ПОПРИ загальне схвалення звіту сільського голови, окремі жителі Тузлів висловили своє невдоволення її роботою. Наприклад, кухар «Віночка» Надія Горщенко привселюдно поскаржилася, що на веранді тече стеля, а кухня зовсім не обладнана. «Три місяці чекаю балон газу. Три місяці!» — обурювалася вона. На що Людмила Покровідук відповіла, що батьки вихованців могли б і самі придбати той балон. Кухар і далі продовжувала говорити про проблеми: і що дітей нікуди вивести на прогулянку, бо парк біля садка в жахливому стані, і що посуду бракує... Та оскільки жінка зі своїми скаргами не вписувалася в картину загального схвалення дій голови, слухати її не стали. Мовляв, звіт сільського голови — не час і не місце для обговорення таких проблем.

Колишній сільський голова Микола Шевченко також намагався порушити питання про дитячий садок, а точніше — про недоцільність його розміщення на території інтернату, однак не зміг протистояти випадам агресивно налаштованих прихильників Людмили Покровщук, Його пропозицію створити комітет, який займався б справами дитсадка, звертався б з цього приводу до владних структур, Людмила Покровщук і присутні, за невеликим винятком, проігнорували. Ітак щоразу: коли хтось намагався повернутися до цього питання, розмову відводили в інше русло. Щойно пристрасті навколо садка починали закипати, прихильники сільського голови згадували про порядок денний.

Цікавою в такі моменти була поведінка чоловіка сільського голови Михайла Покровщука. Він не просто спостерігав за всім, що відбувається на зборах, а й брав у них найактивнішу участь. «У мене питання до головуючої зборами. Чому ми відійшли від затвердженого регламенту? Чому перескочили з першого питання на третє? Чому ми, як барани, піддалися на провокацію?»—кричав пан Покровщук. Втім, після того, як він, попри всі звинувачення і судові справи, не лише намагався відновитися на посаді директора Тузлівського НВК, а й продовжував ходити туди на роботу, нараховувати собі зарплату і розповідати працівникам, що його повернення—то лише справа часу, така настирливість не дивувала. (До речі, нещодавно стало відоме рішення суду, яким Михайлові Покровщуку відмовлено у поновленні). А тим часом деякі жителі громади хотіли почути на зібранні і звіт виконкому сільської ради за чотири роки роботи, членом якого є Михайло Покровщук. Бажали почути й оцінку рейдерського привласнення майна НВК та громади. Однак із зрозумілих причин не почули.

Ситуацію з дитсадком взявся було прояснити нинішній директор Тузлівського НВК Олег Кунаренко. Зокрема, повідомив присутнім, що, мовляв, пристав на прохання жителів, «аби все було добре», і потіснив інтернатівських дітей на території спальних корпусів, виділивши приміщення для дитсадка. А на запитання «Навіщо це було робити, якщо є вільне приміщення по Завгороднього, З?» відповів, що воно у власності обласної ради і па нього мають права будь-які жителі Одеської області. Мимоволі у когось з невдоволених такою відповіддю прохопилися слова: «Будь-хто, тільки не жителі села?..»

Зібрання в такому дусі тривало близько чотирьох годин. Найголосніше обговорювалися, якщо можна так назвати те, що відбувалося, питання дитячого садка і сільського музею, який голова чомусь хоче розташувати саме на вулиці Завгороднього, З, і ніде інде.

З-поміж іншого особливої уваги потребує висвітлення так званого громадського голосування, яке відбулося наприкінці зборів з кількох пунктів. По-перше, ухвалили затвердити звіт сільського голови й оцінити її роботу на «добре». По-друге, вирішили організувати створення єдиного дитячого комплексу та функціонування історико-краєзнавчого музею. Проголосували також за визначення пріоритетного розвитку Тузлівської сільської ради як курортно-туристичної території тощо.

Однак більше цікавлять навіть не питання, поставлені на голосування, а сам його процес. З цього приводу пропонуємо зайнятися нескладною арифметикою. Так, з самого початку на зборах були присутні десь 140 представників місцевої громади. Через галас і сварки зо два десятки з них не витримали й покинули залу. Голосували «за» по кожному пункту в середньому близько восьми десятків присутніх. Питання: чи може ТАКА кількість людей вирішувати ТАКІ питання за все село, де налічується за тисячу жителів, які досягли повноліття і мають право голосу? А ще варто зазначити, що, за моїми підрахунками, «за» голосувало менше людей (близько п'ятдесяти}, ніж нараховувала «лічильниця», яка, до речі, в Тузлівській сільраді займає посаду землевпорядника. Крім усього, у величезному залі не було мікрофонів, тож в останніх рядах було ще й погано чути, за що саме голосують. І якщо деякі недочували, то дехто взагалі не розумів, чому він тут і що від нього хочуть. Так, неподалік від мене сидів чоловік, який спочатку підняв руку, а потім почав перепитувати у сусідів: «За що ми проголосували? За дитсадок? Ну, якщо треба, я і за дурдом проголосую!»

ОДРАЗУ після чотиригодинного звіту сільського голови мені вдалося поговорити з головним бухгалтером сільради Галиною Поповою, яка далеко не перший рік обіймає цю посаду. Після приходу Людмили Покровщук мало не залишилася без роботи, коли відмовилася покривати махінації. Поновитися жінці допомогла мужність і витривалість, з якими вона відстоювала свою правоту в суді. Зараз, за словами Галини Василівни, вони із сільським головою хоч працюють під однією стелею, проте сваряться чи не щодня.

