11.08.2010 / Газета: Моряк / № 31 / Тираж: 3300

В начале июля в Укрморречфлоте состоялось совещание специалистов морской отрасли. Основной вопрос повестки дня — проект Закона Украины «О морских портах», дополнения и изменения к нему.

Выступая на совещании, глава Укрморречфлота С. Крыжановский отметил: «Наша основная задача – создать проект Закона, который будет учитывать современные реалии. Управлять обсуждением вопросов поручается замглавы Укрморречфлота Б. Козырю. К работе следует привлечь специалистов морских портов, авторитетных ученых, представителей профсоюзов и ассоциации Укрпорт».

В начале августа проект Закона Украины «О морских портах» был подготовлен к обсуждению. Мы предлагаем редакцию Закона,предлагаемую к принятию, представленную Укрморречфлотом. Приглашаем специалистов морских портов и представителей первичных профорганизаций ПРМТУ к его обсуждению.

Редакція, що пропонується до прийняття

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про морські порти України

Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади створення і розвитку морських портів, здійснення портової діяльності.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

акваторія порту – відведена в постійне користування державній адміністрації порту в установленому порядку частина водного об’єкта (об’єктів), включаючи землі водного фонду, обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена та обладнана у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден;

гідротехнічні споруди – інженерно-технічні споруди (причали, причальні споруди і пірси всіх категорій і призначень, огороджувальні і захисні гідротехнічні споруди), призначені для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден, для захисту акваторії порту або берегової смуги;

державна адміністрація порту – державне унітарне комерційне підприємство, що входить до сфери управління центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, за яким закріплений на праві господарського відання спеціалізований майновий комплекс та інше майно і якому відведена в установленому порядку територія та акваторія порту;

захисні (берегоукріплювальні) гідротехнічні споруди – гідротехнічні споруди для захисту берегової смуги від розмиву і обрушення;

канал – штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів, що має засоби навігаційного обладнання;

морська адміністрація порту – державна некомерційна організація, яка здійснює функції державного нагляду за безпекою судноплавства в акваторії порту, підхідних каналах та інші функції, покладені на неї законодавством, входить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку та безпосередньо підпорядковується урядовому органу у галузі морського і річкового транспорту;

морський порт (далі – порт) – транспортно-виробничий комплекс, розташований на відведеній в установленому порядку державній адміністрації порту території та акваторії зі встановленими межами, призначений і обладнаний для обслуговування суден і пасажирів, у якому здійснюються вантажно-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден;

морський термінал – виробничо-перевантажувальний комплекс незалежно від форми власності, який розташований на території порту або за її межами та містить сукупність технічних засобів, у тому числі підйомно-транспортне й інше устаткування, що забезпечують безпечне навантаження-вивантаження вантажів, стоянку і обслуговування суден та обслуговування пасажирів, і в якому здійснюються вантажно-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден;

огороджувальні гідротехнічні споруди – гідротехнічні споруди (хвилелом, мол, набережна) для захисту акваторії порту або берегової смуги від хвилювання, наносів та криги;

підхідний канал – штучний водний шлях для проходу суден до порту (портів) або морського терміналу, оснащений засобами навігаційного обладнання;

пірс – конструктивне об’єднання причалів, які виступають до акваторії порту, для швартування та стоянки суден не менш ніж із двох боків;

портовий оператор – суб’єкт господарювання, який на договірних засадах здійснює в межах території і акваторії порту (території морського терміналу) діяльність, пов’язану з вантажно-розвантажувальними роботами, обслуговуванням суден і вантажів, зберіганням вантажу та обслуговуванням пасажирів, а також здійснює інші пов’язані з цим види діяльності, не заборонені законодавством;

причальна споруда – пристрій або гідротехнічна споруда, призначена для швартування суден

причал (причальна споруда) — гідротехнічна споруда (або комплекс споруд), призначена для стоянки та обслуговування суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

рейд – частина акваторії порту, що використовується для стоянки суден на якорі або навантажувально-розвантажувальних робіт та пасажирських операцій в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній огороджувальними гідротехнічними спорудами (внутрішній рейд);

спеціалізований майновий комплекс – сукупність державного майна, закріпленого на праві господарського відання за державною адміністрацією порту, що в єдиному технологічному процесі забезпечує надання послуг у порту і складається з підхідних каналів, гідротехнічних споруд, пасажирських вокзалів, засобів навігаційного обладнання, портових систем сигналізації, інформаційних систем та баз даних, портових систем інженерної інфраструктури та споруд зв’язку, енерго-водопостачання та водовідведення, портового флоту, автомобільних доріг і залізничних колій (до першого розгалуження за межами території порту), технологічних проїздів, інших інженерних засобів, які забезпечують безпечне плавання і стоянку суден у порту;

спеціалізовані послуги – послуги, що надаються в порту і мають свої особливості, пов’язані з організацією судноплавства відповідно до законодавства та зобов’язань України за її міжнародними договорами;

сухий порт — виробничо-перевантажувальний комплекс незалежно від форми власності та господарювання суб’єкта підприємницької діяльності, розташований за межами морського порту, що містить сукупність технічних засобів, в тому числі інженерних споруд, підйомно-транспортного та іншого устаткування, та забезпечує безпечне навантаження-вивантаження вантажів та надання інших послуг з обробки вантажів, що переробляються морським портом.

територія порту – відведена державній адміністрації порту в постійне користування для ведення господарської діяльності земельна ділянка або їх сукупність, у тому числі штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) ділянки;

уповноважена особа від об’єднання профспілок (профспілки), яка підписала галузеву угоду – особа, яка здійснює функції профспілкового нагляду за додержанням на підприємствах, незалежно від форми власності, які виконують роботи та/або надають послуги на території та акваторії морського порту, умов колективного договору, галузевої угоди та інших нормативних актів України та міжнародних норм, представляє інтереси трудового колективу, якщо відсутня на підприємстві профспілка, та виконує інші функції, покладені законодавством на профорганізатора, знаходиться на підприємстві і безпосередньо підпорядковується об’єднанню профспілок (профспілки), яке підписало галузеву угоду.

фарватер – рекомендований шлях руху суден на природних глибинах, визначений засобами навігаційного обладнання.

Стаття 2. Законодавство про порти

Законодавство про порти складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Закону України «Про транспорт» та інших актів законодавства.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює діяльність:

органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання та управління у сфері портової діяльності;

державних і морських адміністрацій порту, власників морських терміналів, портових операторів та споживачів їх послуг (товарів, робіт);

підприємств, організацій та установ, що надають спеціалізовані послуги в порту та морському терміналі.

Цей Закон не поширюється на пункти базування кораблів Військово-Морських Сил України, Морської охорони Державної прикордонної служби України, а також пункти базування військово-морських кораблів інших держав, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

Розділ ІІ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ПОРТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 4. Завдання державного регулювання

Основними завданнями державного регулювання у сфері портової діяльності є:

сприяння формуванню ринку портових послуг шляхом реалізації економічної, тарифної, науково-технічної і соціальної політики на транспорті;

забезпечення надійного та безпечного функціонування морського транспорту;

встановлення, розвиток та реалізація зовнішньоекономічних зв’язків України.

Стаття 5. Функції державного регулювання

Основними функціями державного регулювання у сфері портової діяльності є:

законодавче забезпечення;

нагляд і контроль за додержанням законодавства;

проведення економічної, тарифної, науково-технічної і соціальної політики, визначення засад розвитку портів;

забезпечення рівних умов доступу до послуг, що надаються в портах;

стимулювання збільшення обсягів транспортних послуг, що надаються в портах;

визначення і здійснення заходів, спрямованих на розвиток міжнародного морського судноплавства відповідно до зобов’язань України за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

забезпечення функціонування міжнародних транспортних коридорів та залучення транзитних вантажів;

управління державним майном;

ліцензування;

стандартизація і сертифікація;

забезпечення безпеки судноплавства, охорони портових засобів і суден;

охорона навколишнього природного середовища;

захист прав споживачів;

безпека виробничої діяльності;

зовнішньоекономічна діяльність.

Стаття 6. Система органів державного регулювання

Державне регулювання у сфері портової діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, а також інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень.

Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері портової діяльності належать:

забезпечення проведення державної політики у сфері портової діяльності;

спрямування та координація роботи діяльності органів виконавчої влади;

відведення акваторії портів та земель водного фонду згідно із законодавством;

визначення портів, відкритих для заходу іноземних суден;

затвердження генерального плану розвитку портів України.

При Кабінеті Міністрів України може створюватися дорадчий орган – Міжвідомча координаційна рада з питань розвитку портів.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує розроблення та реалізацію державної політики у сфері портової діяльності.

Основними повноваженнями центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері портової діяльності є:

забезпечення впровадження норм міжнародного морського права відповідно до зобов’язань України за міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

державний нагляд за додержанням законодавства про порти;

здійснення моніторингу ринку портових послуг з метою аналізу та прогнозування його розвитку;

здійснення функцій щодо управління майном державних підприємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління та здійснюють діяльність у портах;

уповноваження державних підприємств, організацій, установ щодо надання спеціалізованих послуг;

ліцензування, стандартизація і сертифікація у порядку, визначеному законодавством України;

організація плавання та стоянки суден і проведення вантажно-розвантажувальних робіт у портах з дотриманням міжнародних і національних норм безпеки;

нагляд і контроль за станом акваторії порту, підхідних каналів, фарватерів, портових гідротехнічних споруд, засобів навігаційного обладнання, безпеки судноплавства;

державний нагляд за дотриманням законодавства та міжнародних норм безпеки судноплавства, охорони портових засобів і суден у порту і морському терміналі;

захист прав споживачів на ринку послуг у портах і морських терміналах;

розроблення генерального плану розвитку портів України та затвердження на його базі планів (програм) розвитку портів;

створення умов для залучення інвестицій, спрямованих на розвиток інфраструктури в портах та технічне переоснащення;

розгляд і погодження проектів будівництва та реконструкції портів (морських терміналів державної форми власності);

участь у роботі державних комісій з прийняття в експлуатацію нових та реконструйованих портів (морських терміналів державної форми власності);

створення та припинення державних адміністрацій портів і морських адміністрацій портів;

контроль за станом охорони портових засобів і суден;

інші повноваження відповідно до закону.

