Далеко не кожному відомо, що жителі Одеської області живуть у краї унікальної природи. У цьому регіоні представлені майже всі з одинадцяти категорій природно-заповідного фонду. На початок поточного року фонд нараховує 120 територій і об’єктів, 16 з яких мають загальнодержавне, і 104 – місцеве значення.

До територій, що охороняються державою, входить і Нижньодністровський національний природний парк. З часу виникнення до втілення ідеї його створення минуло майже чверть століття. Учені запевняють, що такий тривалий термін побив будь-які рекорди серед усіх національних парків і заповідників України, організованих за порівняно короткі періоди.

Плавні пониззя Дністра, захищені міжнародною Рамсарською конвенцією 1971 року, вважаються унікальними. Вони входять до складу водно-болотних угідь України, які називаються «золотим» запасом Європи, 60% з яких розташовані в Одеській області. Крім того, найзначніша частина Дністровських плавнів – Карагольська затока, уже з 1965 року входила до іхтіологічного заказника як єдина у Європі екосистема такого типу.

Зберегти рідкісні плавні за кризових умов антропогенного навантаження, масового браконьєрства та біологічного розмаїття, яке катастрофічно скорочується, можна було лише у результаті створення природного об’єкта, що охороняється.

Нижньодністровський національний природний парк (ініціатором його заснування Одеська ОДА виступила ще у 2002 році) площею 21311,1 гектара був створений Указом Президента України 13 листопада 2008 року на території Білгород-Дністровського, Овідіопольського та Біляївського районів. При цьому парку, який представляє водно-болотні угіддя міжнародного значення, відводилася не тільки дуже важлива роль збереження біорізноманітності та відтворення природних ресурсів, але й реалізації політики України у сфері міжнародних домовленостей.

Через 9 місяців перші кроки нового дітища увінчалися малоприємними подіями. У серпні на відкритті «качиного полювання» прямою наводкою було поранено працівника парку, який вимагав залишити заповідну територію. «Стрільці» з місця злочину зникли. Ще через 9 місяців забили тривогу екологи, які зажадали припинити незаконне спорудження пристаней та котеджних будинків у дельті Дністра, яка входить до заповідної зони національного парку. З цього приводу до Бюро міжнародних конвенцій було відправлено звернення 176 неурядових організацій і окремих громадян з України, Росії, Білорусі, Узбекистану, Киргизстану, Молдови, Австрії, Великої Британії, Ізраїлю, Німеччини, Канади, Нідерландів, Нової Зеландії, Франції та Швеції.

Черговий тривожний сигнал прозвучав з Миколаївської та Надлиманської сільських рад Овідіпольського району наприкінці червня нинішнього року. Напередодні за результатами засідання ученої ради Національного парку було зроблено попереднє зонування заповідних територій, що виключає господарську діяльність. Житель Миколаївки, депутат Овідіопольської райради, голова постійної земельної комісії Сергій Горобець звернувся до 33-ї сесії Овідіопольської районної ради для відправлення листів до Кабінету Міністрів і Міністерства охорони навколишнього середовища з проханням тимчасово не затверджувати ухвалене рішення про зонування. А необхідну процедуру провести лише після створення і засідання Координаційної ради, куди увійдуть також представники громадськості Надлиманського та Миколаївки. У противному разі жителі цих сіл (через установлену зону регульованої рекреації) будуть відрізаними від водної гладі і прибережної території, де забороняються рибний лов, полювання, збір грибів і лікарських трав. Рибалки без порушення закону не зможуть відплисти від берега. Але головне, селяни втратять можливість забору лиманської води, якою поливають вирощувані у теплицях овочі.

– Зараз викрилися нові документи. Виявляється, землі під національний парк у 2002 році спроектували без відома і згоди громади, – розповідає Миколаївський сільський голова Михайло Зубик. – 24 гектари території Миколаївської сільради раніше увійшли до складу парку. Але з’ясовується, під парком, крім очеретів уздовж урізу води, опинилося буквально півсела! Таким чином, прихоплено великий шмат території сільради, на що миколаївці категорично не згодні!

Обурення жителів прибережних сіл зрозуміле. Багато років лиман годував їхніх батьків і дідів. Багато селян зайняті вирощуванням овочів, маючи не по одній теплиці. Якщо ж зникне можливість поливу з лиману, пропадуть, відповідно, теплиці і свіжі овочі, а селяни залишаться без основного заробітку.

– Ми з вилами і сокирами вийдемо на лиман, – заявили на стихійній сходці села миколаївці. – Зрозумійте самі, іншого виходу у нас немає! Зараз, коли триває процес визначення меж парку, ми стикаємося з наслідками нерозумної земельної політики!

На останній сесії Овідіопольської райради дати оцінку ситуації постаралася перший заступник губернатора Наталя Чегодар:

– Не забувайте, йдеться про Указ Президента України і заповідну зону. Я прожила у Надлиманському і розумію, як його жителі користуються природними багатствами. Звичайно, користуватися можна, але тільки відповідно до законодавства. Чи зможуть миколаївська та надлиманська громади цілком взяти на себе природоохоронні заходи, ліквідувати браконьєрство і безконтрольний забір лиманської води? Взяти на себе таку відповідальність перед керівництвом області і державою?

Витяг з ухваленої у 1872 році декларації щодо відкриття першого у світі національного парку «Йеллоустоун» у CША говорить: «Для пользования и на радость народа на все времена...» Відтоді на планеті з’явилося понад 50 тисяч різного роду охоронюваних територій. Серед них значиться і Нижньодністровський національний природний парк. Але перш ніж оцінювати міру справедливості зазначених у декларації слів саме для цієї унікальної місцевості, мабуть, знадобиться чимало часу і розглядів.