«Та стільки у в’язниці не сидять, скільки ми в інтернеті!». Ця фраза з веб-фольклору уже давно стала загальною. Адже, на думку учених, інтернет-залежними є 6-10% користувачів західної мережі. У Росії та Україні таких людей, за різними даними, від 2 до 6%. Здавалося б, не так багато, але з кожним роком цей показник збільшується. І зростає він головним чином за рахунок студентів, з яких на залежність страждає приблизно кожен сьомий.

Інтернет не дуже давно, але вже міцно увійшов до нашого життя та істотно полегшив його. Користувачі можуть швидко одержати доступ до потрібної інформації: школярі та студенти скачують реферати, ділові люди бувають у курсі усіх новин, різні форуми та соціальні мережі допомагають спілкуватися за інтересами і на відстані. Також у мережі можна шукати і скачувати різноманітну музику і фільми, причому безкоштовно. Переваг дуже багато. Користувачі, в яких у реальному житті проблеми із спілкуванням, часто шукають це саме спілкування у мережі і, як правило, його знаходять. До того ж багатьох привертає анонімність. Люди так почуваються розкутішими, впевненіше висловлюють свої думки, і завдяки цьому знаходять собі у мережі друзів (з якими можна зустрітися і у реальному житті).

Тільки є і зворотний бік медалі. Іноді користувач, поринаючи у віртуальний світ, забуває про насущні проблеми, уникає їх. Але проблеми так не вирішуються, вони зростають і можуть принести великі неприємності. Коли людина, проводячи багато часу в інтернеті, забуває про справжнє життя, це означає, що у неї розвинулася залежність. Цю проблему по-справжньому серйозно почали розглядати нещодавно. У 1995 році лікар-психіатр Іван Голдберг застосував термін «інтернет-залежність». У її основі лежить бажання людини відійти від реальності, і вона «здійснює згубний вплив на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову або психологічну сфери діяльності».

У 2008 році Китай визнав інтернет-залежність хворобою, і в країні відкрилося багато різних клінік. Серпень 2009 року – у США відкрилася перша клініка для лікування інтернет-залежності. А зовсім нещодавно, у березні цього року, такий лікувальний заклад з’явився і у Лондоні. Ця клініка спеціалізується на дітях і підлітках, які страждають на залежність від інтернету та відеоігор.

Інтернет-залежність не є хімічною, як алкоголізм або наркоманія, але все-таки інтернет-залежні пацієнти страждають на хімічний дисбаланс мозкової діяльності.

Виділяють п’ять основних типів інтернет-залежності:

1. Кіберсексуальна залежність – непереборний потяг до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики у чатах.

2. Пристрасть до віртуальних знайомств – надмірна кількість знайомих у Мережі, постійна участь у форумах.

3. Гра в онлайнові ігри (як азартні так рольові), постійні купівлі або участь в інтернет-аукціонах.

4. Інформаційні перевантаження – нескінченний пошук інформації з баз даних і пошукових сайтів.

5. Комп’ютерна залежність – нав’язлива гра у комп’ютерні ігри.

Зараз суспільство усвідомлює, до яких наслідків може призвести ця проблема, і потроху намагається викорінити її. У великих фірмах на комп’ютерах існує спеціальне програмне забезпечення, яке здатне відслідковувати, які сайти відвідують підлеглі у робочі години і скільки часу там проводять. Наприклад, завдяки такій програмі у Японії звільнили держслужбовця, який половину свого робочого часу витрачав на вивчення порнографічних сайтів. Такі програми також рекомендується установити батькам на комп’ютери своїх малолітніх дітей, щоб відслідковувати, які сайти відвідує їхня дитина. У школах і державних закладах уже блокують ряд сайтів. Так само згодом упроваджуватимуться штрафи та інші каральні санкції. Але самих покарань недостатньо.

У ЗМІ потрібно публікувати більше інформації про негативний вплив інтернет-залежності. У школах потрібно провадити лекції щодо цього, та й самі батьки повинні розмовляти зі своїми дітьми на цю тему, пояснювати переваги і недоліки комп’ютера. Також батькам радять розширювати кругозір та інтереси своїх дітей, приділяти належну увагу їхнім заняттям у різноманітних гуртках.

Інтернет – це не джерело усіх бід, його раціональне використання може дати чимало користі. Наприклад, різноманітні громадські організації за допомогою інтернет-сайтів збирають людей за інтересами, організовують зустрічі у реальному житті. Люди, які у результаті хвороби або якихось інших причин почуваються відірваними від світу, завдяки інтернету знаходять спілкування. Але для того, щоб інтернет служив гармонійному розвиткові особистості, дуже важливе відчуття міри.