Коментуючи зібрання, Галина Попова зазначила, що все було проведено за сценарієм і продумано до найменших дрібниць. Наприклад, коли голова закінчила читати свій звіт і люди мали ставити запитання, підвелася молода вчителька і з усіма почуттями та драматизмом, які тільки можна було вкласти в П міні-про-мову, продекламувала; «Ви для нас зробили дуже багато! Та чи є у вас бажання і чи вистачить сил продовжувати працювати на посаді голови?» Після чого у Людмили Покровщук з'явилася пречудова нагода розповісти про свої міцні зв'язки із селом і про палку любов до нього. Бухгалтер також зазначила, що під час зібрання тим, хто має іншу точку зору, просто не давали слова. Люди хотіли відкрити очі іншим і на справи пана Покровщука, і на справжній стан речей з дитсадком, але в них просто не було можливості. «Це звичайнісінький тиск: закрити всім рота і не дати розказати, як є, щоб усі почули. До того ж, дивлюся, на всі ці збори ходять одні й ті ж люди, як правило, інтернатівські працівники, котрі залежать від цієї влади», — зазначила Галина Василівна. На її думку, виходить так, що вся влада в селі зараз сконцентрована в одній сім'ї: чоловік мав і досі, вочевидь, має неабиякий вплив на працівників інтернату, а жінка контролює розподіл земель, що зараз чи не кращий спосіб впливу на людей. Саме завдяки цьому Людмила Покровщук може знову бути обраною сільським головою на наступних виборах, а це, на думку Галини Попової, дуже страшно. Більшість людей, які її підтримують, або зовсім не знають про протизаконні дії подружжя Покровщуків, або вірять їм, що ті, попри всі судові рішення, ні в чому не винні.

Слід зауважити, що ще в лютому Татарбунароька районна прокуратура зверталася до Тузлівської сільської ради з поданням про припинення повноважень сільського голови, та сільрада його не підтримала. Після цього прокуратура звернулася з цим питанням до районного суду. Однак суд, за словами Галини Попової, на себе таку відповідальність брати не хоче, а воліє знов перекласти цю справу на розсуд сільської ради.

За словами вчителя Тузлівського НВК Наталії Катаркової, проведення сільського сходу назріло ще півроку тему, коли постала нагальна потреба повідомити жителям про ганебний факт рейдерського привласнення «Людяністю» основних коштів навчального закладу та власності громади, Люди письмово звернулися на сесію з проханням до сільського голови і депутатів дати оцінку цій події та зупинити привласнення. Тоді на сесії в присутності представників громадськості розгорнулася «дискусія» за зразком тої, що була на теперішньому сході: депутати на чолі з сільським головою наполягали, що не треба ніякого сходу. «Навіщо людей тривожити перед святами Миколая та Нового року? У лютому проведемо схід села», — казали вони. Та у лютому не провели, а коли проблему рейдерського привласнення в Тузлах з допомогою обласних держструктур було зупинено і в судовому порядку відмінено постанову Татарбунарського суду, то й питання було нібито вичерпано. Марно було чекати належної оцінки тій ганебній для села події і на нинішньому сході.

Наталія Катаркова погодилася з Галиною Поповою, що це зібрання було проведене за попереднім сценарієм: «Все добре. Значних проблем нема». Черговий піар сільського відреставрованого клубу. І проекція на передвиборну кампанію, яка не за горами. А якщо хтось з присутніх жителів почне задавати питання не за сценарієм — спрацьовує настанова: галасувати. «Де питання торкалися приватних інтересів родини Покровщуків—або піднімався галас, або відповідь була неконкретною чи й неправдивою. Як, скажімо, відповідь на питання про небажання сільською радою укладати договір оренди земельної ділянки з ВАТ «Чорноморська перлина» в Лебедівці, що стало причиною недоотримання до місцевого бюджету 1,1 мільйона гривень», —зазначила сільський вчитель. Окремі застереження у неї щодо організації сходу села, оскільки рішення про його скликання на черговій сесії сільської ради не приймалося, питання, винесені на зібрання, депутати не розглядали, та й явка депутатів на заході здивувала: з 15 обранців присутні були тільки 8. Проблему з дитячим садком вчителька вважає надуманою. «Принципово не хоче сільський голова розміщати в будівлі на Завгороднього, З, дитсадок.! зрозуміло чому. За вказівками попереднього директора НВК Михайла Покровщука у цьому приміщенні тривалий час працівники закладу за рахунок бюджету здійснювали ремонтні роботи з перепланування, прокладення каналізації, опалення, встановлення душової кабіни, закупівлі м'якого інвентаря тощо. Все це було зроблено заради музею села? Скоріше за все — ні, тут переслідуються інші інтереси. Так у чому ж проблема? В музеї, як повідомила на сході жителям села Людмила Покровщук? Але ж музей, який знаходиться у навчальному приміщенні НВК, — шкільний. Експозиція займає лише одну кімнату. Тож це шкільна власність і вона має бути в приміщенні школи», — переконана Наталія Катаркова.

НЕ ЗОВСІМ зрозумілим є й ставлення обласної влади до ситуації, що склалася у Тузлах. З одного боку, начальник управління освіти і наукової діяльності ОДА Андрій Ткачук має однозначну позицію з приводу справи Михайла Покровщука та його бажання відновитися на посаді директора Тузлівського НВК, яку не так давно він висловив кореспонденту інтернет-видання Odessa Daily Інні Кац. Посадовець також запевняє, що ситуація в НВК знаходиться під постійним контролем. Водночас під час зустрічі з дружиною колишнього директора інтернату, яка також неодноразово була звинувачена у різних порушеннях закону, з легкістю схвалює її ініціативу розмістити тимчасові групи дитсадка в інтернаті. Зараз до посадовця збираються пробитися жителі села, які не погоджуються з діями сільського голови. Може, дослухається до їхніх аргументів?