Розділ ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОРТІВ

Стаття 9. Будівництво та державна реєстрація портів і морських терміналів. Державна адміністрація порту

Будівництво портів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту з урахуванням основних завдань державного регулювання у сфері портової діяльності та відповідно до генерального плану розвитку портів України.

Будівництво морських терміналів на території порту здійснюється з дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту відповідно до затвердженого цим органом плану (програми) розвитку порту.

Будівництво морських терміналів за межами території порту здійснюється згідно з рішенням Кабінету Міністрів України, відповідно до генерального плану розвитку портів України/

Титул будівництва морського причалу затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Порт і морський термінал підлягають державній реєстрації із включенням відомостей про них до Державного реєстру морських портів і морських терміналів.

Порт або морський термінал набуває статусу морського порту або морського терміналу з моменту внесення його до Державного реєстру морських портів і морських терміналів та втрачає його з моменту виключення зі згаданого реєстру.

Для здійснення господарської діяльності, управління державним майном у порту, забезпечення безпеки судноплавства, загальної безпеки, включаючи охорону суден і портових засобів, утримання інфраструктури порту за рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері його управління створюється державна адміністрація порту.

Державну адміністрацію порту очолює начальник порту, який призначається на посаду центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту на умовах контракту відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту забезпечує своєчасне інформування про зміни в переліку та статусі портів і морських терміналів відповідно до законодавства.

Ведення Державного реєстру морських портів і морських терміналів покладається на центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту.

Порядок здійснення державної реєстрації морських портів і морських терміналів, а також перелік відомостей, що підлягають внесенню до Державного реєстру морських портів і морських терміналів, встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 10. Спеціалізовані послуги

Право на надання спеціалізованих послуг у портах та морських терміналах надається центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державним підприємствам, установам і організаціям, що мають необхідний досвід з надання таких послуг, достатню технічну та управлінську компетентність.

До спеціалізованих послуг, що надаються виключно державними адміністраціями портів належать:

регулювання руху суден;

організація утримання підхідних каналів та акваторій портів у належному стані.

До спеціалізованих послуг, що надаються державними спеціалізованими установами та підприємствами належать:

лоцманське проведення суден;

навігаційно-гідрографічне забезпечення;

картографічне забезпечення;

нагляд за станом та утриманням портових гідротехнічних споруд і засобів навігаційного обладнання всіх форми власності.

До спеціалізованих послуг, що здійснюються виключно державними спеціалізованими рятувальними підприємствами та установами, належать:

координація та здійснення аварійно-рятувальних робіт.

До спеціалізованих послуг, що можуть надаватись будь-яким суб’єктом господарювання належать:

криголамні та буксирувальні роботи.

Підприємства, установи, організації, що надають спеціалізовані послуги, зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію в порту та морському терміналі.

Стаття 11. Діяльність у морському терміналі

Морський термінал може належати суб’єкту господарювання будь-якої форми власності.

У морському терміналі морська адміністрація порту, визначена центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства.

У морському терміналі уповноважена особа від об’єднання профспілок (профспілки), яке підписало галузеву угоду, визначена обов’язковим первинним представником трудового колективу (до створення профспілкової організації), яка знаходиться на морському терміналі, здійснює профспілковий нагляд за додержанням на морському терміналі умов колективного договору, галузевої угоди та інших нормативних актів України та міжнародних норм.

Власники морських терміналів забезпечують необхідні умови для роботи державних підприємств, організацій, установ, які надають спеціалізовані послуги, морської адміністрації порту та інших органів державного нагляду, митних органів та органів охорони державного кордону.

Стаття 12. Територія порту

Територія порту відводиться державній адміністрації порту відповідно до законодавства.

Територією морського терміналу є землі, надані у власність або в користування, в тому числі на умовах оренди, в установленому законодавством порядку суб’єкту господарювання, на яких розміщено морський термінал.

Земельні ділянки, на яких не розташовані об’єкти спеціалізованого майнового комплексу, можуть надаватися в оренду, концесію, сумісну діяльність,користування згідно із законодавством для реалізації інвестиційних проектів.

Будівництво будь-яких об’єктів на території портів здійснюється відповідно до планів (програм) розвитку портів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Залучення інвесторів морським портом для реалізації інвестиційних проектів проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

На намиті, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій території та площі в акваторії портів, розповсюджується режим об’єктів нерухомості відповідно до цивільного законодавства, та ці об’єкти знаходяться в розпорядженні державної адміністрації порту.

Стаття 13. Акваторія порту

Акваторія порту відводиться державній адміністрації порту в постійне користування Кабінетом Міністрів України.

Координати меж акваторії порту публікуються в повідомленнях мореплавцям та в обов’язкових постановах відповідного порту.

Акваторія порту належить до водних об’єктів загальнодержавного значення, є державною власністю, не підлягає передачі в комунальну власність, оренду, управління, заставу та приватизації.

Акваторія порту не належить до рибопромислових ділянок.

Державна адміністрація порту забезпечує регулярне технічне обслуговування акваторії порту, що включає її періодичне підчищення від замулювання, промірювання глибин, водолазне обстеження та очищення від забруднення і засмічення.

Акваторії, землі водного фонду, передані в оренду або у тимчасове користування, повертаються в державну власність.

Плата за користування акваторією порту не стягується.

Роботи щодо підтримання паспортних значень глибин не є діями, пов’язаними з погіршенням якості природних ресурсів.

Витрати на черпання ґрунту з метою підтримання оголошених глибин і поглиблення дна акваторій портів покриваються за рахунок відповідних зборів і включаються до валових витрат.

При будівництві нових портів облаштування акваторії здійснює державна адміністрація порту, у тому числі і за рахунок коштів інвестора, будівництво причальної стінки здійснюється виключно за рахунок державної адміністрації портів.

Державна адміністрація порту в зазначеній акваторії відповідно до законодавства забезпечує безпеку судноплавства та здійснення інших заходів, що випливають з міжнародно-правових зобов’язань України.

Стаття 14. Інфраструктура порту

Інфраструктура порту включає в себе спеціалізований майновий комплекс державної адміністрації порту, а також складські приміщення, вантажно-розвантажувальні механізми та інше майно.

Будівництво, ремонт і утримання об’єктів інфраструктури портів здійснюються відповідно до вимог законодавства та з метою задоволення попиту на послуги, які надаються в порту.

Безпечна експлуатація і утримання інфраструктури порту у стані, що відповідає встановленим вимогам, забезпечуються державною адміністрацією порту, портовими операторами і власниками морських терміналів, розташованих на території порту, за рахунок їх коштів.

Списання, відчудження повністю амортизованого майна, що відпрацювало свій строк використання, здійснюється державними адміністраціями портів самостійно.

Стягнення за зобов’язанням державної адміністрації порту не може бути звернене на спеціалізований майновий комплекс державної адміністрації порту.

Державне майно, що не входить до складу спеціалізованого майнового комплексу, використовується відповідно до законодавства.

Споруди (за винятком тих, що входять до спеціалізованого майнового комплексу), які належать суб’єктам господарювання недержавної форми власності на території порту, використовуються відповідно до законодавства на договірних умовах.

Причали, причальні споруди і пірси всіх категорій і призначень, огороджувальні та захисні гідротехнічні споруди (за винятком гідротехнічних споруд, набутих або збудованих власником морського терміналу недержавної форми власності за власні кошти згідно із законодавством) є державним майном. Усі гідротехнічні споруди підлягають обліку та реєстрації в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Будівництво та реконструкція причалів, інших гідротехнічних споруд у портах здійснюються за наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи з дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту та за умови реєстрації в установленому цим органом порядку.

До причалів та інших гідротехнічних споруд, збудованих і придатних до прийняття, стоянки та обслуговування суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, але щодо яких неврегульовані на договірній основі можливі взаємні матеріальні претензії між суб’єктами господарювання і державною адміністрацією порту та які не включені до обов’язкових постанов по порту, постановка суден забороняється

Стаття 15. Розвиток порту

Розвиток порту здійснюється відповідно до плану (програми), який (яка) затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і обов’язково погоджується з уповноваженою особою від об’єднання профспілок (профспілки), яке підписало галузеву угоду, та з відповідними державними органами згідно із законодавством, та відповідно до генерального плану розвитку портів.

До основних складових генерального плану розвитку портів належать:

- основні показники розвитку портової діяльності, що мають забезпечити реалізацію довгострокової транспортної стратегії (національної програми розвитку транспорту) України;

- надання відповідного статусу землям, що фактично відносяться або які планується віднести до земель транспорту;

- визначення пріоритетних напрямів структурного розвитку, модернізації портового господарства, включаючи заходи з підвищення інвестиційної привабливості цього сектору економіки, взаємозв’язку його розвитку з відповідними програмами розвитку інших галузей економіки України, їх потребами в послугах морського транспорту;

- визначення джерел фінансування генерального плану розвитку портів.

Генеральний план розвитку портів спрямовується на підвищення конкурентоспроможності портів України, повне використання транзитного потенціалу України.

Фінансові плани державних адміністрацій портів затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Розмір орендної плати за використання територій, об’єктів нерухомості та інфраструктури портів, що стягується відповідно до закону України «Про оренду державного та комунального майна», розподіляється наступним чином: 70 % орендної плати перераховується на рахунки державних адміністрації порту, а 30 % орендної плати направляється до державного бюджету України.

Державні адміністрації портів, що знаходяться на повному госпрозрахунку та закуповують товари, роботи та послуги за власні кошти адміністрацій звільняються від здійснення закупівель в порядку визначенному Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Для забезпечення портової діяльності на земельних ділянках, що прилягають до території порту, встановлюються охоронні, санітарно-захисні та інші зони з особливими умовами використання земель відповідно до законодавства України.

Розділ IV. СУДНОПЛАВСТВО В АКВАТОРІЇ ПОРТУ

Стаття 16. Судноплавство в акваторії порту. Морська адміністрація порту

Судноплавство в акваторії порту здійснюється за умови дотримання вимог з безпеки судноплавства, встановлених законодавством і міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, правилами плавання та обов’язковими постановами по порту.

