Крилатий вислів екологів, що жоден живий організм не може існувати в середовищі, створеному із власних відходів, набуває грізних обрисів. У цьому зв’язку те, що відбувається на берегах Дністровського лиману, достеменно відомо не багатьом. Хоча не секрет, що за останні роки лиман опинився у дуже складній екологічній ситуації. При цьому ця водойма зберігає статус рибогосподарської й посідає друге місце щодо вилову риби у регіоні північно-західного Причорномор’я.

Сьогодні тут живе близько 50 видів риб, причому склад іхтіофауни за останні піввіку скоротився майже на 30 видів. Мабуть, назавжди із дністровських глибин зникли рідкісні чехоня і рибець, які потребували особливих умов для нересту.

Головною причиною цього явища одностайно називають отруєне середовище. Буквально три роки тому у прибережних водах Дністровського лиману (у районі виходу труби очисних споруд міста Білгорода-Дністровського) зареєстровано масовий мор риби. Мертвий шар у 10-15 см вкрив тоді двокілометрову зону узбережжя. За підрахунками загинуло близько 25 тонн риби, в основному бички. Сума збитку склала 6 мільйонів 142 тисячі гривень. Результати аналізів водних проб у районі замору виявили шкідливі хімічні речовини. Однак при цьому фахівці припустили, що згубну реакцію в отруєних водах спровокувала 40-градусна літня спека і відсутність належної кількості кисню у воді.

Якими виявляються бактеріологічні та хімічні аналізи води Дністровського лиману в період дуже сильних злив, здогадатися не важко. Десятиліттями, без примітивного очищення, стікав по поверхні ґрунту сільради каналізаційний вміст села Бритівки. Уже кілька років, без найменшого натяку на очищення, щодоби зливає у лиман 1,5 тисячі кубів рідких відходів село Шабо. Ще у 2008 році шабівська проблема названа депутатами облради однією з найболючіших в екологічному розумінні по області. Бази відпочинку курортної Затоки злочинно ховають зливні каналізаційні труби у водах, поєднаних з лиманом озер Кароліно-Бугазької коси і Шаболата. Тільки 500 кубів стоків асенізаторські машини довозять із Затоки для знезараження на Білгороддністровські очисні. Решта, не довозячи «стратегічного вантажу», дорогою зливають вміст у лиманські очерети. Що ж стосується самих Білгороддністровських очисних, то назвати їх благополучними може лише людина абсолютно непоінформована. Дорікання від жителів прилеглих мікрорайонів із приводу смердючого запаху, що доноситься, чуються постійно. Троянда вітрів капризно змінює звичні напрямки, і задушливий специфічний запах з боку лиману стає причиною «головного болю» для багатьох городян. Нормативна робота цих очисних від ідеалу далека. Тільки у минулому році КП «Білгороддністровськводоканал», у чиєму віданні перебуває їх робота, заплатило за забруднення навколишнього середовища близько 100 тисяч гривень штрафних санкцій.

– Контроль за стоками провадиться щодня, за питною водою – за графіком, – розповідає Валентина Іванівна Катющева, начальник виробничої лабораторії очисних споруд КП «Білгороддністровськводоканал». – Стоки перевіряємо за 21 показником, питну воду – за 17. Нестандартні проби «вискакують», як правило, під час дуже високої температури повітря або зливових дощів, коли відбуваються збої в очищенні. У середньому, вартість одного аналізу сягає 160 гривень. Хімічні реактиви зросли у ціні приблизно у 10 разів, причому закуповувати їх доводиться у Росії, Франції, Китаю. У нас є два сучасні прилади, щодо решти – оснащеність лабораторії можна порівняти з рівнем 80-х років минулого століття.

Спорудження Білгороддністровських очисних стартувало у 1986 році. У 1993-му в дію був уведений пусковий об’єкт. До його складу увійшли споруди, що уже діяли, і нові. До кінця 90-х ситуацію щодо очищення стоків, передбачувана проектна потужність яких може сягати до 20 тисяч кубометрів за добу, вважали задовільною. Але сьогодні експлуатація очисних, котрі щодня приймають до 7 тисяч кубометрів стоків, ведеться в одну нитку. І це не дозволяє провадити поточні й капітальні ремонти. Ця споруда входить до числа 90% по області, що перебувають у незадовільному технічному стані. Для значної реконструкції потрібні значні гроші. Орієнтовно це близько 25 мільйонів гривень. На сьогодні проект із урахуванням нових сучасних технологій готовий на 80%. Однак, крім Білгород-Дністровського міського бюджету, за нього ніхто не заплатив, а 500 тисяч гривень, обіцяні управлінням екології торік, так і залишилися лише обіцянкою.

Мудре рішення проектантів 90-х років минулого століття, коли на міські очисні планували замкнути стоки із Затоки, Шабо і Бритівки, час історично не підтримав. Хоча це значно здешевило б, скажімо, вартість туристичної путівки до Затоки. Або відкинуло б спорудження автономних очисних у селі Шабо, як недоцільне і непосильне для бюджету. Позбавило б, нарешті, грізної екологічної бомби жителів Бритівки.

За рішенням сесії облради, Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області розроблена «Регіональна програма навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки в Одеській області на 2009 – 2013 роки». Її шляхетна мета спрямована не тільки на екобезпеку, раціональне природокористування, охорону і поліпшення навколишнього середовища в регіоні, але й на забезпечення конституційних прав громадян на сприятливе навколишнє середовище, створення умов переходу до високого розвитку регіону.

Будівництво і реконструкцію каналізаційних очисних споруд у Білгороді-Дністровському і приміському селі Бритівці цього року передбачено продовжити за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього середовища. З урахуванням критичного становища гроші, можливо, будуть виділені під час майбутнього коригування обласного бюджету за 9 місяців. Інакше білгороддністровці далі задихатимуться від смороду, а риба в лимані, якщо збережеться, ще більше втратить у якості.