![]() |
|
![]() |
![]() |
Чи можна гармонізувати ущербний світогляд підлітка, змалку відчуженого від родини? В Одеській школі-інтернаті № 5 намагаються змінити юних максималістів за допомогою занять спортом.
– Ми практикуємо викладання дітям Муей-Таї, – говорить заслужений тренер України, представник національної Федерації таїландського боксу Михайло Мітакі. – Але культура цього виду єдиноборств, відома понад 2 тисячі років, не є універсальним інструментом зміни характеру. Не кожному підходить цей жорсткий стрімкий стиль.
Дослідження питання починається з того, що сироти або навіть діти, які мають батьків, але волею обставин змушені жити в інтернаті, завжди болісно сприймають свою відірваність від родинних коренів. У них немає домашніх прихильностей, відсутність кревного споріднення робить їх самотніми в суспільстві. І жодні старання не можуть позбавити дітей авітамінозу батьківської любові.
Звідси чимало педагогічних суперечок про те, як вибудовувати виховання в інтернатах і дитячих будинках. Багато хто з практиків вважає, що нинішні методичні підходи не відповідають ідеї формування особистості. І звертають погляди до зразків подібних закладів, які були при Радянському Союзі. До їх незаперечних плюсів можна віднести те, що вихователі проходили вимогливий відбір на придатність до такої діяльності й одержували спеціальну кваліфікаційну підготовку, перебували на держзабезпеченні. Самі інтернати були закритого типу, і з дітьми цілодобово перебували чергові викладачі. Можливість вийти за стіни установи вихованцям потрібно було заслужити старанністю у навчанні й гідній поведінці. Для недбайливих передбачалися покарання, схожі на армійські: наприклад, неслухів залишали на вихідні мити підлоги або прибирати територію.
Будь-який ліберал вигукне, що це негуманно! Правознавець промовить, що немає нормованого регламенту, яких заходів можна і не можна вживати стосовно вихованців інтернату. Запитати б дитячих психологів, але їх катастрофічно не вистачає. Залишається обирати: виховання в умовах режиму чи надання волі, за якої можна курити, лихословити, нюхати клей, словом – деградувати.
– Як зараз, не маючи важелів впливу на підлітка, його дисциплінувати? – запитує М. Мітакі. – Різні іноземні місії, делегації, благодійні фонди забезпечують цих дітей одягом, екзотичними продуктами. Показуючи свою лояльність до сиріт, вони готові витрачатися на будь-які їхні примхи. Але це не розвиває у підлітках якостей самостійної людини, відповідальної за свої слова і вчинки. Із чим вони вийдуть у доросле життя? Діти зростають, пам’ятаючи тільки про свої права. Але їм, як майбутнім громадянам, слід виконувати і свої обов’язки.
Діти, особливо з дитячих будинків, надзвичайно чутливі до кожного послаблення, виявленого до них з боку старших. І чудово розуміють, де про них справді піклуються, а де відкуповуються подарунками. Приймаючи подарунки, у дітей виробляється прензійний менталітет, відповідно до якого їм усі щось винні! Вихованці дитбудинку миттєво вловлюють, коли їх починають жаліти, і вміло цим користуються. Тобто, при домінанті матеріальних можуть втратити моральні цінності.
На думку М. Мітакі, таїландський бокс поєднує стосовно до молодшого підопічного і вимогливість, і повагу. Спроба зібрати хлопчиків у спортзалі виявилася результативною. І по юних чолах потік солоний піт тренувань. Після переміщення у стійках, інтенсивних стрибків і силових рухів зникає агресія. Нагородою за старання стає теплий душ.
Третього червня із Італії приїхали з чемпіонату Європи серед дорослих українські тай-боксери. Одну із трьох здобутих золотих медалей привіз вихованець Одеського інтернату № 5 Ігор Любченко. У свої 19 років він уже дворазовий чемпіон Європи 2008-го і 2010 років. Але Ігор далі бере уроки у М. Мітакі та його колеги Михайла Ковальчука. Зараз він став володарем ліцензії на участь у Олімпійських іграх з неолімпійських видів спорту, які наприкінці серпня пройдуть у Пекіні. Другий виходець зі спортзали того ж інтернату Олексій Тишляков став фіналістом чемпіонату Європи 2008 року. Сергій Куляба – фіналіст чемпіонату світу 2007 року. Артур Кишенко, хлопчик з неблагополучної родини, який виріс на «Привозі», тепер – авторитет у міжнародному спорті.
Любителі тай-боксу пам’ятають і Дмитра Приходька, дворазового чемпіона світу і чемпіона Європи 2008 року. Але лаври переможця, отримані 16-річним сиротою, виявилися для нього занадто складними. Він не пройшов випробування славою. Зникли задарма умовляння педагогів повернутися на шлях терпіння і спортивної праці. Він залишив ринг, навчання, відмовився від кар’єри зоряного спортсмена. Що сталося?
Тренер вбачає тут ще одну соціальну проблему. Гіркота бездоглядності ранить свідомість дитини на глибинному рівні. І робить скривдженого на долю юнака нездатним до прояву волі. У суспільстві він адекватний, але біль, прихований у душі, невиліковний.
Проте М. Мітакі та його колеги далі пояснюють спортсменам, що сенс Муей-Таї закладений у дотриманні правил чесного двобою. Замість амбіцій лідерства їм пропонується здоровий дух спортивного змагання. І два десятки хлопців, що входять до групи, погоджуються, що заняття спортом – це не підготовка бандитів і викидал, як думають деякі.
– Та й чи можна таке говорити про хлопців, на честь перемоги яких піднімається національний прапор і звучить Державний гімн України? – дивується М. Мітакі.
Але, щоб стати учасником цього хвилюючого дійства, потрібно добряче попрацювати.
![]() Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
© 2005—2025 S&A design team / 0.007Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я» |