Для забезпечення безпеки судноплавства державною адміністрацією порту здійснюється:

- організація забезпечення безпечних руху і стоянки суден в акваторії порту та вантажно-розвантажувальних робіт;

- утримання у справному стані портових гідротехнічних споруд, портових засобів навігаційного обладнання, зв’язку, електро- та радіонавігації, портових систем сигналізації, енерго- і водопостачання та водовідведення, портового флоту;

- підтримання оголошених глибин акваторії порту, підхідних каналів, проведення днопоглиблювальних і водолазних робіт;

- надання допомоги потерпілим, організація аварійно-рятувальних робіт, підйому майна, що затонуло в акваторії порту, здійснення підводно-технічних робіт;

- забезпечення виконання вимог законодавства і міжнародних зобов’язань України щодо охорони навколишнього природного середовища, організація прийняття з суден і утилізації забруднених і стічних вод, сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров’я людини, організація ліквідації наслідків забруднення акваторії та території порту;

- здійснення заходів щодо охорони суден і портових засобів, пожежної безпеки, а також запобігання незаконним актам втручання в портову діяльність.

- сприяння профспілкам, які захищають членів профспілок, постраждалих від неправомірних дій роботодавців чи інших осіб, та організація співпраці для відновлення законних прав працівників.

Державний нагляд за безпекою судноплавства в порту (морському терміналі), на підходах до нього і в суміжних акваторіях здійснюється морською адміністрацією порту, а також іншими органами державного нагляду за безпекою судноплавства, визначеними центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Морську адміністрацію порту очолює капітан порту, який призначається центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку.

Морська адміністрація порту – державна некомерційна організація, яка здійснює функції державного нагляду за безпекою судноплавства в акваторії порту, підхідних каналах та інші функції, покладені на неї законодавством, входить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Морська адміністрація порту діє відповідно до закону і на підставі положення про морську адміністрацію порту, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Морська адміністрація порту утримується за рахунок частини коштів адміністративного збору відповідно до закону.

Державна адміністрація порту та власник морського терміналу забезпечують необхідні умови для роботи морської адміністрації порту.

Стаття 17. Особливі права капітана порту

Капітан порту має право на затримання судна або вантажу на прохання особи, яка має морську вимогу, визначену відповідно до законів України, до достатнього забезпечення морської вимоги судновласником або вантажовласником.

Розпорядження капітана порту щодо затримання судна, пов’язане з морською вимогою, чинне протягом 72 годин.

Відповідальність за збитки, заподіяні необґрунтованим затриманням судна або вантажу, несе особа, на морську вимогу якої відбулося затримання.

Розділ V. ПОРТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 18. Умови портової діяльності

Діяльність у портах здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Портова діяльність повинна забезпечувати рівний доступ до послуг, що надаються, за винятком адекватного реагування на дискримінаційні заходи стосовно України чи економічних санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною.

На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів. Державна адміністрація порту не має права перешкоджати або втручатися в діяльність цих суб’єктів господарювання (за винятком випадків, передбачених законом), а також встановлювати для них такі умови діяльності на території порту, що погіршують їх становище порівняно з державною адміністрацією порту та будь-якими іншими суб’єктами господарювання або порушують їх права та законні інтереси.

Взаємовідносини державної адміністрації порту з іншими суб’єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність у порту, врегульовуються на підставі договорів відповідно до законодавства.

Відносини державної адміністрації порту, власників морських терміналів, портових операторів з перевізниками і вантажовласниками визначаються законодавством та договорами (вузловими угодами).

Портова діяльність здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У порту забезпечується:

1) обслуговування суден у порядку черговості відповідно до своду звичаїв порту, крім суден, що знаходяться в аварійному стані та суден із небезпечними вантажами;

2) проведення вантажно-розвантажувальних робіт, у тому числі перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складські операції з вантажами;

3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти;

4) допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту;

5) соціально-побутове обслуговування моряків;

6) утримання суб’єктами господарювання інфраструктури порту відповідно до вимог законодавства;

7) інші види діяльності, що здійснюються в порту.

У морських портах, де відкритий пункт пропуску через державний кордон, догляд контейнерів контролюючими службами встановлюється на рівні не більш ніж 1% для транзиту, 5% для вантажів, що прямують на внутрішні митниці, та 10% для імпорту від загальної кількості вантажів, що обробляються.

Уморських портах, де відкритий пункт пропуску через державний кордон, у разі відсутності оперативно-пошукової або кримінальної справи, забороняється здійснювати контроль оформлення вантажів будь-якими контролюючими, правоохоронними та фіскальними органами. окрім митної, прикордонної, санітарної, екологічної, ветеринарної та карантинної служб.

Створення комісій по оформленню приходу/відходу усіх суден в/з порту здійснюється за принципом «вільної практики». Не надання судну «вільної практики» можливе лише у разі невідповідності або відсутності документів, наявності карантину, оперативної інформації щодо можливих порушень законодавства, занесення небезпечних хвороб, інших обмежень або заборон. Початок вантажних операцій здійснюється одразу після постановки судна до причалу, до початку роботи комісії на борту судна. Закінчення вантажних операцій може здійснюватись під час роботи комісії на борту судна. Необхідність відвідування судна визначається окремо кожним контролюючим органом.

Контролюючим органам при здійсненні контролю при заході судна в порт надаються копії належним чином завірених документів. Оригінали документів надаються лише при вивезенні вантажу з зони митного контролю. У разі ввезення вантажів, підконтрольних санітарній, екологічній, ветеринарній та карантинній службам, вивантаження з судна до зони митного контролю допускається без надання документів, що підтверджують їх безпечність та якість, але за умови надання або портом або морським агентом гарантії їх завантаження на найближче судно та вивезення з території України на першу вимогу одного з вказаних органів.

Документальний контроль товарів, що переміщуються транзитом морським і річковим транспортом та під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського, здійснюється лише митною та прикордонною службами.

Оформлення вантажів у морських торговельних портах здійснюється у цілодобовому режимі.

Стаття 19. Функції державної адміністрації порту

Основними функціями державної адміністрації порту є:

ефективне використання державного майна в порту;

організація безпечної експлуатації закріпленого за державною адміністрацією порту державного майна, гідротехнічних споруд, засобів забезпечення безпеки судноплавства та інших об’єктів портової інфраструктури;

здійснення ремонту, модернізації і будівництва гідротехнічних споруд та інших об’єктів закріпленого за державною адміністрацією порту державного майна;

підтримання в належному технічному стані, здійснення модернізації і нове будівництво гідротехнічних споруд та засобів забезпечення безпеки судноплавства, розташованих в акваторії та на території порту;

здійснення робіт з метою забезпечення безпеки судноплавства і підтримання глибин акваторії порту, проведення водолазних робіт;

утримання, будівництво і експлуатація суден портофлоту, криголамних суден і суден, що виконують завдання, виходячи із зобов’язань України за міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

координація діяльності всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність в порту, на території морського терміналу, акваторії.

Стаття 20. Діяльність портових операторів

Діяльність портових операторів здійснюється відповідно до законодавства.

Умови діяльності портового оператора в акваторії порту, на території порту та морського терміналу визначаються договором з державною адміністрацією порту або власником морського терміналу.

Портові оператори зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію в порту та морському терміналі.

Відповідальність за недотримання вимог законодавства з питань охорони праці, пожежної, санітарної, екологічної безпеки робіт, що здійснюються портовим оператором, митної справи, прикордонної охорони несе портовий оператор.

Державне майно (крім об’єктів спеціалізованого майнового комплексу) може використовуватися портовим оператором на договірних умовах відповідно до законодавства з урахуванням його цільового призначення та за умови відшкодування збитку, заподіяного оператором, при його експлуатації державною адміністрацією порту. Контроль за ефективністю використання портовим оператором державного майна здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Портовий оператор реалізовує послуги (роботи, продукцію) за цінами, що встановлюються відповідно до законодавства.

Стаття 21. Повноваження начальника порту

Начальник порту вирішує всі питання господарської діяльності порту, за винятком тих, що віднесені законодавством України до повноважень органів, уповноважених управляти майном, а також:

видає Звід звичаїв порту;

призначає і звільняє з посади працівників державної адміністрації порту;

встановлює порядок заходу і виходу суден у портах, включаючи ті, що мають акваторії, суміжні з пунктами базування Військово-Морських Сил України, Морської охорони Державної прикордонної служби України, за погодженням, відповідно, з командуванням пункту базування Військово-Морських Сил України чи Морської охорони Державної прикордонної служби України, а в акваторіях, суміжних з акваторіями річкових портів, – за погодженням з адміністрацією річкового порту;

організовує загальне керівництво роботою порту та здійснює загальну координацію діяльності всіх підприємств, морських терміналів, установ, організацій, що діють на території порту;

координує взаємодію служб морської адміністрації порту з підприємствами, морськими терміналами, установами, організаціями, що діють на території порту;

відповідно до своєї компетенції, видає накази, виконання яких є обов’язковим до виконання всіма суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність в порту;

здійснює організацію та контроль за виконанням вантажно-розвантажувальних робіт та планування завозу вантажів в порт;

розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення;

здійснює затримання суден та вантажів в порядку, встановленому законодавством.

Здійснює вилучення та реалізацію залежалих вантажів.

На вимогу начальника порту судна, що перебувають в акваторії порту, а також будь-які суб’єкти господарювання, які перебувають на території та в акваторії порту, зобов’язані надати наявні плавучі та інші технічні засоби для рятування людей і суден, що зазнають лиха, а також для ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.

Стаття 22. Обов’язкові постанови по порту

Обов’язкові постанови по порту видаються начальником порту за погодженням з капітаном порту.

