Жителі міста Ананьєва стверджують, що живуть вони на воді, але її практично бракує. 50-річний водопровід вже не взмозі забезпечити оселі міських жителів якісною питною водою. До того ж вона подається за графіком, і щодня у відповідну годину люди чатують біля кранів, щоб встигнути наповнити усілякі місткості живильною вологою.На черговій нараді Ананьївський міський голова Лариса Кисельова доповіла, що упродовж 2007 – 2009 років на ремонт водопровідної мережі надійшло з держбюджету України близько 800 тисяч гривень. Їх вистачило лише на заміну 8 свердловинних насосів, з яких сьогодні працює лише половина. Решта затоплена внаслідок обриву кріплення.

Недостатня кількість працюючих насосів і резервуарів стали головною причиною дефіциту води.

У межах загальнодержавної програми реформування житлово-комунального господарства за рахунок стабілізаційного фонду до облдержадміністрації вже відправлено документи на придбання 4 місткостей. Якщо рішення буде позитивним, проблему подачі води буде знято з порядку денного.

На жаль, проблемою залишається і її якість. Відсутність запасу дезінфікуючих засобів для знезараження, часті поламки та аварії водопроводу призводять до бактеріального забруднення води. Наскільки питна вода, що тече з кранів, забруднена, невідомо, бо ВУЖКГ не має можливості оплатити проведення лабораторних досліджень. При цьому населення міста заборгувало за воду близько 300 тисяч гривень.

Головний санітарний лікар району Василь Боровик причину неякісної питної води вбачає у руйнації водопровідної мережі через подачу води за графіком. Це призводить до ржавіння труб і частих їх поривів. Внаслідок цього вода забруднюється.

Негативно впливає на діяльність ВУЖКГ відсутність належного обліку споживачів води і наявність багатьох несанкціонованих під’єднань до мережі. За словами головного санітарного лікаря, ці чинники ускладнюють не лише санітарний контроль за якістю води, а й контроль за оплатою її споживання, що призводить до великих боргів самих комунальників, а відтак і неспроможності вести водогосподарство. Приклад цьому: автомобілі, екскаватор та інше майно ВУЖКГ перебувають у податковій заставі за борги. Через це новостворене комунальне підприємство «Ананьїв-водоканал» не може розпочати свою роботу. Крім того, йому потрібно заново отримати дозвіл на водокористування і затвердити тарифи.

Що стосується останніх, то15 липня в райдержадміністрації відбулася нарада з питань приведення тарифів на житлово-комунальні послуги в Ананьєві до економічно обґрунтованого рівня. Говорилося, що житлово-комунальне господарство є найбільш технічно відсталою галуззю економіки з багатьма проблемами. Фінансове становище підприємства – незадовільне і зумовлене, насамперед, постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг з боку підприємств, бюджетних установ та населення. Ситуацію погіршує велика кількість пільг, передбачених законодавством для окремих категорій населення, та заборгованість бюджетів різних рівнів з відшкодування оплати наданих послуг за цими пільгами. Затверджені Ананьївською міською радою у червні 2008 року тарифи на водопостачання та водовідведення є низькими і не відповідають висновкам Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області. Приведення їх до рекомендованого рівня дасть можливість підвищити ефективність та надійність функціонування систем життєзабезпечення населення, а в найближчому майбутньому – поліпшити якість надання послуг з водопостачання та водовідведення.

У жовтні поточного року спливає термін чергового дозволу, виданого житлово-комунальному господарству на водокористування. До речі, його можна отримати лише за умови завершення реконструкції очисних споруд, що триває не один рік. Цього року її також не завершать, тому міськраді знову доведеться «випрошувати» дозвіл, щоб не залишити місто без води. А неочищені стоки далі забруднюватимуть річку Тилігул. Річка вже на межі загибелі.

Останнім часом справа щодо нормального водопостачання таки зрушила з місця. З районного бюджету було виділено 60 тисяч гривень на купівлю місткості для накопичення води. Голова райради Микола Балан вважає, що для розв’язання цієї болючої для міста проблеми необхідний плановий, комплексний і послідовний підхід та спільне фінансування з міського і районного бюджетів.

Щоб замінити весь водопровід (його протяжність 12,5 км), необхідна мільйонна фінансова допомога з боку держави.