В останні кілька років міжнародна громадськість, особливо ті країни, що розташовані на берегах Дунаю, уважно стежать за реконструкцією глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море. Причин такої зацікавленості – кілька. Насамперед, зрозуміло, прагнення зберегти унікальну природу дельти Дунаю, яка є нашим cпільним багатством. Але не менш важливий і економічний аспект. Адже у розвиткові судноплавства на Дунаї зацікавлені всі європейські країни. Як же об’єднати ці дві мети?

Висловити свою думку ми попросили міжнародного експерта голову міжнародної організації «Коридор 7», президента Інтернаціональної навігаційної асоціації на ділянці Австрії пана Отто ШВЕТЦ.

– Пане Шветц, якої Ви думки з приводу конфлікту між Україною та Румунією, пов’язаного з ГСХ Дунай – Чорне море?

– Я переконаний, що всі країни дельти Дунаю однаковою мірою володіють правом мати доступ як до самої ріки, так і до виходів у Чорне море. З другого боку, існують певні правила, що забезпечують захист навколишнього середовища Дунайського регіону, і цих правил повинні дотримуватися.

Русло Бистре – дуже коротка притока Дунаю, і це забезпечує швидкий вихід до моря.

Україна, розпочавши будівництво ГСХ, припустилася помилки, не провівши вчасно необхідних консультацій і узгоджень умов будівництва, як того вимагають міжнародні норми. Потрібно було б запросити румунських і міжнародних експертів відвідати регіон. Це дало б їм можливість переконатися, що навколишньому середовищу не було завдано збитку. Що втім, пізніше і підтвердили міжнародні експерти.

До того ж слід взяти до уваги, що йдеться не про спорудження нового каналу; цей судноплавний хід існує з п’ятдесятих років минулого століття.

Дельта Дунаю – дуже чутливий живий організм, що потребує захисту і охорони. Це один з небагатьох регіонів незайманої природи, які поки ще збереглися у Європі. Тваринний світ і рослинність тут надзвичайно багаті. Але ми також повинні враховувати, що населенню цього регіону потрібні умови для життя, і розвитку економіки. Тому Міжнародна Комісія щодо захисту річки Дунай, Дунайська Комісія та Комісія по Саві, за участі «Коридора 7» підготували спільний документ, що визначає механізм розвитку інфраструктури внутрішнього судноплавства і який обумовлює шляхи подолання подібних проблем. Я гадаю, що Україна та Румунія повинні провести прямі білатеральні консультації – як розв’язувати цю проблему; у тому разі, якщо їм не вдасться дійти згоди, необхідну допомогу повинно надати Європейське співтовариство.

Втім, є й інший аспект цього конфлікту. Відомо, що глибоководний судновий хід Дунай – Чорне море значно дешевший від румунських судноплавних каналів. Гадаю, необхідна спільна конференція за участю ЄС, «Коридора 7», України та Румунії, на якій її учасники дійшли б висновку, як розв’язувати цю проблему у майбутньому.

Я все ж гадаю, що конфлікт – справа минула. Наскільки мені відомо, ціла низка зустрічей була проведена за участю міністрів закордонних справ України та Румунії, представників Фонду дикої природи, а також координаторів щодо судноплавства Європейського співтовариства. На цих зустрічах у Брюсселі, їхні учасники дійшли висновку, що ситуація, пов’язана з Бистрим, більше не є екологічною проблемою. Таким чином, це скоріше економічна суперечка між двома країнами.

– Експерти зараз обговорюють цілу низку компенсаційних заходів. Що, на Вашу думку, можуть включати такі заходи?

– Реставрація і відновлення заплав річки, а також осушених раніше сільськогосподарських угідь, що стали пусткою і штучно створених рибних ставків, здається мені цікавою ідеєю, і її слід здійснити. Відновлення озер Нижнього Дунаю також дуже важливо. Як правило, ці озера оточені чудовою природою. У населення повинна бути можливість насолоджуватися цим, хоча, зрозуміло, необхідні і певні обмежувальні правила. Це, звичайно, не означає, що ці красиві місця повинні бути доступні винятково для невеликих привілейованих груп або для дослідників і експертів. Унікальна природа українського Придунав’я повинна радувати справжніх її шанувальників.

– Яка, на Ваш погляд, роль місцевої адміністрації, міжнародних організацій і Європейської Комісії?

– Насамперед, ця ідея повинна бути обговорена зацікавленими організаціями, Європейською Комісією, а також представниками адміністрації Румунії та України. Впевнений, робота над цим проектом стимулюватиме і транскордонну співпрацю. Зі свого досвіду можу сказати, що Україна та Румунія уже успішно реалізують спільний проект на Буковині. У районі Сучави і Чернівців представники обох прикордонних країн здійснюють найтіснішу співпрацю, що, зрозуміло, можливо лише за наявності відповідної політичної волі.

У нас є добрий досвід роботи спільної австро-словацької комісії, яка фокусує свою увагу на питаннях якості води. Гадаю, Україні і Румунії слід би створити таку ж організацію, яка б діяла під наглядом ЄС і Міжнародної Комісії щодо захисту річки Дунай. Тому що Україна не є членом Євросоюзу, але є країною, яка межує з ЄС, у неї є всі шанси скористатися перевагами цього статусу і взяти участь у найрізноманітніших програмах Європейського співтовариства.