Нещодавно за «круглим столом» у прес-центрі «Паритет» зібралися представники різноманітних одеських ЗМІ та люди, які не ідентифікують себе з якимось конкретним засобом масової інформації, однак мають безпосереднє відношення до мас-медійного простору, щоб обговорити нагальні проблеми.

Модератор обговорення Алік Вєтров одразу зазначив, що Одеса—унікальне місце на мапі масових медіа України, оскільки такої кількості ЗМІ більше нема ніде, а за тими технологіями, які тут використовуються, і битвами, які відбуваються, можна писати підручники. Він наголосив, що за час «круглого столу» не лише хоче отримати відповідь на головне питання: «На кого працюють одеські ЗМІ: на владу, громадськість чи кримінал?», а й на запитання: «Чому це відбувається?»

Організатор заходу директор інституту національних інтересів Сергій Сальніков зазначив, що одеське життя останнім часом насичене подіями, і головними їх коментаторами виступають саме журналісти. «Ми бачимо, коли журналісти не дотримуються професійної етики, коли переступають межі дозволеного і забороненого, В Одесі це відбувається давно, тому ми в певній мірі звикли, у нас випрацьовується професійна деградація», — зазначив Сергій Сальніков і додав, що навіть попри «звичку» останні події ставлять під сумнів журналістську етику зокрема і професійність взагалі.

Звісно, обговорення проблем майже одразу скотилося до рівня особистостей, і протрималося на підвищених тонах упродовж двох годин — поки «круглий стіл» не вирішили закінчити. Однак ми принципово не будемо знову перетирати замусолені теми та вкотре називати найзгадуваніші прізвища. А зупинимось на головних і в той же час найменш популярних темах «круглого столу», що були запропоновані до обговорення у такому форматі:

1). Свобода слова і вседозволеність; де межа?

2). Професійна етика: міф чи реальність?

3). Журналістська солідарність: як вона виглядає?

4). Журналістика чи пропаганда: чим годують одеситів?

З приводу професійної етики деякі учасники дискусії не погодилися з розмежуванням понять журналістської і людської етики взагалі. Справді, будь-яка професійна етика заснована на загальнолюдській, однак різниця між медичною, юридичною, журналістською професійною етикою — очевидна. Відповідаючи на одне з питань «круглого столу», журналіст Богдан Осинський наголосив на тому, що одеситів однозначно годують пропагандою, оскільки практично всі медіа належать «регіональним князькам», а хто платить, той, як відомо, замовляє музику. На його думку те, що сьогодні називається редакційною політикою, є нічим іншим, як точкою зору власника ЗМІ.

У своєму виступі Фелікс Кобринський зазначив, що сьогодні є речі значно важливіші за персоналії і події, до яких звелося обговорення. «У нас країна котиться у прірву, а ви цього не помічаєте. У нас країна — майже в СРСР, Я телефоную братові до Москви, а він каже, що вони звідти і не виходили...» — спробував звернути увагу присутніх за «круглим столом» на інші проблеми Фелікс Кобринський. На його думку, змінити такий стан речей можна, якщо говорити про те, що в країні відбувається, попереджувати це, робити аналіз, прогнози — люди мають побачити, що на них чекає завтра...

Говорили і про певні «правила гри», тобто правила, за якими створюватимуться, будуватимуться, подаватимуться матеріали ЗМІ. Можливо, існування якихось єдиних для всіх «гравців» правил значно полегшило б життя і допомогло б певною мірою зробити гру більш контрольованою. Однак, на думку Михайла Штекеля, прийняття гуманних, гарних і правильних правил йтиме у розріз з тими цілями, які переслідують власники ЗМІ. «Така журналістика не веде до росту рейтингу, що прекрасно показав канал, який сьогодні в Одесі прийнято називати одним з провідних каналів. На жаль, електорат не сприймає зважену, об'єктивну інформацію, Йому потрібна пропаганда, підтвердження власних думок. А той, хто підтвердить ці думки, — стане його героєм. Не те, щоб інших не було, однак життя суспільства визначають саме такі ЗМІ, про які йшлося вище», — висловив свою думку Михайло Штекель.

«Пройшлися» і по молодих журналістах. Мовляв, брак розуму і досвіду дають роботодавцям можливість вільно нав'язувати їм свою політику, більш того, платити багато не треба. На думку Інни Кац, зараз вигідніше на місце одного професіонала взяти десять молодих-зелених, у яких не просто журналістська, а загальнолюдська етика несформована, що дуже вигідно власникам ЗМІ. Ймовірно, брак досвіду може стати на заваді при роботі в аналітичних жанрах, однак не все приходить з віком. У редагуванні є таке поняття, як «свіже око». Мається на увазі, що навіть після майстерного вичитувальника, око якого звикло до певного розташування знаків та їх поєднання в матеріалі, можна знайти помилки завдяки свіжому критичному ставленню до тексту. Вважаю, що поняття «свіже око» допустимо застосовувати і до журналістики, де іноді можна побачити значно більше, поглянувши на проблему під іншим кутом.

Припущення, що «круглий стіл» ні до чого не приведе, озвучили багато з його учасників. Насамперед через те, що кожен все одно залишиться при своїй думці. Однак, підсумовуючи роботу, Сергій Сальніков висловив сподівання, що це зібрання принаймні створило певний імунітет на все те, що зараз відбувається.