Давно не було таких дощових жнив. На душі хлібороба тривожно, навіть похмуро. Та не тільки від грозових хмар – реалізаційна ціна на збіжжя не відповідає навіть тим витратам, які з осені до літа вкладено у його вирощування. Продавати зерно за сьогоднішніми цінами – дорівнює смерті. Один вихід – приберегти врожай до формування прийнятної ціни у власній коморі, а якщо її нема, то здати на елеватор для зберігання.

Як розповідає начальник районного управління АПР Микола Дучко, питання готовності елеваторів (на території району їх два) розглядалося на районній нараді з належними висновками та пропозиціями. Питання дуже серйозне. Попри те, що 26 травня та 2 червня через градобій повністю втрачено врожай на площі 511 гектарів, з решти полів (38,3 тис. га ранніх зернових та 3,5 тис. га ріпаку) десятки тисяч тонн зерна таки треба кудись подіти. І не просто заховати від атмосферного впливу – доочистити, досушити, довести до стандартних показників для вигідної реалізації. Тож працівники ВАТ «Буялицький КХП» та «Хлібна база № 77», відома широкому загалу ще й під назвою Ротівський елеватор, заздалегідь належно підготувалися до приймання врожаю.

Така готовність виявилася особливо доречною для тих, у кого зовсім нема складів або не вистачає місця для всього врожаю. Ось, наприклад, що розповідає фермер Євген Платонов:

– Моє господарство «Земля» діє з 1992 року. З 1994-го і син Олександр заснував ФГ «Весна». Орендуємо паї мешканців кількох сіл загальною площею 700 га. Працюємо за п’ятипільною сівозміною, основний напрям – вирощування зернових. Давно зрозуміли, що без власних складських приміщень не обійтись. Перший склад збудували в 2000-му, другий – в 2004-му році. Але це дозволяє нам тимчасово зберігати близько половини ранніх зернових. Ріпак, як відомо, у більшості випадків вигідно одразу здати на елеватор. Ячмінь та пшеницю теж довго зберігати не бажано. По-перше, коли настане час збирати соняшник, тоді виникне потреба у його розміщенні. По-друге, виникає ризик, що у зерні заведуться шкідники. А з ними боротися так, як це робиться на елеваторі, нам, звичайно, важко. Зазвичай, щоб пшениця «вистоялася», тобто набрала кондиційності за хлібопекарськими вимогами, потрібно пару місяців. За цей час, як правило, і ціна встановлюється. Вивозимо пшеницю – завозимо соняшник. Однак, як бачите, навіть з двома потужними складами без елеватора нам не обійтися».

Із першим заступником голови РДА Олександром Буряченком оглядаємо ДП «Хлібна база № 77». Біля приймального пункту стоїть МАЗ із причепом. Водій Андрій Чаплинський привіз ячмінь від фермерського господарства «Агросвіт». Технолог бази Єлізавета Антонюк здійснює перевірку зерна на вологість та засміченість. Дана партія зерна після перевірки держінспектором з карантину рослин Миколою Бродарським приймається на зберігання. До речі, робочий офіс Державної інспекції з карантину рослин по Іванівському району розміщено тут же, на елеваторі. Від начальника комерційної служби даного підприємства дізнаємося про умови договору складського зберігання зерна та пшениці. Вони досить прийнятні. Важливо, що на «Хлібній базі № 77», яка є державним підприємством, здійснюється не тільки зберігання, а й продаж зерна таким структурам як Держрезерв та Аграрний фонд.

Як говорить головний інженер ДП Микола Лебедєв, дане підприємство розташоване на площі у 7 гектарів. За добу тут можуть прийняти з автомобілів 2,5 тис. тонн зерна, а загальна потужність елеватора розрахована на зберігання 149, 3 тис. тонн. Тільки за одну годину підприємство просушує 100 тонн зерна! Це у наші дощові жнива – знахідка для сільгоспвиробника. Знахідка й у тому, що тут практично виключені черги, а ще у тому, що Ротівський елеватор має власну залізничну рампу.

Новопризначеного директора, на жаль, застати на елеваторі не вдалося. Він був у Києві, вирішував важливі, невідкладні питання. Але й без нього по всьому було видно: елеватор ожив! Стався довгоочікуваний переворот у його донедавна сумній долі, і це було помітно по усміхнених обличчях робітників. Люди повірили, що з поверненням на роботу Леоніда Петровича Бондаря сюди потягнуться автомашини та ешелони. Вірить і районне начальство, бо йому, як каже голова Іванівської РДА Наталя Бянова, далеко небайдужа доля місцевого бюджету та людей, які працюють на елеваторі. Зауважимо: вірить і всіляко допомагає. Навіть троянди напроти входу до елеватора ожили і з оптимізмом потяглися до сонця!

Є сподівання, що дізнавшись про повернення Леоніда Петровича, про нього згадають багато знайомих з ним керівників малих та великих сільгосппідприємств. І не тільки Іванівського району. А «Хлібна база № 77» під керівництвом Л. Бондаря, поки формується ціна на зерно, потурбується, аби його зберегти й підготувати для найвигіднішої реалізації.