Років 30 тому порт Рені на Дунаї за обсягом вантажообігу входив до шістки найбільших морських портів СРСР. Більше того – він лідирував між портами усіх придунайських країн. Так, саме такий гігант працював у маленькому прикордонному містечку, забезпечуючи його процвітання. Будувалися дитячі садки, житлові будинки, сучасний спорткомплекс. Власне, й саме місто Рені ще за часів Київської Русі почало забудовуватися на місці, де перебувала зручна річкова пристань. Словом, стан справ такий: є порт – є місто.

У 2009 році обсяг вантажопереробки в порту (у порівнянні із 2008 роком) скоротився на 45%, а залізнична станція втратила близько 90% вантажопотоків. Нинішній рік нічого підбадьорюючого не приніс – тенденція вантажного «голоду» триває донині.

Ця ситуація призвела до того, що колектив порту переведений на 50-відсотковий режим роботи. І, зрозуміло, на такий же режим оплати праці. Доходи ренійських докерів, і без того найнижчі у морській галузі України, «всохли» до 1100 – 1300 гривень на місяць «брудними». До родин портовиків повернулася примара тієї розпачливої злиденності, яка блукала містом у 90-х роках минулого століття.

Бідує порт – страждає місцевий бюджет. За перше півріччя 2010 р. Ренійський район не виконав план щодо прибуткового податку з фізичних осіб – до скарбниці недоотримано понад 400 тис. грн. Причина, стверджують фінансисти, – зменшення обсягів роботи у Ренійському порту та на залізничному вузлі.

Ще на початку року депутатський корпус Ренійського району офіційно звернувся до вищих органів влади із проханням посприяти у розв’язанні проблем містоутворюючого підприємства. Для цього необхідно одне – побудувати до порту Рені залізничну вітку довжиною 55 км. Тому що та, якою користується підприємство, проходить територією Республіки Молдова та Придністров’я із усіма проблемами, що випливають звідси.

Становище порту Рені було розглянуто на засіданні депутатської комісії з питань морегосподарського комплексу Одеської облради, яку очолює Михайло Міюсов. Депутати дійшли до думки, що це підприємство необхідно підтримати. Голова облради Микола Скорик та губернатор Едуард Матвійчук надіслали до Кабінету Міністрів листа із наполегливим проханням звернути увагу на порт Рені.

І ось надійшла відповідь Мінтрансзв’язку № 4313/24/10-10 на ім'я губернатора Одеської області, яку було зачитано на одній із останніх сесій Ренійської районної ради. Ось кілька цитат із неї. «Міністерство транспорту та зв'язку вивчило Ваше звернення… Аналіз обсягів перевезень залізничним транспортом зовнішньоторговельних вантажів за період із 2006 по 2010 рік показує, що через порт Рені транзитні перевезення зменшилися з 2 млн тонн у 2006 році до 1,2 млн тонн у 2009 році, а за перший квартал 2010 року склали 146,3 тис. тонн, що на 47,7% менше, ніж за відповідний період минулого року».

Констатувавши обтяжуюче становище підприємства, Мінтрансзв’язку, за логікою речей, мало розробити проект порятунку державного підприємства. Однак державні мужі зробили прямо протилежний висновок: оскільки обсяги вантажообігу знижуються, залізницю будувати… недоцільно. А ось дослівно: «У 2006 році за завданням Одеської залізниці проектно-дослідницьким інститутом «Одесзалiзничпроект» було розроблено техніко-економічне обґрунтування вибору варіанту будівництва залізничної лінії Ізмаїл – Рені. Основними критеріями для вибору оптимального варіанту були вартість та окупність будівництва, максимальне заощадження сільськогосподарських угідь та забезпечення екологічної безпеки регіону. Нормативний термін будівництва – 69 місяців, вартість – 727 млн доларів США, терміни окупності – від 107 до 49 років залежно від обсягів перевезень на цьому напрямку… Для забезпечення перевезень необхідно також здійснити модернізацію напрямку Одеса – Ізмаїл. Загальна вартість цих робіт складе 875 млн гривень… Враховуючи викладене, Мінтрансзв’язку не може бути ініціатором будівництва залізничної лінії Ізмаїл – Рені. З повагою, міністр К. Єфіменко».

Така відповідь обурила депутатів Ренійської районної ради:

– У техніко-економічному обґрунтуванні враховано усе – аж до забезпечення екологічної безпеки регіону. А те, що без залізниці гине порт, а разом із ним усе місто з його жителями – нікого не цікавить?! – обурився депутат Віктор Матях.

