У південній частині Куяльницького лиману вже не одне десятиріччя існує однойменний курорт, відомий далеко за межами нашої країни. Заснований у 1833 році, він є одним з перших у східній Європі. Тут працювали чудові лікарі, вчені. Звідси вийшло багато новацій у сфері грязелікування.

Проте не тільки оздоровленням знаний цей курорт, з самого початку його вважали ще й культурним центром. Тут був літній театр, де постійно відбувалися цікаві події: співав Шаляпін, виступали відомі театральні трупи тощо. Згодом збудували сучасні приміщення для проведення культурних заходів.

Щоправда, в усі часи головною перлиною курорту був і залишається сам лиман з його унікальними дарами — еталонними куяльницькими грязями, цілющою ропою та мінеральними водами. І зараз, коли лиман пересихає, а будівлі курорту попри всі старання персоналу, виглядають, м'яко кажучи, не кращим чином, потрібно привернути увагу громадськості, владних структур до проблем Куяльника. Йдеться, насамперед, про незаконний видобуток корисних копалин на його берегах, дамби, через які перекритий доступ води до лиману, що призводить до стрімкого його пересихання.

Сьогодні існує загроза зникнення цих унікальних місць. Це й стало приводом ДЛЯ проведення симпозіуму «Експедиція Куяльник. Види, що зникають». Його метою організатори називають привернення уваги до проблем лиману. Зокрема, вони мають намір показати учасникам не лише унікальну флору і фауну місцевості, а й зробити екскурсію кар'єрами, де ведуться незаконні роботи з видобутку піску. До участі в заході запрошені художники з країн СНД, які протягом десяти днів досліджуватимуть місцевість і творитимуть. Потім буде влаштовано виставку їхніх робіт. З 30 липня близько

місяця вона експонуватиметься в санаторії «Куяльник», а потім переїде до одного з виставкових павільйонів Одеси.

На офіційному відкритті симпозіуму художники розповіли про перші враження від побаченого. Деякі бували тут ще в дитинстві, деякі відвідали курорт вперше тільки зараз. Московський митець Сергій Братков, наприклад, розповів, що на його батьківщині про Куяльник згадують із захсіпленням. Що ж до грязі як джерела натхнення, то ця тема для нього не нова — колись він зняв про неї цілий фільм, А київський художник Віктор Покиданець зізнався, що збирається малювати гряззю. На його думку, напівтони, які вона дозволяє створювати, допоможуть йому зобразити чудовий ландшафт цієї місцини. Однак це тільки плани, і що художник продемонструє в кінці експедиції, достеменно невідомо навіть йому.

Головний лікар клінічного санаторію імені М. І. Пирогова Микола Тищук висловив думку, що для порятунку Куяльника в нагоді стануть не лише стандартні екологічні підходи, а й нетрафаретний, художній, творчий погляд на ситуацію навколо лиману.

Багатьом сподобався жарт, озвучений одним з учасників симпозіуму про те, що болота в житті, літературі, живопису завжди було достатньо, шкода лише, що воно не таке корисне, як на Куяльнику.