Рік для працівників облспоживспілки (ОСС) почався з трагічної події. 1 січня ізмаїльська газета «Уездный телеграф» повідомила про зникнення працівника кооперації, загальної улюблениці Оксани Миколаївни Беліцької. За двадцять днів до цього, у грудні 2009 року, її викликали телефонним дзвінком з дому... Назад вона вже не повернулася.

Тіло знайшли вмерзлим у лід річки Репіди. Міліція на підставі експертизи дала висновок «без ознак насильницької смерті».

Чутки про те, що накласти на себе руки Оксану спонукав нещасливий таємний роман, не витримують критики. Це була життєрадісна, забезпечена 35-річна жінка, яка віддано чекала на чоловіка, котрий перебував на той час у від'їзді по роботі. Вдома з нею залишалася школярка-донька.

Дивно, що усі турботи й витрати щодо її похорон взяв на себе директор Ізмаїльського ринку Володимир Мігель, про махінації якого Оксана за родом служби була добре поінформована. Багатьох вразив той шалений поспіх, з яким він улаштував поховання. Зате на думку про те, що вона стала жертвою чийогось чорного наміру, наводить спогад про її посаду. Оксана працювала секретарем правління Ізмаїльської райспоживспілки. І була мимовільним архіваріусом, який мав на зберіганні договори купівлі-продажу, підроблені протоколи, рішення акціонерних зборів, не виключено, що оформлених заднім числом. Документи були важливими, тому що на той час було чергове загострення багаторічного позову між правліннями Одеської ОСС та Ізмаїльської РСС. Чи немає тут особи, яка дуже побоювалася, що секретар, котра володіє усією інформацією, стане викривачем правління райспоживспілки у шахрайських махінаціях з майном пайовиків?

Це питання повинен був би прояснити Ізмаїльський міжрайонний прокурор С. Кобко. Але він поводиться так, ніби те, що сталося, його не стосується. Тому спостережувана бездіяльність слідства дедалі більше схожа на зумисне замовчування фактів, ніж на прагнення з'ясувати істину.

Ця традиція ховати кінці у воду бере початок у 2007 році. Тоді стосовно голови правління РСС Галини Пальченко Ізмаїльською прокуратурою було порушено кримінальну справу за те, що дама намагалася ввести в оману ревізорів, які перевіряють держдіяльність РСС. Але слідство не було завершено. І навіть є великі сумніви у тому, що воно взагалі починалося. Зате документи щодо ревізії РСС тоді зникли. Але незабаром корисливі інтереси видали того, хто приховав козирний туз у рукаві.

Охочим до чужого добра намірився стати Олександр Дубовий, який був директором ТОВ «Буд-Конт-Сервіс». Можливо, він заручився підтримкою брата – депутата Верховної Ради України від БЮТ.

На той період засновниками рентабельного підприємства «Ізмаїльський центральний ринок» були дві організації – Одеська облспоживспілка та Ізмаїльська райспоживспілка. Розподіл власності між «споживспілківцями» і одержання прибутку від роботи ринку відбувалися у рівній пропорції – 50 на 50. Для захоплення ласого шматка потрібно було виключити зі складу засновників Одеської ОСС, що була принциповою прихильницею таких джентльменських умов. Для цього було створено статут у новій редакції, у якому вже не знайшлося місця облспоживспілці. Реєстратор виконкому Ізмаїльської міськради без вагань документально визнав новий статут. Таким чином, засновником ринку єдиновладно стала райспоживспілка. Невідомо, за які пряники вона одразу увійшла у змову з ТОВ «Буд-Конт-Сервіс» і разом з ним увійшла до складу засновників ТОВ «Центральний ринок Ізмаїла». При цьому майно ринку було оцінено у 3 млн гривень, хоча реально він коштував не менше 50 мільйонів. Спритний О. Дубовий одразу закріпив за своїм ТОВ 51% власності ринку. Зрозуміло, що при нинішньому розквіті рейдерства ця невелика перевага – шанс прибрати до рук другу частину майна. Тобто, добро ділилося по-братньому. Але – не по-чесному. Адже при такому співвідношенні в акціях РСС у підсумку втрачала контроль над роботою ринку. Зрозумівши це, правління райспоживспілки, якому дісталася менша частка у 49%, посварилася із О. Дубовим.

Тим часом, Одеська ОСС звернулася до суду щодо свого питання, і після багатьох злигоднів була відновлена у складі засновників Ізмаїльського ринку із часткою у статутному капіталі 50%. Отут би закінчити оповідку. Але почалися скандали!

На цей час на арені й з'являється пан Мігель, який так ревно брав участь у похоронах О. Беліцької. Те, що він призначений райспоживспілкою на посаду директора Ізмаїльського ринку незаконно, його не бентежить. Він наймає силовиків із приватної охоронної структури «Патріот плюс». Вона позбавлена ліцензії на діяльність, але й це йому не перешкода. Оплачені ним молодчики по-звірячому б'ють начальника охорони ринку. Пан Мігель верховодить рейдерським захопленням. Усе мерхне перед його метою захопити підприємство «Ізмаїльський центральний ринок». Міліція і прокуратура Ізмаїльського району скромно усуваються від вживання заходів, які диктує така кримінальна ситуація. Збіг?

