Робочий день у Котовського міського голови Анатолія Павловича Іванова не регламентований, а тим більше не обмежений у часі. Керівники міських підрозділів знають: потрібно бути готовим до того, що Іванов у будь-яку мить може запросити на розмову про роботу на довіреній ділянці. Особливо це стосується служб комунального господарства міста.

Котовськ як вузлова станція, колись відома на всю країну, і не лише, зі зменшенням оборотів перевезень – і пасажирських, і вантажних, – втратила свою силу у плані платоспроможності та відрахувань до бюджетів. Та все ж таки місто із більш ніж сорокатисячним населенням далі розвивається, розробляє та впроваджує нові форми роботи у самоврядуванні.

Однією із таких форм, і мабуть найважливішою, вважається реформування комунального господарства. Котовськ – єдине місто, серед собі подібних, де змінилися умови роботи та умови взаємин комунальників і жителів.

– Коли дивлюся телевізор, – говорить міський голова А.П. Іванов, – і чую про те, що для провадження комунальної реформи потрібні великі гроші, я завжди із цим не погоджуюся. Коли в нас, у Котовську, проходив всеукраїнський семінар щодо вивчення принципів нашої комунальної реформи, мої колеги не стомлювалися говорити, що для її провадження потрібні великі кошти. Я ж сказав, що для провадження реформи у комунальному господарстві потрібні і бажання, і почуття відповідальності перед виборцями. Невже потрібні великі гроші для рішення ради щодо вивчення форм господарювання комунальних підприємств? Хіба потрібні гроші для того, щоб ретельно обміркувати тарифи на воду із лічильниками та без лічильників. Ми – єдині, напевно, в області, хто стовідсотково встановив і запустив в експлуатацію теплові лічильники. Люди зрозуміли, наскільки це вигідно та ощадливо.

Про наполегливість Анатолія Павловича знають усі, із ким йому доводилося спілкуватися у справах. Ще працюючи у автопідприємстві, де він пройшов шлях від механіка до директора, знали: якщо Іванов взявся за діло – доведе до кінця. У нього принцип такий. І того ж Анатолій Павлович вимагає від своєї команди – щоб не вони, а їх наздоганяли. Причому в усьому: чи то тепло, вода, дорожнє господарство, озеленення, благоустрій. Чи то це соціальна сфера: центр реабілітації для дітей-інвалідів, соціальний гуртожиток, термінова соціальна допомога, освіта, охорона здоров'я, культура, спорт. Як любить говорити сам мер, успіхи Котовська – це результат роботи не однієї людини, а усіх підрозділів і депутатського корпусу. У нього є ще одна заповітна мрія – побудувати Будинок милосердя, причому європейського зразка. Є вже підходяще, хоча і напівзруйноване приміщення у колишньому військовому містечку. Місто його відреставрує, ось лише поки що питання передачі ніяк не може вирішитися з Міністерством оборони, чиєю власністю ця споруда є.

Котовці про своє рідне місто говорять із любов'ю та гордістю. Вони почувають себе у ньому господарями. Для них розкидане сміття – це образа усіх жителів, зокрема і влади. Мені розповідали, як мер, проїжджаючи вулицею, побачив автобус, що їхав попереду, з водійського віконця якого на дорогу впала порожня пачка від сигарет. Наздогнав. Змусив підібрати і викинути в урну на узбіччі. Тут урни ніхто не ламає. І лави теж. У парках та скверах у спеку можна посидіти біля струмуючих фонтанів.

– Адже коли людина вважає, що в місті є влада? – запитує Анатолій Павлович і сам же собі відповідає: – Коли людина прийшла додому з роботи – батареї теплі, повернула кран – потекла вода, натиснула вмикач – спалахнуло світло, виглянула на вулицю – вивезли сміття. Коли вулиці освітлені, містом регулярно курсують маршрутки та автобуси, провадиться його благоустрій. Працюють дитсадки та школи. У цьому випадку люди й кажуть – у нас є міська влада. А якщо щось із перерахованого не спрацьовує, причину потрібно шукати, насамперед, у тому, хто очолює цю владу. Потрібно пам'ятати і про те, що оцінка державної влади в очах населення залежить від діяльності саме місцевої влади. Якщо влада на місцях працює нормально, то тоді й влада центральна справляється із завданнями. Нашій новообраній владі саме зараз і потрібна підтримка влади на місцях. Впевнений, уряд зможе так повести курс, що ми вирвемося із кризи і, зрештою, з'явиться стабільність в усьому. І на маленькі периферійні міста буде звернута велика увага.