Обов’язкова постанова є документом, який оголошує межі території та акваторії порту, а також специфічні для конкретного порту:

встановлені центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту райони обов’язкового та необов’язкового лоцманського проведення, категорії суден і вимоги до капітанів суден, що звільняються від обов’язкового лоцманського проведення;

правила щодо режиму плавання суден в акваторії порту, на підхідних каналах і фарватерах (якщо вони не встановлені в правилах плавання, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту), включаючи правила входу суден у порт і виходу з порту, надання інформації про прибуття та відхід суден, порядок користування засобами зв’язку в акваторії порту, порядок надання лоцманських послуг, правила інших видів господарської діяльності в акваторії порту;

правила стоянки суден у порту, включаючи координати місць для якірної стоянки на рейді, перелік причалів та інших гідротехнічних споруд, на яких дозволено стоянку та обслуговування суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, правила швартування та відшвартовування, охорони суден у порту, правила і встановлені місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт, порядок здійснення в порту технічного обслуговування та ремонту суден;

правила щодо забезпечення безпеки й порядку в порту;

основні вимоги до безпечного виконання робіт у порту;

правила охорони навколишнього природного середовища в порту відповідно до закону;

правила проведення днопоглиблювальних робіт у порту;

вимоги санітарного та карантинного режиму в порту за поданням закладу санітарно-епідеміологічної служби України в порту;

вимоги протипожежного режиму в порту;

порядок сходження на берег осіб суднового екіпажу та перебування їх на території порту і портового міста під час стоянки судна в порту України;

порядок утримування в морських портах затриманих або заарештованих іноземних і українських суден.

Порядок проходження санітарно-карантинного, прикордонного та митного контролю має відповідати міжнародним стандартам та враховувати зобов’язання України за міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У порту, в якому відкрито пункт пропуску через державний кордон, в обов’язкових постановах по порту за поданням органів охорони державного кордону та митних органів начальником порту оголошується встановлений порядок проходження прикордонного та митного контролю.

Обов’язкові постанови по порту є обов’язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами, що перебувають на території та в акваторії порту, після їх опублікування в установленому порядку. Обов’язок опублікувати обов’язкові постанови, будь-які зміни і доповнення до них у повідомленнях мореплавцям покладається на капітана порту.

Капітан порту сприяє ознайомленню всіх зацікавлених осіб з обов’язковими постановами по порту.

Стаття 23. Звід звичаїв порту

Звід звичаїв порту визначає правила, що склалися на практиці щодо надання послуг у порту, обслуговування суден і пасажирів, та містить інформацію про:

- виробничий режим роботи морського порту;

- порядок і умови виконання вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування вантажів та суден, оформлення відповідних транспортних документів;

- порядок вручення повідомлення про готовність судна до вантажних операцій;

- порядок розподілу витрат, пов’язаних з проведенням вантажно-розвантажувальних робіт;

- порядок розрахунку сталійного часу, якщо він не встановлений угодою сторін;

- перелік операцій, що здійснюються в порту;

- інші умови діяльності в порту.

Правила Зводу звичаїв порту застосовуються:

за наявності в договорі морського перевезення умов щодо застосування звичаїв порту;

за відсутності в договорі морського перевезення відповідних вказівок, що стосуються питання, яке регулюється звичаями порту;

за наявності в договорі морського перевезення умов, що суперечать звичаям порту.

Звід звичаїв порту видається начальником порту, завіряється Торгово-промисловою палатою України і оприлюднюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 24. Обслуговування суден

Обслуговування суден у порту (морському терміналі) включає комплекс робіт та послуг, пов’язаних із заходом судна в порт (морський термінал), перебуванням у ньому та виходом з порту (морського терміналу).

Судна в порту (морському терміналі) обслуговуються силами й засобами державної адміністрації порту, підприємств, організацій, установ, що надають спеціалізовані послуги, портових операторів, морських терміналів за умови створення безпечних умов праці для працівників.

Обслуговування суден у порту (морському терміналі) здійснюється за заявкою капітана судна, суднового агента або іншої уповноваженої судновласником особи.

Визначення типу та потужності буксирів для виконання швартовних та маневрових робіт здійснюється згідно з заявкою капітана судна диспетчерською службою власника причалу/гідротехнічної споруди, до якої причалюватиме судно.

Стаття 25. Обслуговування пасажирів

У порту (морському терміналі), в якому здійснюється обслуговування пасажирів при перевезеннях у міжнародному та внутрішньому сполученні, пасажирам забезпечується:

можливість придбання квитків;

належні умови для проходження прикордонного, митного та інших видів контролю, передбачених законодавством;

безпечна посадка на судно і висадка з судна;

охорона громадського порядку на пасажирських вокзалах, причалах, інших об’єктах порту;

прийом до перевезення і видача багажу;

прийом на збереження і видача ручної поклажі;

надання необхідної інформації, пов’язаної з морським перевезенням;

можливість вільного перебування в залах очікування прибуття чи відправлення суден;

невідкладна медична допомога та інше.

Якщо в порту (морському терміналі) здійснюється обслуговування пасажирів при перевезеннях у приміському та місцевому сполученні, державна адміністрація порту (власник морського терміналу) самостійно встановлює види послуг та ціни на них, що мають надаватися портом пасажирам, з урахуванням місцевих особливостей та економічної доцільності.

Правила обслуговування пасажирів у портах (морських терміналах) затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26. Обслуговування вантажів

На території та в акваторії порту силами і засобами державної адміністрації порту, портових операторів або морських терміналів здійснюються:

навантаження та розвантаження суден, залізничних вагонів, автомашин та інших транспортних засобів;

перевантаження на судна вантажів з інших видів транспорту, перевантаження з суден вантажів на інші види транспорту;

завантаження та розвантаження контейнерів;

кріплення та розкріплення вантажів на транспортних засобах;

виконання інших допоміжних операцій, пов’язаних із вантажно-розвантажувальними роботами.

Порядок та умови виконання на території порту (морського терміналу) вантажно-розвантажувальних робіт регулюються законодавством, Зводом звичаїв порту і договорами.

Проведення вантажно-розвантажувальних робіт на судна і з суден на рейді дозволяється за умови отримання дозволу державної і морської адміністрацій порту. Правила проведення таких операцій визначаються у Зводі звичаїв порту та в обов’язкових постановах по порту.

Проведення вантажно-розвантажувальних робіт на судна і з суден за межами акваторії порту, території порту або морського терміналу, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється

Стаття 27. Зберігання та вилучення залежалих вантажів

Приймання вантажу на зберігання здійснюється державною адміністрацією порту або власником морського терміналу, або портовим оператором на договірних засадах.

Приймання, зберігання, видача вантажу здійснюються за правилами та в терміни, встановлені центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Плата за зберігання вантажів стягується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

За додаткову плату в порту (морському терміналі) виконуються такі роботи зі складської підготовки вантажу до перевезення, як переупакування і ремонт тари для забезпечення повної збереженості вантажу при перевезенні, сортуванні, нанесенні на вантаж маркірування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші.

Доставлений у порт вантаж, щодо якого відсутнє звернення (розпорядження) одержувача (відправника) у встановлені терміни чи є відмова такого одержувача (відправника), вважається вантажем, який зберігається понад установлені терміни (незапитаним вантажем), і здається перевізником або експедитором державній адміністрації порту або портовому оператору, або морському терміналу на відповідальне платне зберігання згідно з укладеними договорами.

Вантаж, що знаходиться на зберіганні в порту (морському терміналі) понад встановлені терміни (незапитаний вантаж), може реалізовуватися згідно із законодавством України з відшкодуванням витрат, пов“язаних з його зберіганням і реалізацією та вантажно-розвантажувальними роботами.

Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається начальником морського торговельного порту і оформлюється актом відповідної форми.

На підставі рішення начальника порту про вилучення та реалізацію вантажу порт організовує проведення товарної та цінової експертизи представниками експертних організацій, котрі мають відповідні дозволи на здійснення даного виду діяльності.

На підставі висновків цінової експертизи, начальником порту виноситься рішення щодо погодження або заперечення до результатів цінової експертизи.

Начальник державної адміністрації порту уповноважений приймати рішення щодо реалізації, знищення/переробки або безоплатної передачі(дарування) вилученого вантажу.

Порядок реалізації залежалого вантажу :

- Порт має право реалізовувати вилучені вантажі, як до, так і після їх митного оформлення.

- У випадку реалізації вантажу до його митного оформлення, усі дії щодо отримання усіх необхідних висновків від контролюючих органів та декларування товару виконує покупець.

- Під час митного оформлення вилученого вантажу усі розрахунки при нарахуванні митних платежів проводяться згідно з цінами, визначеними в експертному висновку, які і вважаються митною вартістю товару.

- Порядок реалізації та передачі вантажу здійснюється портом на умовах, визначених договірними відносинами порту та покупця.

- Кошти, вилучені від реалізації залежалого вантажу, порт направляє на покриття усіх витрат, пов’язаних із транспортуванням, зберіганням та реалізацією вантажу, залишає 20% від вартості реалізації на формування фонду покриття витрат, пов’язаних зі знищенням/переробкою неліквідних вантажів.

- Залишок коштів від реалізації зберігається впродовж 6 місяців на депозитному рахунку, після чого направляється до державного бюджету України.

Порядок безоплатної передачі вилученого вантажу:

- У разі, якщо митне очищення або реалізація залежалого вантажу економічно недоцільні, або за інших вагомих та обґрунтованих обставин вантаж не може бути реалізований, начальник державної адміністрації порту може прийняти рішення щодо безоплатної передачі вилученого вантажу:

- дитячому будинку, центру реабілітації, радам інвалідів, ветеранів, інших соціально не захищених верств населення, військовим, інтернатам, лікарням, іншим закладам соціальної сфери, що будуть вказані Обласними або Міськими радами чи органами місцевого самоврядування.

- підприємствам, які знаходяться в реєстрі на отримання гуманітарної допомоги, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

- підприємствам сільськогосподарського призначення у разі непридатності до споживання продуктів харчування та добрив при наявності позитивного рішення інспекції з карантину рослин, ветеринарної та санітарно-епідеміологічної служб для застосування в підживленні ґрунту в якості добрив або на корм тваринам у відповідності до властивостей вилученого вантажу. У даному випадку першочергове право на отримання такого вантажу мають державні господарства.

- підрозділам МВС, МНС, МОЗ, Міноборони, Служби безпеки України та іншим державним органам, транспортних засобів, у яких вони мають гостру потребу для службового використання.

- Безоплатна передача засвідчується актом прийому-передачі.

Порядок переробки або знищення вилученого вантажу.

- У випадку, якщо кінцевий термін придатності продукції закінчився або вона внаслідок будь-яких обставин втратила чи змінила свої властивості та не може бути використана, порт може її знищити або переробити.

- Знищення та переробка проводяться на спеціалізованих майданчиках, полігонах та інших місцях, що згідно із законодавством України мають право виконувати зазначені дії.

