«Понад усе необхідна зараз сила духу, спокійна сміливість думки і не боязкість розуму». Це слова всесвітньо відомого вченого, академіка Володимира Вернадського, гордості української нації, стосувалися... боротьби з туберкульозом, на який сам вчений страждав впродовж багатьох років. Давно він це сказав, однак і сьогодні його слова надзвичайно актуальні. Ще зовсім недавно ми переконували самі себе, що назавжди спекалися туберкульозу. А він нікуди не подівся — продовжує калічити людей і забирати тисячі життів. Чому? Відповідь на це запитання є. Та чи хочуть їх почути ті, від кого залежить здоров'я народу, зокрема на місцевому рівні, хто має всі доступні важелі та ресурси, щоб зупинити небезпеку національного масштабу?

Нещодавно в Одесі, на базі обласного протитуберкульозного диспансеру, відбулося засідання «круглого столу» на тему «Протидія захворюванню на туберкульоз в Одеській області: стан, проблеми, перспективи. Підсумки громадської експертизи». Участь у цьому важливому, насамперед для нашої спільноти, заході взяли керівник проекту, співголова коаліції «Зупинимо туберкульоз разом» Сергій Борткевич, голова правління міжнародної журналістської асоціації «Здоров'я без кордонів», член Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІД Ігор Горбасенко, голова постійної комісії з питань охорони здоров'я, сім'ї, материнства і дитинства Одеської обласної ради Людмила Будяк, секретар Одеської обласної координаційної ради з питань запобігання поширенню ВІЛ/СНІД, наркоманії, туберкульозу та подолання дитячої безпритульності Олена Грибова, головний лікар Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру Віталій Філюк, інші відповідальні особи. Шкода, але серед місцевих ЗМІ виявилося небагато бажаючих висвітлити цей захід. Тема, казали, приїлася. Можливо, й так. Це якщо зважати на рівень підготовки й формальність проведення більшості заходів місцевого рівня, на які скликають ЗМІ. Тому на них мало хто й приходить. Звісно, приємніше посидіти на «сніданку з губернатором», ніж говорити про біду, яка забирає життя людей і загрожує, незалежно від посад, кожному.

Але сьогодні про інше. Чим цінна громадська експертиза? Та тим, що вона неупереджено досліджує проблему. Передусім важлива об'єктивна оцінка ситуації, реальна картина. Ми її й отримали. Фахівці з Києва відстежили діяльність органів влади в Одеській області щодо дотримання чинного законодавства з питань протидії захворюванню на туберкульоз, а також проаналізували взаємодію органів виконавчої влади, неурядових організацій та ЗМІ у соціальній мобілізації населення Одещини на боротьбу з туберкульозом.

Станом на 1 січня 2010 року на обліку у протитуберкульозних закладах області перебувало 26996 осіб, що на 224 особи менше, ніж на аналогічний період 2009-го. Так, згідно з реєстром, Одещина за кількістю хворих посідала в 2008 році — третє, а у 2009-му — четверте місце серед усіх областей України, при тому, що за загальною чисельністю населення ми лише на шостому місці серед усіх адміністративно-територіальних одиниць. Втім, заради справедливості варто зазначити, що негативний показник «обтяжується» й статистикою осіб без певного місця проживання, мігрантів, заробітчан.

Складною проблемою для нашої області (як, зрештою, і для переважної більшості регіонів України) залишається ефективність виявлення нових випадків туберкульозу. З одного боку, показник захворюваності на цю недугу на 100 тисяч населення з року в рік на Одещині скорочується, і у 2009-му становив 78,7 проти 87,1 у 2008 році. Принаймні, така обнадійлива цифра фігурує у звітах. Однак цей показник вищий за офіційний середньоукраїнський. У 17 із 33 адміністративно-територіальних одиниць нашого краю минулого року показник захворюваності на туберкульоз перевищував середньообласний (78,7 випадка на 100тисяч населення). Зокрема, в Татарбунарському районі він становив 133,9, у Біляївському— 122,9, в м. Теплодар — 118,5, у Березівському районі —.116,7. Водночас у 2009 році в Савранському районі він становив 29,1, Кодимському — 47,4, в м. Южне — 52,1, Белградському районі -- 62,2, Великомихайлівському — 64,1 на 100 тисяч населення.

Така статистика може свідчити, насамперед, про те, що обласна та деякі районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування недостатньо уваги приділяють профілактиці туберкульозу та заходам щодо своєчасного виявлення нових випадків захворювання. Так, показник профілактичних флюорографічних оглядів дорослого населення (у відсотках до загальної кількості дорослого населення) в Одеській області складав у 2009 році 42,4 проти 54,1 в Україні. А в окремих районах і містах цей показник значно нижчий навіть за обласний. Наприклад,ум. Білгороді-Дністровському—18,8, Ізмаїльському районі — 21,2, Великомихайлівському — 33,6, в м. Одесі — 34,5 тощо. При цьому в Одеській області налічується 62 флюорографічних апарати, з них пересувних — 10. Цього замало.

Далі буде.