Тим часом, облспоживспілка не може реально скористатися своїми корпоративними правами. І вкотре виключається зі складу засновників ринку. Але як райспоживспілці втримати незаконно отриману власність? І знову починаються хитрощі.

У рекордно короткий термін правління Ізмаїльської РСС «раптово» продає 5% корпоративних прав на управління ринком Бросківському сільСТ (яке входить до складу Ізмаїльської РСС), а 95% – дочірньому підприємству «Ферум» (як з'ясувалося – своєму власному). А через місяць продає і права «Ферума» ланцюжком ще одному підприємству з назвою ТОВ «Південний Буджак-4». Воно тут взагалі сьома вода на киселі. Але, проте, за документами, як сумлінний покупець, з літа 2009 року до цього дня є власником 95% корпоративних прав на центральний ринок.

Що ж це за «Буджак» такий? Чому йому за просто так привалило щастя відрізати величезний шматок прибуткового підприємства?

З'ясувалося і це! Його засновниками є члени правління Ізмаїльської райспоживспілки. Наприклад, Т. Фучеджи, вона ж одночасно очолює Каланчацьке сільСТ. Ще А. Головатюк, вона ж голова Бросківського сільСТ, а тепер уже й голова Ізмаїльської РСС. Далі – В. Асауленко, який працює директором ДП «Ферум» і заступником директора Ізмаїльського ринку. І ще таємничий одесит Михайло Амелін, якому належить більша частина статутного капіталу ТОВ «Південний Буджак-4» і під личиною якого вгадується сам пан Мігель. Як не ховайся, а вуха стирчать! Ці люди цілеспрямовано хочуть заволодіти майном пайовиків і залишити його під своїм контролем. Ці маніпуляції відбуваються на очах у міжрайонної прокуратури. А чи не з її, часом, відома? Вже занадто вона байдужа до заяв облспоживспілки про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб Ізмаїльської РСС, що творять свавілля. І до матеріалів, котрі додаються і доводять, що ця група за попередньою змовою заволоділа чужим майном, користуючись своїми службовими повноваженнями.

Тим часом, конфлікт переноситься до зали судових засідань. Один за другим ідуть Ізмаїльський суд, потім апеляційний адміністративний, а потім і Вищий адміністративний. У результаті визнано незаконним продаж ринку «Феруму» і Бросківському сільСТ. І у судових інстанціях вирішується суперечка про визнання недійсним перепродажу «Ферума» правлінням Ізмаїльською РСС організації «Південний Буджак-4». Невже незрозуміло, що предметом справжнього перепродажу є Ізмаїльський ринок?

Вироком Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року державний реєстратор зобов'язаний включити Одеську облспоживспілку до складу засновників підприємства «Ізмаїльський центральний ринок». Але виконати це рішення бу-ло неможливо, тому що вже 05.01.2010 року (коли всі нормальні люди зустрічають новий рік) Ізмаїльська РСС одержує у Вищому адміністративному суді вирок про заборону виконання зазначеного вище рішення. Чи випадково?

Але і це не врятувало Ізмаїльську райспоживспілку. Уже 18.05.2010 року Вищий адміністративний суд відмовив у задоволенні касаційної скарги райспоживспілки і залишив чинним рішення суду першої та другої інстанції.

Ось тут би і включити Одеську облспоживспілку до складу засновників, та де там. Незрозуміло яким чином, до одержання повного тексту рішення, Ізмаїльська райспоживспілка одержує у Верховному суді вирок про призупинення виконань усіх рішень про включення Одеської облспоживспілки до складу засновників ринку. І знову випадковість?

Чи хтось так старанно діє, щоб Одеська ОСС не могла повернутися до діяльності на Ізмаїльському ринку?

Колишній голова правління Ізмаїльської РСС Галина Пальченко з незрозумілих причин тоді самоусунулася від керівництва, і фактично керував роботою В. Асауленко, який перебував у спілці з В. Мігелем. Чому вона без бою поступилася своїм місцем одному із членів «чудової четвірки» засновників? Можливо, побоювалася повторити сумну долю Оксани Беліцької? А доки мовчить правосуддя, В. Мігель розпоряджається на ринку, уже з «новим» головою райспоживспілки.

Про цю тривожну ситуацію поінформований Президент України, Генеральний прокурор, міністр внутрішніх справ, а також керівництво Одеської облради, і це підвищує впевненість у тому, що правоохоронні органи візьмуть на себе цілковиту відповідальність за справедливе рішення цього питання. Відповідь на нього чекають 20 тисяч пайовиків споживчої кооперації Одеської області.