- Переробка або знищення проводяться при наявності позитивних рішень відповідних контролюючих служб(митниці, екологічної, санітарної, карантинної, ветеринарної служб або інших спеціально уповноважених органів, що здійснюють контрольні функції щодо відповідної номенклатури товарів) та за їх обов’язкової присутності.

- Вантажі, що потребують негайного знищення або переробки з метою недопущення аварійної, небезпечної для санітарного та екологічного благополуччя населення та навколишнього середовища, епізоотичної ситуації можуть бути знищенні/утилізовані негайно у відповідності до припису одного з контролюючих органів. Час та місце здійснення операції визначається адміністрацією порту.

- Відсутність під час знищення або переробки вантажу представника одного з контролюючих органів, який був належним чином повідомлений про час та місце здійснення даної процедури, не відміняє її проведення та не спростовує її легітимність.

- За бажанням, до нагляду за процедурою знищення або переробки вантажу можуть долучатися органи прокуратури та СБУ.

- Знищення засвідчується актом знищення за підписами усіх присутніх.

Якщо в процесі вилучення до початку реалізації вантажу за ним звернувся власник, порт видає йому вантаж після оплати усіх витрат порту.

Якщо власник вантажу звернувся після реалізації вантажу, але до відрахування отриманих коштів до держбюджету, порт на основі документів, що підтверджують право власності на вилучений вантаж, перераховує йому залишок коштів від реалізації вантажу після компенсації власних витрат.

При безоплатній передачі, знищенні або переробці залежалого вантажу, що знаходиться під митним контролем, митне оформлення проводиться у спрощеному порядку без нарахування митних платежів та оформлення вантажної митної декларації. Порядок такого переміщення визначається митним органом у місці розташування морського порту за погодженням з адміністрацією порту та прикордонною службою.

Стаття 28. Портові та інші збори

Державною адміністрацією порту справляються такі цільові портові збори:

корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний.

Запровадження інших видів цільових портових зборів здійснюється шляхом внесення змін до цього Закону.

За надання спеціалізованих послуг у порту стягуються плати та збори в порядку, визначеному центральним органом влади в галузі транспорту згідно із законодавством.

Розміри портових зборів і порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання портових зборів встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Цільові портові збори використовуються і спрямовуються за їх призначенням на покриття відповідних витрат, пов’язаних із забезпеченням у порту умов безпеки плавання і стоянки суден, підтриманням у належному стані акваторії порту, навігаційного обладнання, якірних стоянок, каналів, гідротехнічних споруд та їх розбудови, а також з виконанням міжнародних зобов’язань та здійсненням державного нагляду і контролю за безпекою судноплавства.

Адміністративний портовий збір використовується відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

У порту справляються інші збори і плати, пов’язані із забезпеченням безпеки судноплавства, розмір яких та порядок справляння встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Портові збори звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Стаття 29. Ціни і тарифи

Державна адміністрація порту, портовий оператор та власник морського терміналу застосовують ціни і тарифи за надані ними послуги, виконані роботи відповідно до законодавства.

Розмір тарифів на комплекс робіт, пов’язаних з обробленням вантажів, у порту або морському терміналі, перелік вказаних робіт і послуг, а також порядок їх справляння встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Розмір зборів і платежів за послуги, що надаються судновласникам у порту або морському терміналі, перелік вказаних послуг, а також порядок їх справляння встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі виконання вантажно-розвантажувальних робіт силами та засобами портового оператора з використанням причалу та/або території порту з портового оператора стягується плата за використання причалу та території порту.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на послуги та роботи, які виконуються в порту (морському терміналі), щодо яких відсутнє державне регулювання.

Розділ VІ. РЕЖИМ ПЕРЕБУВАННЯ В ПОРТУ, У ПУНКТІ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРИ ВИНИКНЕННІ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Стаття 30. Режим перебування в порту

Контроль за встановленим режимом перебування і переміщення в порту або на морському терміналі здійснюють служби морської безпеки, загони охорони порту або власника терміналу спільно з органом охорони державного кордону.

Загони охорони, служби морської безпеки створюються відповідно до закону державною адміністрацією порту і діють на підставі, відповідно, Типового положення про створення й діяльність загонів охорони морських портів України, Типового положення про службу морської безпеки морських портів України, затверджених центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Підтримання режиму перебування в порту із залученням сторонніх охоронних послуг здійснюється відповідно до вимог законодавства та на договірних умовах.

Загальний контроль за дотриманням режиму перебування і переміщення в порту здійснює державна адміністрація порту або власник морського терміналу.

Стаття 31. Режим у пункті пропуску через державний кордон України та митний режим порту

У портах, через які здійснюється міжнародне сполучення, за рішенням Кабінету Міністрів України відкриваються пункти пропуску через державний кордон. Кабінет Міністрів України приймає рішення про відкриття пункту пропуску після завершення будівництва (реконструкції) та прийняття в експлуатацію будівель, приміщень, споруд, комунікацій та під’їзних шляхів заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та комісією, утвореною Кабінетом Міністрів України для проведення перевірки можливості відкриття пунктів пропуску. Межі території пункту пропуску визначаються незалежно від прав власності на земельну ділянку, на якій він розташований, та затверджуються наказом начальника порту за погодженням з органом охорони державного кордону та митним органом.

Режим у пунктах пропуску через державний кордон встановлюється Державною прикордонною службою України за погодженням з Державною митною службою України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Державна адміністрація порту (власник морського терміналу) на умовах оренди забезпечує виділення приміщень для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюється у встановленому порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний, екологічний та інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

У портах (морських терміналах) утворюються зони прикордонного та митного контролю, у межах яких здійснюються всі види контролю та огляду пасажирів, вантажів і транспортних засобів, перевірка та оформлення документів пасажирів, водіїв транспортних засобів і супроводжуючих осіб, а також документів на вантаж і транспортні засоби. У цих зонах не дозволяється виконувати сертифікацію товарів та інші операції, що не мають прямого відношення до пропуску через кордон пасажирів, транспортних засобів і вантажів.

Стаття 32. Організація роботи в порту при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Державна адміністрація порту, портові оператори, власники морських терміналів вживають невідкладних заходів щодо ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в порту.

Державна адміністрація порту (а в морських терміналах – власник цього морського терміналу) за погодженням з капітаном порту мають розробити та затвердити в установленому порядку плани ліквідації аварійних ситуацій, забезпечити діяльність об’єктової аварійно-рятувальної служби, закупівлю та підтримання в належному стані необхідного обладнання, пристроїв і механізмів для ліквідації аварій на території та в акваторії порту (території морського терміналу).

Портові оператори, власники морських терміналів беруть участь у розробленні планів ліквідації аварійних ситуацій, придбанні, утриманні обладнання, пристроїв та механізмів, відшкодуванні витрат, заподіяних при ліквідації аварій на території та в акваторії порту.

Порядок взаємодії державної адміністрації порту, портових операторів та власників морських терміналів при запобіганні та ліквідації аварій в акваторії порту, на території порту і морського терміналу встановлюється державною адміністрацією порту за погодженням з капітаном порту відповідно до законодавства.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі потреби, у порядку і на умовах, визначених законом, надають державним адміністраціям порту, власникам морських терміналів, портовим операторам необхідну допомогу з ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, а також у запобіганні можливим протизаконним і несанкціонованим втручанням у портову діяльність, які створюють загрозу життю або здоров’ю людей, безпечному судноплавству, експлуатації транспортних засобів у порту і збереження вантажів.

Якщо в результаті виникнення надзвичайних обставин у порту (морському терміналі) накопичилася така кількість нерозвантажених транспортних засобів, яка унеможливлює подальшу нормальну роботу порту, державна адміністрація порту (власник морського терміналу) за погодженням з іншими суб’єктами господарювання має право впроваджувати тимчасові обмеження на ввезення вантажів усіма або окремими видами транспорту.

Тимчасове обмеження або припинення ввезення вантажів на територію порту (морського терміналу) або їх вивезення може бути оголошене також в інших випадках, передбачених законами України.

Збитки, яких зазнали судновласники, транспортні підприємства та організації, а також відправники або одержувачі вантажів при виникненні обставин, вказаних у частині шостій цієї статті, державною адміністрацією порту (власником морського терміналу) не відшкодовуються.

РОЗДІЛ VІІ. Трудові відносини та соціальний захист працівників державної і морської адміністрацій порту, працівників, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, на території та акваторії морських портів

Стаття 33. Питання трудових відносин та соціального захисту працівників державної і морської адміністрацій порту

Трудові відносини та соціальний захист працівників державної і морської адміністрацій порту, працівників, які працюють на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності на території та акваторії морських портів та морських терміналів, регулюються законодавством України про працю, соціальне страхування і державні допомоги, галузевою угодою між центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і Профспілкою робітників морського транспорту України, колективними договорами підприємств, іншими актами законодавства України.

На підприємствах, установах, організаціях, які працюють на території та акваторії морських портів, незалежно від форм власності та підпорядкованості, обов’язково укладається колективний договір відповідно до чинного законодавства та погоджується з уповноваженою особою від об’єднання профспілок (профспілкою), яке підписало галузеву угоду, яка знаходиться на підприємстві.

Умови колективного договору повинні бути не гірші ніж умови Галузевої угоди, яка розповсюджує свою дію на всі підприємства, установи, організації, які працюють на території та акваторії морських портів, незалежно від форм власності та підпорядкованості.

Підприємство, яке має намір працювати на території та акваторії морських портів, незалежно від форм власності та підпорядкованості, та укласти договір з державною адміністрацією порту зобов’язане звернутися до об’єднання профспілок (профспілки), яке підписало Галузеву угоду, з проханням призначити для нього уповноважену особу для допомоги в укладанні на підприємстві колективної угоди та нагляду за додержанням на підприємстві трудових прав та соціально-економічних інтересів працівників підприємства.

Особливості умов праці, соціально-побутового, житлового забезпечення, режиму робочого часу, часу відпочинку окремих категорій працівників державної і морської адміністрацій порту, працівників інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, які виконують роботи та/або надають послуги на території та акваторії морських портів, встановлюються законодавством з урахуванням міжнародних вимог та рекомендацій щодо безпечних умов праці та особливих умов соціального захисту окремих категорій працівників.