– Сьогодні справді йдеться про погіршення соціально-економічної ситуації у цілому регіоні, – підкреслив депутат райради, голова профкому порту Василь Лозовський. – Президент України В. Янукович у своїй програмі заявляв про те, що «буде почуто кожного». Що його мета – «добробут кожної родини, турбота про кожну людину». А що ж ми бачимо у реальності? Ставлять хрест на великому транспортному вузлі, де є порт, міжнародна поромна переправа, залізничний вузол. Я вважаю, що Мінтранс обдурює і Президента, і Прем'єр-міністра. Чому в листі Єфіменка наводяться дані за останні рік-два? Чому міністерство не говорить про те, що три роки тому порт Рені переробив 3,5 мільйона тонн вантажів і був прибутковим?

Позицію Мінтрансзв’язку щодо порту Рені було доведено до членів профспілкового комітету цього підприємства. На засіданні профкому, на якому ми побували, портовики не приховували свого обурення:

– Я вважаю, що держава – поганий власник і поганий контролер, – говорить депутат Ренійської міськради, член профкому порту Михайло Льовкін. – Є програма розвитку портів, затверджена Міністерством, згідно із якою минулого року через наш порт мало пройти 3,2 млн т вантажів. Переробили 1,2 млн т. Куди ж дивиться Мінтрансзв’язку? Чи в Міністерстві пишуть плани, розраховуючи на те, що папір усе стерпить, а до посадових осіб запитань немає і не буде? А ми прагнемо запитати. Але як? Коли востаннє чиновники зустрічалися з нашим трудовим колективом? Я вже такого і не пам'ятаю. А ви підіть на причали і послухайте, що люди говорять…

– Порт Рені – підприємство державне, – підкреслив у своєму виступі капітан портофлоту, член профкому Михайло Терзі. – Що ж зробила держава для своєї «дитини»? Або це – підпільне рейдерство, або хтось готує наше підприємство під приватизацію за копійки.

– На цьому тижні начальник порту С.К. Строя справді довів до нас інформацію про те, що порт Рені включений до списку приватизації – поряд із Усть-Дунайськом та деякими іншими, – підтвердив здогад капітана голова профкому Василь Лозовський. – Хоча існуюче законодавство не передбачає приватизації таких підприємств.

Обстановка в Рені розпалюється. Портовики все частіше говорять про те, що необхідно виходити на мітинги протесту і порушувати питання не лише економічні, але й політичні.

Ми неодноразово писали про те, що по сусідству із Рені Республіка Молдова побудувала порт Джурджулешти. Дотепер МЗС не може відповісти, яким чином на українському березі Дунаю з'явилося молдавське підприємство, яке до того ж стало конкурентом наших транспортників? За відомостями Лозовського, з початку року через Джурджулешти, який за оснащенням значно поступається українським портам, пройшло 150 тисяч тонн вантажів, а через Рені, причальна лінія якого становить майже 4 кілометри – 700 тисяч тонн…

Свої інтереси в Придунав’ї активно і за всіма позиціями відстоює і Румунія. І лише Україна на можливості Придунайського регіону з його міжнародними транспортними коридорами дивиться крізь пальці – подумаєш, портом більше, портом менше…

Сьогодні все частіше жителі прикордонного містечка запитують себе: а чи потрібне Придунав’я Україні? Тікають із Рені люди: ще недавно в порту працювало 330 молодих фахівців різних спеціальностей, сьогодні їх удвічі менше. А які скорочення відбулися на залізничному вузлі!

– Немає господаря, з кожним роком усе гірше й гірше, – говорить член профкому, лікар портової СЕС Олександр Штрахов. – До нашого міста веде усього одна дорога, і та уся у вибоїнах. Але ж через Рені рухаються транзитом за кордон хури. «Як ви можете так жити?» – запитують водії-далекобійники.

Соромно перед іноземцями. І кривдно за державу.

Коли верстався номер, у Придунав’ї побував міністр транспорту та зв'язку Костянтин Єфіменко. На прес-конференції він ще раз повторив свою думку: залізницю у напрямку Рені будувати неможливо – величезні витрати, якщо і окупляться, то у дуже віддаленому майбутньому. На думку міністра, єдина можливість забезпечити цей порт вантажами – це морським шляхом (глибина біля його причалів – до 18 метрів!) Для того, щоб до порту Рені могли підходити морські каравани, необхідно поглибити судновий хід «Дунай – Чорне море» до 7,2 метра. І це входить до планів Міністерства.