Одним із номінантів проекту «ТОП100» Національної медичної премії стала Ганна Петрівна ЛУНЬОВА – заступник начальника з питань охорони материнства і дитинства управління охорони здоров’я та медицини катастроф облдержадміністрації, переможець обласного конкурсу «Жінка року» у номінації «Охорона здоров’я».

Ми запропонували Ганні Петрівні розповісти про те, чого вдалося домогтися у непростих умовах кризи. Адже за підсумками 2009 року наша область піднялася на високе 5 рейтингове місце по Україні з 12 – 13, яке посідала у 2007 і 2008 роках. Під час епідемії грипу в Одеській області епідемічний поріг перевищено не було. Далі успішно розвивається система надання як первинної, так і висококваліфікованої медичної допомоги.

– У період епідемії грипу ми не втратили жодної дитини, жодної вагітної жінки, – говорить Ганна Петрівна. – Високий професійний рівень фахівців обласних клінічних лікарень – дитячої і дорослої, з їх потужним кадровим і лабораторно-технічним потенціалом дозволили не допустити смертей вагітних жінок від пандемічного грипу.

Було досягнуто необхідної консолідації зусиль усіх медичних служб території області, коли щодо кожного випадку оперативно ухвалювалося рішення: залишати хворого у районній лікарні чи везти до ОКЛ.

Знижується і малюкова смертність, тобто, смертність дітей першого року життя. У першому кварталі 2010 року вона склала 8,7 проміле (на тисячу народжених живими). Торік цей показник був вищий. За цим – серйозна робота педіатрів, центру екстреної допомоги при дитячій обласній лікарні, фахівці якого допомагають оперативно доставляти малят не лише до обласних лікувальних закладів, але й до столичних: до інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова, інституту травматології та ортопедії, клініки «Охмадет».

Ще торік спільно з кафедрою шпитальної педіатрії та неонатології №1 професора Миколи Леонідовича Аряєва з Одеського державного медичного університету ми почали роботу щодо вивчення впровадження стандартів МОС надання допомоги у кожному конкретному випадку. Фахівці кафедри і обласної дитячої клінічної лікарні, виїжджаючи в райони, провадять там заняття із сімейними лікарями, педіатрами, дільничними медсестрами.

– Ганно Петрівно, сьогодні гостро стоїть питання проведення вакцинації дітей. Не секрет, що батьки частенько відмовляються їх прищеплювати. Тому на особливу увагу заслуговує досвід Великомихайлівського району, де первинною вакцинацією вдалося охопити 98,2% малят.

– Вакцинація, на жаль, піддавалася незаслуженій дискредитації. Зараз ситуація змінюється. Наші фахівці постійно займаються роз’яснювальною роботою серед батьків і провадять медогляди школярів для визначення групи здоров’я. Робиться це у зв’язку із випадками загибелі дітей на уроках фізкультури. На жаль, позначається відсутність нормальної рухової активності у зростаючого дитячого організму. Замість збирання макулатури, садіння дерев, активних ігор на свіжому повітрі багато школярів годинами просиджують за комп’ютером або дивляться телевізор. Розв’язати цю проблему поодинці – педагогам або батькам – дуже складно.

– Академік Ілля Ємець високо оцінив рівень роботи одеських кардіохірургів. Як взагалі в умовах кризи вдалося налагодити роботу такого складного, витратного хірургічного відділення для надання допомоги дітям?

– Так, відкриттю цього відділення передувала велика організаційна робота. Усі фахівці пройшли спеціальну підготовку. Потім з Києва приїхав чудовий хірург Роман Йосипович Лєкан. І донині тривають стажування, обмін досвідом. Співробітники відділення постійно навчаються. В обласному бюджеті закладено кошти на придбання устаткування експерт-класу для кардіохірургічного відділення обласної дитячої лікарні.

Щороку в хірургічних відділеннях обласної дитячої клінічної лікарні одержують допомогу 6,5 тисячі дітей, майже 18 тисяч звертаються по невідкладну хірургічну допомогу. Зараз голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук, голова облради Микола Скорик, депутатський корпус докладають зусиль для того, щоб побудувати новий хірургічний корпус. Хвора дитина, потрапляючи до лікарні, страждає як від хвороби, так і від психологічного стресу, пов’язаного з перебуванням в умовах лікувального закладу. Для оптимального процесу лікування дітей різного віку палати повинні бути затишними, відповідати санітарним вимогам, а відділення і операційні необхідно оснастити найсучаснішим устаткуванням.

– Протягом декількох років провадиться робота щодо переоснащення пологових відділень ЦРЛ. Сьогодні це сучасні, добре оснащені підрозділи.

– Після 2000 року у дитячих відділеннях не було води, світла, опалення. Це був страшний період, але нам вдалося його подолати.

У нашому регіоні успішно працює програма „Репродуктивне здоров’я населення Одеської області до 2015 року”. У ній є великий блок завдань щодо оснащення пологових будинків. Поступово в них провадяться ремонти, вікна замінюються на склопакети для збереження «теплового ланцюжка», закуповується сучасне устаткування, обладнано палати спільного перебування матері і дитини, сімейні пологові зали. Оснащення пологових будинків відбувається як за рахунок державних поставок, так і за рахунок коштів обласного бюджету.

Якщо підучити співробітників, у тій же Великій Михайлівці пологовому відділенню можна присвоювати статус «клініка, дружня дитині», як в обласному перинатальному центрі. В Ізмаїлі, наприклад, фотографували немовлят на грудях не у мами, а у тата. Це так звані спільні пологи. І деякі жінки, бачачи ці фотографії на стенді, обіцяють ще прийти на пологи. І приходять.

– Ганно Петрівно, про необхідність реформування мережі лікувальних закладів, зокрема й через відсутність коштів, говорять багато. Чи не призведе це до закриття пологових відділень у районах?

– Позиція Міністерства охорони здоров’я полягає ось у чому: якщо в районі менше 300 пологів на рік, у ньому не повинно бути пологового відділення, бо лікарі втрачають кваліфікацію. У таких випадках створюються міжрайонні пологові відділення, куди привозять породілей із двох-трьох районів.

Але тут є одна тонкість. Без школи, дитсадка, пологового будинку адміністративно-територіальний центр перестає існувати. Тому органи місцевого самоврядування зацікавлені зберегти, зокрема, пологовий будинок. І там, де пологів небагато, ми намагаємося допомагати фахівцям зберігати свою кваліфікацію завдяки курсам і стажуванням.