Працівники державної і морської адміністрацій порту та члени їхніх сімей користуються у встановленому порядку безплатним медичним обслуговуванням у відомчих установах охорони здоров’я. Це право зберігається за ними і після виходу на пенсію.

Розділ VІІІ. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності через рік з дня офіційного опублікування

2. Внести до Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №№ 47 — 52, ст.349) такі зміни:

1) у статті 14:

пункт другий викласти в такій редакції:

«2) у розділі IV «Судноплавство в територіальному морі, внутрішніх водах, акваторіях морських портів» — до морських невійськових портів України»;

у пункті третьому слова «межах вод» замінити словом «акваторіях»;

2) розділ ІV викласти в такій редакції:

«РОЗДІЛ IV. СУДНОПЛАВСТВО В ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ МОРІ, ВНУТРІШНІХ ВОДАХ, АКВАТОРІЯХ МОРСЬКИХ ПОРТІВ

ГЛАВА 1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СУДНОПЛАВСТВА. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ І КОНТРОЛЬ В ПОРТУ

Стаття 73. Правовий статус морського порту і морського терміналу

Морський порт – транспортно-виробничий комплекс, розташований на відведеній в установленому порядку державній адміністрації порту території та акваторії зі встановленими межами, призначений і обладнаний для обслуговування суден і пасажирів, в якому здійснюються вантажно-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден;

Морський термінал – виробничо-перевантажувальний комплекс будь-якої форми власності, який розташований на території порту або за її межами та містить сукупність технічних засобів, у тому числі гідротехнічні споруди, збудовані або придбані власником морського терміналу недержавної форми власності за власні кошти згідно із законодавством, підйомно-транспортне й інше устаткування, що забезпечують безпечне навантаження-вивантаження вантажів, стоянку і обслуговування суден та обслуговування пасажирів, і в якому здійснюються вантажно-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден;

Будівництво та розвиток морських портів і морських терміналів здійснюються відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про морські порти України», інших актів законодавства, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік морських портів і морських терміналів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України та оголошується в Повідомленнях мореплавцям.

На території порту та морського терміналу можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів. Державна адміністрація порту та власник морського терміналу не мають права перешкоджати діяльності цих підприємств та втручатись в їх господарську діяльність, крім випадків прямо встановлених законодавством.

На території України діють торговельні, рибні та інші морські порти.

Стаття 74. Територія та акваторія морського порту

Територія порту – відведена державній адміністрації порту в постійне користування для ведення господарської діяльності земельна ділянка або їх сукупність, у тому числі штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) ділянки, за користування якими не стягується плата.

Акваторія порту – відведена в постійне користування державній адміністрації порту в установленому порядку частина водного об’єкта (об’єктів), включаючи землі водного фонду, обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена та обладнана у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден.

Стаття 75. Забезпечення безпеки судноплавства

Забезпечення безпеки судноплавства центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади здійснюється в межах їх повноважень відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про морські порти України», інших актів законодавства, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 76. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства

Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства у внутрішніх водах, територіальному морі та виключній економічній зоні України здійснюється шляхом:

- встановлення, розвитку та утримання засобів навігаційного обладнання, яких потребує інтенсивність руху суден і ступінь навігаційної небезпеки;

- проведення гідрографічних зйомок;

- збору навігаційної інформації;

- своєчасної підготовки, видання і забезпечення мореплавців навігаційними картами, порадниками і посібниками для плавання, навігаційними повідомленнями і попередженнями та іншою сучасною навігаційно-гідрографічною інформацією.

Засоби навігаційного обладнання загальнодержавного значення, які забезпечують безпеку судноплавства у територіальному морі і внутрішніх морських водах України, є власністю держави. Перелік цих засобів затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 77. Державне управління в морському порту

Державна адміністрація порту, яку очолює начальник порту, і морська адміністрація порту, яку очолює капітан порту, здійснюють функції державного управління відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про морські порти України», інших актів законодавства, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

На державну адміністрацію порту покладаються функції з управління державним майном у порту, забезпечення безпеки судноплавства, загальної безпеки, включаючи охорону суден і портових засобів, утримання інфраструктури порту. Інші функції державної адміністрації порту встановлюються цим Кодексом та Законом України «Про морські порти України».

Державна адміністрація порту та власник морського терміналу не мають права перешкоджати діяльності суб’єктів господарювання, метою діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порту, а також втручатися в їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 78. Повноваження начальника морського порту

Начальник морського порту видає обов’язкові постанови по порту, Звід звичаїв порту, а також розпорядження про забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки і обробки суден.

На вимогу начальника порту судна, що перебувають в акваторії порту, а також будь-які суб’єкти господарювання, які перебувають на території та в акваторії порту, зобов’язані надати наявні плавучі та інші технічні засоби для рятування людей і суден, що зазнають лиха, а також для ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.

Інші повноваження начальника порту встановлюються цим Кодексом, Законом України «Про морські порти України», іншими актами законодавства, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 79. Повноваження начальника порту при провадженні у справах про адміністративні правопорушення

Начальник морського порту розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення відповідно до закону.

Стаття 80. Затримання суден і вантажів

Судно або вантаж можуть бути затримані в морському порту капітаном порту до достатнього забезпечення морської вимоги судновласником або вантажовласником на:

прохання особи, яка має морську вимогу, обґрунтовану загальною аварією, рятуванням, договором перевезення вантажу, зіткненням суден або іншим заподіянням шкоди;

морську вимогу порту, зумовлену пошкодженням портових споруд, іншого майна та навігаційного обладнання, розташованого в порту;

морську вимогу територіальних органів центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, зумовлену порушенням природоохоронного законодавства України.

Відповідальність за збитки, заподіяні необґрунтованим затриманням судна або вантажу, несе особа, на морську вимогу якої відбулося затримання.

Стаття 81. Термін затримання суден і вантажів

Розпорядження капітана морського порту про затримання судна або вантажу, пов’язане з морською вимогою, зазначеною у статті 80 цього Кодексу, чинне протягом 72 годин. Якщо протягом визначеного терміну не прийнято рішення суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії про накладення на судно чи вантаж арешту, вони підлягають негайному звільненню.

Стаття 82. Судновий імунітет іноземних державних суден

На вимогу майнового характеру не підлягають затриманню судна, що перебувають у власності зарубіжної держави, якщо ці судна використовуються виключно для несення державної служби, за винятком випадків, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 83. Забезпечення приміщеннями державних органів нагляду

Державна адміністрація порту або власник морського терміналу забезпечують морську адміністрацію порту, інші органи державного нагляду, а в портах, відкритих для заходження іноземних суден, – митні органи, органи охорони державного кордону необхідними приміщеннями і створюють нормальні умови для їх роботи.

Стаття 84. Портові збори

Державною адміністрацією порту в морському порту справляються такі цільові портові збори:

корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний.

Інші види портових зборів можуть встановлюватися законами України.

Розміри портових зборів і порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням

Стаття 85. Обов’язки судна щодо дотримання режиму порту

Під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов’язане дотримуватися законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов’язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Стаття 86. Державний нагляд за мореплавством у порту

Державний нагляд за безпекою судноплавства в порту (морському терміналі), на підходах до нього і в суміжних акваторіях здійснюється морською адміністрацією порту, визначеною центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Морська адміністрація порту є структурним підрозділом урядового органу в системі центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, що створюється і припиняється цим центральним органом виконавчої влади.

Морську адміністрацію порту очолює капітан морського порту.

Положення про морську адміністрацію порту, а також положення про капітана морського порту затверджує центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту.

Морська адміністрація порту та її підрозділи розміщуються на території порту та (або) морського терміналу.

У морських портах, що мають суміжні території з морськими терміналами або річковими портами, створюється єдина морська адміністрація порту на чолі з капітаном морського порту.

Стаття 87. Призначення капітана морського порту

Капітан морського порту призначається центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку.

Стаття 88. Функції капітана морського порту.

До функцій капітанів морських портів належать:

1) нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено законодавством України;

3) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу;

4) перевірка суднових документів, а також дипломів і кваліфікаційних свідоцтв;

5) видача посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу;

6) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу з порту;

7) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;

8) оформлення приходу суден у порт і виходу з порту;

9) нагляд та контроль за лоцманською службою і службою регулювання руху суден;

10) нагляд за криговим проведенням суден на підходах до порту в межах його акваторії;

11) видача дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення в межах території та акваторії порту будівельних, гідротехнічних та інших робіт;

12) облік та розслідування аварійних морських подій;

13) погодження обов’язкових постанов по порту;

14) керівництво морською адміністрацією порту;

15) обов’язок опублікування обов’язкових постанов, будь-яких змін і доповнень до них у повідомленнях мореплавцям покладається на капітана порту.

16) капітан порту сприяє ознайомленню всіх зацікавлених осіб з обов’язковими постановами по порту.

Розслідування аварійних морських подій здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 89. Повноваження капітана морського порту

Розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки судноплавства і порядку в порту (морському терміналі), що належать до його компетенції, обов’язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії порту та на території порту і морського терміналу.

Розпорядження капітана морського порту може бути скасоване тільки центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту або адміністративним судом.

За порушення законодавства і правил щодо безпеки судноплавства і порядку в порту капітан порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

Стаття 90. Контрольний огляд судна

Кожне судно перед виходом у море підлягає контролю, який здійснює морська адміністрація порту, з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

У разі відсутності суднових документів або наявності достатніх підстав вважати, що судно не відповідає вимогам безпеки мореплавства, морська адміністрація порту може провести його огляд.

З метою перевірки та усунення недоліків, що перешкоджають видачі дозволу на вихід судна з порту, морською адміністрацією порту може бути проведено контрольний огляд судна.

Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки судноплавства встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства.

Стаття 91. Заборона на вихід судна з морського порту

Кожне судно зобов’язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту.

Капітан морського порту може відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі:

а) непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров’ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

б) порушення вимог до суднових документів;

в) несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів;

г) рішення уповноважених законом державних органів (митних органів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та органів охорони державного кордону).

Капітан морського порту може затримати судно на підставах, зазначених у частині другій цієї статті, до усунення виявлених недоліків або до моменту сплати належних зборів, штрафів чи інших платежів.

Якщо недоліки не можуть бути усунуті на місці, судну надається можливість пройти на найближчу судноремонтну верф.

Про затримку судна негайно повідомляється судновласник.

Витрати, пов’язані із здійсненням капітаном морського порту прав, передбачених цією статтею, покладаються на судновласника.

ГЛАВА 2. МОРСЬКА ЛОЦМАНСЬКА СЛУЖБА

Стаття 92. Організація морської лоцманської служби

З метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами.

Стаття 93. Громадянство державних морських лоцманів

Державними морськими лоцманами є громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим у Положенні про державну морську лоцманську службу, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 94. Обов’язкове і необов’язкове лоцманське проведення суден

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з іншими заінтересованими міністерствами і відомствами встановлює райони обов’язкового лоцманського проведення, категорії суден, що звільняються від обов’язкового лоцманського проведення, і публікує ці відомості у лоціях і Повідомленнях мореплавцям.

У районах обов’язкового лоцманського проведення судно не має права здійснювати плавання без державного морського лоцмана, якщо тільки судно не належить до категорії суден, що звільняються від обов’язкового лоцманського проведення.

У районах необов’язкового лоцманського проведення капітан судна у разі необхідності має право взяти на судно державного морського лоцмана.

У районах необов’язкового лоцманського проведення капітан морського порту може встановлювати обов’язкове лоцманське проведення суден:

а) які самі (ядерні судна та інші) або їх вантаж можуть становити загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Категорії таких суден доводяться до загального відома в обов’язковій постанові по порту;

б) які мають серйозні пошкодження корпусу, механізмів або обладнання, що може істотно вплинути на безпеку їх плавання в порту. У цьому випадку капітану судна вручається нотис про те, що його судно має слідувати під лоцманським проведенням.

Стаття 95. Визначення часу лоцманського проведення

Час лоцманського проведення суден визначається капітаном морського порту і оголошується в обов’язковій постанові по порту.

Капітан морського порту може заборонити проведення суден у разі, коли безпечному проведенню суден перешкоджають погодні умови або стан моря (погана видимість, шторм, землетрус тощо), а також за наявності інших надзвичайних обставин, що створюють загрозу судноплавству.

Стаття 96. Обов’язки державного морського лоцмана

Під час проведення суден державний морський лоцман повинен спостерігати за станом і правильністю огородження фарватеру, станом берегових навігаційних знаків і терміново повідомляти капітану морського порту про будь-які зміни на фарватері і про аварійні морські події з суднами, які він проводить.

Державний морський лоцман зобов’язаний вказати капітану судна, яке він проводить, на виявлені порушення правил судноплавства, обов’язкової постанови по порту та інших правил, вимагати усунення помічених порушень, а в разі невиконання капітаном судна цих або інших законних вимог державного морського лоцмана — негайно повідомити про це капітана морського порту.

Стаття 97. Правовий статус державного морського лоцмана на судні

Присутність на судні державного морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном.

У разі залишення капітаном судна командного містка він зобов’язаний вказати державному морському лоцману особу, відповідальну за управління судном на час його відсутності.

Стаття 98. Відповідальність за аварійні морські події

Відповідальність за аварійні морські події, що сталися з вини державних морських лоцманів під час виконання ними службових обов’язків, несе організація, працівником якої є лоцман.

Ця відповідальність обмежується 10 відсотками від суми лоцманського збору, що надійшов в календарному році, який передував аварії.

Стаття 99. Направлення державного морського лоцмана на судно

У разі виклику лоцмана лоцманська служба зобов’язана негайно направити на судно державного морського лоцмана, сповістивши про це капітана судна. Якщо це зробити неможливо, лоцманська служба зобов’язана повідомити капітана судна про час, коли прибуде лоцман.

Державного морського лоцмана, який прибуває на судно для виконання своїх обов’язків, може супроводжувати особа, яка проходить підготовку для роботи на посаді лоцмана (стажер).

Стаття 100. Умови перебування державного морського лоцмана на судні

Капітан судна зобов’язаний забезпечити швидкий і безпечний прийом державного морського лоцмана і стажиста на борт судна та на період проведення безкоштовно надавати їм окреме приміщення і харчування нарівні з особами командного складу судна.

Стаття 101. Лоцманська квитанція

Прибулий на судно державний морський лоцман зобов’язаний вручити капітану лоцманську квитанцію, встановлену центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту зразка.

У квитанцію капітан судна вносить такі відомості:

найменування судна, прапор держави, під яким плаває судно, осадка, довжина, ширина, чиста місткість, а також місце і час прийому державного морського лоцмана.

Капітан відмічає у квитанції місце і час закінчення лоцманського проведення, а в разі необхідності вносить зауваження щодо проведення судна державним морським лоцманом. Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом.

Стаття 102. Штраф за неправильну інформацію про судно та прохід без лоцмана

За неправильне повідомлення осадки, довжини і ширини судна або його місткості, а також за прохід без дозволу служби регулювання руху або без лоцмана в зоні обов’язкового лоцманського проведення капітан судна зобов’язаний сплатити штраф у розмірі двократної ставки лоцманського збору незалежно від встановленої законодавством України відповідальності за наслідки, що можуть виникнути через ці дії.

Стаття 103. Залишення державним морським лоцманом судна

Державний морський лоцман не має права без згоди капітана залишити судно раніше, ніж поставить його на якір, відшвартує в безпечне місце, виведе в море або буде замінений іншим лоцманом.

Стаття 104. Відмова державного морського лоцмана від проведення судна

Якщо капітан, прийнявши на судно державного морського лоцмана, діє всупереч його рекомендаціям, лоцман має право у присутності третьої особи відмовитися від продовження проведення судна. Державний морський лоцман вправі вимагати, щоб про це було зроблено запис у лоцманській квитанції. Однак і після відмови від проведення судна лоцман зобов’язаний залишатися на капітанському містку, і якщо капітанові судна будуть потрібні відомості, необхідні для безпечного плавання, він зобов’язаний надати їх.

На вимогу капітана продовжити лоцманське проведення судна лоцман зобов’язаний продовжити проведення судна.

Стаття 105. Відмова капітана судна від послуг державного морського лоцмана

Якщо у капітана судна виникли сумніви щодо правильності рекомендацій державного морського лоцмана, він має право відмовитися від його послуг. При цьому в районі, де лоцманське проведення є обов’язковим, капітан за наявності можливостей зупиняє рух судна до прибуття іншого лоцмана.

Капітан судна, який викликав державного морського лоцмана і після його прибуття відмовився від лоцманських послуг, зобов’язаний сплатити повністю лоцманський збір за проведення судна, для якого був викликаний лоцман.

Стаття 106. Лоцманський збір

Із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Стаття 107. Окрема винагорода за затримку державного морського лоцмана

Якщо державний морський лоцман затримується на судні більше двох годин через необхідність довантаження чи розвантаження судна, несправність суднових механізмів, перебування судна в карантині та інші обставини, якщо вони не викликані діями непереборної сили, капітан судна зобов’язаний сплатити організації, де працює державний морський лоцман, окрему винагороду в розмірі, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 108. Окрема винагорода на повернення державного морського лоцмана

Якщо лоцман і стажер вивезені судном, яке вони проводили, за межі обслуговуваного ними району, капітан судна зобов’язаний відшкодувати лоцману і стажеру витрати на повернення до місця служби (проїзд, добові, проживання в готелі) і, крім того, виплатити винагороду, передбачену статтею 107 цього Кодексу за кожну добу перебування їх за межами району лоцманського проведення.

Стаття 109. Справляння зборів і стягнення штрафів

Лоцманський збір, окрема винагорода і штрафи, передбачені статтями 102, 105, 106, 107, 108 цього Кодексу, включаються в доход організації, працівником якої є державний морський лоцман.

ГЛАВА 3. СЛУЖБА РЕГУЛЮВАННЯ РУХУ СУДЕН

Стаття 110. Поняття служби регулювання руху суден

У районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Зона дії і порядок руху суден в зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Під радіолокаційним обслуговуванням мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, надання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного обладнання, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов’язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов’язковій постанові по порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям.

За межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.

Стаття 111. Правовий статус служби регулювання руху суден

Служба регулювання руху суден діє відповідно до Типового положення про службу регулювання руху суден, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Якщо зона дії служби регулювання руху суден охоплює акваторії кількох портів або узбережні води і вузькості (регіональна служба регулювання руху суден), порядок створення і підпорядкованість служби регулювання руху суден визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 112. Лоцман — оператор служби регулювання руху суден

Лоцманами — операторами служби регулювання руху суден можуть бути громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про лоцмана — оператора служби регулювання руху суден, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 113. Відмова служби регулювання руху суден від надання послуг судну

Якщо капітан судна, що проводиться за допомогою служби регулювання руху суден, не дотримується рекомендацій лоцмана — оператора служби регулювання руху суден, то лоцман має право відмовитися від продовження радіолокаційного проведення судна, що обов’язково фіксується за допомогою технічних засобів. Проте і після відмови від радіолокаційного проведення судна лоцман — оператор служби регулювання руху суден зобов’язаний залишатися на зв’язку з судном, і якщо капітану будуть потрібні відомості, необхідні для безпечного плавання, лоцман — оператор служби регулювання руху суден зобов’язаний надати їх.

Якщо капітан зажадає, щоб лоцман — оператор служби регулювання руху суден поновив радіолокаційне проведення судна, його вимога має задовольнитися.

Стаття 114. Відповідальність служби регулювання руху суден за аварії

Відповідальність за аварії, що сталися з вини лоцмана — оператора служби регулювання руху суден, несе відповідна організація, у підпорядкуванні якої перебуває служба регулювання руху суден.

Ця відповідальність обмежується 10 відсотками від суми зборів, що надійшли в календарному році, який передував аварії.

Стаття 115. Оплата послуг служби регулювання руху суден

З суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім відмовився від них, зобов’язаний повністю сплатити належний за затребувані послуги збір.

ГЛАВА 4. МОРСЬКЕ АГЕНТУВАННЯ

Стаття 116. Агентування суден

У порту (морському терміналі) або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов’язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила, і якщо судновласник не заперечує.

Стаття 117. Права та обов’язки морського агента

Морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з державною і морською адміністраціями порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту (морському терміналі), оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що випливають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов’язані з перебуванням у порту (морському терміналі), залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Морський агент зобов’язаний:

а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування;

б) діяти в межах своїх повноважень;

в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб’єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

Стаття 118. Обов’язки судновласника або іншого довірителя

Судновласник або інший довіритель зобов’язані:

а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій;

б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою;

в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною і обов’язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження.

Стаття 119. Припинення договору морського агентування

Договір морського агентування, укладений на визначений термін, припиняється після його закінчення, якщо умовами договору не передбачено інше.

Якщо договір морського агентування укладено на невизначений термін, то кожна із сторін вправі розірвати договір за наявності серйозних причин, які підтверджують його невиконання, сповістивши другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці з часу, коли їй стало відомо про такі причини.

ГЛАВА 5. МАЙНО, ЩО ЗАТОНУЛО

Стаття 120. Поняття майна, що затонуло, і сфера його застосування

Майном, що затонуло, є судна або інші плавучі засоби, що зазнали катастрофи, будь-які споруди, здатні здійснювати плавання, літальні апарати, їх уламки, обладнання, вантажі та інші предмети, незалежно від того, перебувають вони на плаву чи під поверхнею води, опустилися на дно чи викинуті на мілководдя або на берег.

Правила цієї глави застосовуються щодо підняття, віддалення або знищення майна, що затонуло у межах внутрішніх вод або територіального моря України.

До суден, що затонули у відкритому морі, а також до вантажів та речей, що знаходяться на них, застосовується законодавство держави, під прапором якої плавало судно.

Правила цієї глави не застосовуються щодо:

а) підняття, віддалення або знищення військового майна;

б) підняття майна культурного характеру, археологічного або історичного значення.

Підняття, віддалення або знищення майна, зазначеного у підпунктах «а» і «б» частини четвертої цієї статті, здійснюється відповідно до законодавства України.

Якщо таке майно затонуло на акваторії морського порту, організація, відповідальна за підняття, віддалення або знищення цього майна, відповідно до законодавства України, повинна погодити свої дії з начальником і капітаном порту.

Стаття 121. Право на майно, що затонуло

Право на майно, що затонуло у внутрішніх водах або у територіальному морі України, а також відносини, що виникають у зв’язку з цим майном, визначаються законодавством України.

Стаття 122. Підняття майна, що затонуло, його власником

Власник майна, що затонуло, якщо він має намір підняти це майно, повинен повідомити про це начальника і капітана найближчого морського порту України протягом одного року з дня, коли майно затонуло.

Начальник порту за погодженням з капітаном порту та заінтересованими державними органами встановлює достатній за обставинами термін для підняття майна, порядок проведення цих робіт і доводить це до відома власника майна.

Стаття 123. Порядок підняття небезпечного майна, що затонуло

У тих випадках, коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, морським промислам, гідротехнічним або іншим роботам, загрозу життю або здоров’ю людей чи забруднення навколишнього природного середовища, власник зобов’язаний негайно повідомити про те, що сталося, начальника і капітана найближчого порту і на вимогу останніх віддалити або знищити це майно у встановлений ними термін.

Начальник порту повинен повідомити про це відповідно державну інспекцію з охорони Чорного або Азовського моря, а також центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Якщо майно, що затонуло, становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю чи здоров’ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища, а власник майна, що затонуло, не піднімає його у термін, встановлений начальником або капітаном порту, згідно з цією статтею, державна адміністрація порту має право за рахунок власника затонулого майна вжити необхідних заходів до його негайного підняття, а в разі необхідності — до його знищення або віддалення в інший спосіб.

Якщо власник майна, що затонуло, невідомий, державна адміністрація порту публікує терміни, встановлені для підняття майна, що затонуло, у Повідомленнях мореплавцям. Якщо відома держава, під прапором якої плавало затонуле судно, державна адміністрація порту направляє відповідне повідомлення Міністерству закордонних справ України.

Стаття 124. Право державної адміністрації порту на вибір суднопіднімального підприємства

У разі наявності вагомих підстав, державна адміністрація порту має право не дозволити власнику майна піднімати затонуле майно своїми засобами або засобами визначеної ним суднопіднімальної організації. У цьому випадку підняття майна здійснює державна адміністрація порту за рахунок його власника.

Стаття 125. Втрата права на майно, що затонуло

Власник майна, що затонуло, втрачає право на нього у випадку, якщо не зробить заяви або не підніме майно у терміни, передбачені статтями 122, 123 цього Кодексу, і це майно стає державною власністю.

Стаття 126. Витребування майна, піднятого державною адміністрацією порту

Майно, підняте державною адміністрацією порту, згідно зі статтею 124 цього Кодексу, а також майно, підняте державною адміністрацією порту внаслідок того, що воно становило безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю і здоров’ю людей або забруднення навколишнього природного середовища (стаття 123 цього Кодексу), може бути витребуване його власником протягом двох років з дня, коли майно було фактично піднято. При цьому державній адміністрації порту повинні бути відшкодовані вартість підняття та інші завдані у зв’язку з цим витрати і збитки.

Якщо підняте майно реалізоване державною адміністрацією порту через неможливість або недоцільність його зберігання, власнику майна повертається виручена від реалізації сума за вирахуванням усіх витрат державної адміністрації порту у зв’язку з підняттям, зберіганням і реалізацією майна. При цьому якщо виручена від реалізації піднятого майна сума не покриває всіх витрат і збитків державної адміністрації порту, власник майна зобов’язаний відшкодувати їх державній адміністрації порту.

Відмова від затонулого або піднятого майна не звільняє власника від обов’язку відшкодувати державній адміністрації порту її витрати і збитки у випадках, передбачених статтями 123 і 124 цього Кодексу і цією статтею.

Стаття 127. Випадково підняте майно

Випадково підняте майно, що затонуло, підлягає обов’язковій передачі найближчій державній адміністрації порту України. У такому разі особі, яка доставила майно у розпорядження державної адміністрації порту, виплачується винагорода у розмірі однієї третини вартості цього майна;

3) пункт п’ятий частини першої статті 156 викласти в такій редакції:

«5) заборони вивезення з порту відправлення або ввезення в порт призначення вантажу, призначеного для перевезення, у випадках, передбачених законом»;

4) у частині п’ятій статті 167 слово «портам» виключити;

5) у частині першій статті 229 слова «портових водах» замінити словами «акваторії порту»;

6) у статті 231 слова «портових водах начальником» замінити словами «акваторії порту капітаном».

3. Внести до Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27) такі зміни:

«1) частину першу ст. 58 доповнити новим пунктом д) у такій редакції:

«д) відведеними у встановленому порядку морським портам України акваторіями».

2) частину першу ст. 59 доповнити новим реченням у такій редакції:

«Землі водного фонду, розташовані під відведеними у встановленому порядку морським портам України акваторіями, не можуть бути передані у комунальну або приватну власність».

3) у пункті а) частини першої ст. 69 після слів «морськими портами з» записати слово «акваторіями», — і далі за текстом.

4) у частині другій ст. 79 після слів «водні об’єкти» записати слова «(за винятком відведених акваторій морських портів України)», — і далі за текстом.

4. Внести до Водного кодексу України (Відомості Верховної Ради України вiд 13.06.1995 р., № 24, ст. 189) такі зміни:

1) у статті 1 частину першу доповнити абзацами другим і третім у такій редакції:

«акваторія – водний об’єкт, обмежена природними, штучними або умовними кордонами;

акваторія морського порту – відведена в постійне користування державній адміністрації морського порту в установленому порядку частина водного об’єкта (об’єктів), включаючи землі водного фонду, обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена та обладнана у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден;».

У зв’язку з цим абзаци другий – сорок третій вважати відповідно абзацами п’ятим – сорок шостим.

2) частину першу ст. 4 доповнити новим абзацом шостим у такій редакції

«відведеними у встановленому порядку морським портам України акваторіями».

3) абзац другий частини першої ст. 5 після слів «територіальне море» доповнити словами «та акваторії морських портів України»;

4) частину першу ст. 15 доповнити новими пунктами 71) і 72) у такій редакції:

«71) видача за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (у випадку робіт під відведеними у встановленому порядку акваторіями портів – і за погодженням з відповідною державною адміністрацією порту) дозволів на проведення в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів робіт, пов’язаних з будівництвом гідротехнічних споруд та поглибленням дна для судноплавства, крім випадків, коли поглиблення дна відбувається з метою підтримання оголошених глибин діючих площ акваторій морських портів у межах їх затверджених паспортних значень,

72) видача дозволів на проведення робіт, пов’язаних з видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також на проведення геологорозвідувальних робіт у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів, у внутрішніх морських водах і територіальному морі»;

5) статтю 86 доповнити новою частиною третьою у такій редакції:

«Роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів, пов’язані з будівництвом гідротехнічних споруд та поглибленням дна для судноплавства, погоджуються також з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (у випадку робіт під відведеними у встановленому порядку акваторіями портів – і за погодженням з відповідною державною адміністрацією порту). Поглиблення дна з метою підтримання оголошених глибин діючих площ акваторій морських портів у межах їх затверджених паспортних значень не потребує екологічної експертизи та узгодження з природоохоронними органами».

5. Внести до Закону України «Про плату за землю» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; 2007 р., № 3, ст. 31) такі зміни:

1) у частині першій ст. 8 після слів «цього Закону» записати слова «а також земельних ділянок земель водного фонду, відведених у встановленому порядку морським портам України, і штучно створених (намитих, насипаних, створених із застосуванням інших гідротехнічних технологій) ділянок», — і далі за текстом;

2) у ст. 11 після слів «цього Закону» записати слова «а також земельних ділянок земель водного фонду, відведених у встановленому порядку морським портам України, і штучно створених (намитих, насипаних, створених із застосуванням інших гідротехнічних технологій) ділянок», — і далі за текстом.

3) частину першу ст. 12 доповнити новим пунктом 26) у такій редакції:

«26) морські порти України в частині плати за земельні ділянки, відведені у встановленому порядку на землях водного фонду, а також за штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) ділянки».

6. Внести до Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради України, 1997р., № 21, ст. 156) такі зміни:

1) пункти 5.15 і 5.16 ст. 5 викласти у такій редакції:

«5.15. Звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

5.16. Звільняються від оподаткування операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами».