Серце болить за здоров'я діточок

Порушення правил внутрішньоквартального руху автотранспорту, на жаль, в Одесі стало звичайним явищем. А в мене душа болить, серце плаче за діточок, які дихають вихлопними газами. І я не втомлююся повертатися до цієї теми!

Можна звалити усі наші біди на прокляту кризу. Вона, мовляв, в усьому винна. Дозвольте із цим не погодитися. Чому? Ми настільки притерпілися до байдужності, хамства, що перестали реагувати на критичні статті. Свого часу Наполеон говорив: «Чотири газети, якщо виступають у справі, варті стотисячної армії». А у нас пиши, говори, не говори, як об стінку горохом.

Зараз підбиваю підсумок багатомісячної боротьби за здоров'я дітей. Не хочеться, щоб вони дихали вихлопними газами автомашин, що снують у міжквартальних проїздах від тролейбусної зупинки «Шампанський провулок» до вулиці Довженка.

Не знаю, що я більше відчуваю: втому чи засмучення від трьох відписок, які нічого не говорять конкретно. Коли ж поставлять світлофор або, у найгіршому разі, стовп, що обмежує проїзд по внутрішньоквартальних доріжках? Адже пройшло три місяці, як я веду боротьбу за здоров'я дітей та людей похилого віку.

Часто запитую себе: що ж ти, солдате Великої битви, який пройшов війну від Москви, де був поранений, визволяв Білорусію, Україну, Польщу, дійшов до Берліна, тут не можеш пробити чиновницького бар’єра?

Микола ПОПОВ, Почесний член товариства охорони природи України, член громадської організації «Зелена мрія», полковник у відставці

Від редакції:

На жаль, ситуація, про яку говорить автор листа, не одинична. Імпровізовані парковки між будинками та поруч із дитячими садками, незаконні проїзди із метою уникнути «пробки» – це та багато іншого обурює одеситів. Будемо сподіватися, що ДАІ зверне увагу на ці порушення і виправить ситуацію.

День води – щодня

Чарівна і швидкоплинна вода з давніх давен репрезентована у мистецтві – на живописних полотнах, у музиці, літературі, кіно, вона була і залишається суттєвим чинником багатьох наукових зусиль і досліджень. Цей скарб – суть усього живого на Землі.

Враховуючи значення, яке вода має для життєдіяльності людини, 2005 – 2015 роки проголошені міжнародним десятиріччям дій «Вода для життя». В його межах Одеський водгосп разом з молдовськими колегами провадить низку заходів на захист річки Дністер.

У 2009 році в межах відзначення Всесвітнього дня води під гаслом «Спільні води – спільні дії» та відповідно до угоди між урядом Республіки Молдови та урядом України про спільне використання та охорону прикордонних вод розпочалась великомасштабна акція «Збережемо Дністер».

Під час акції були проведені спільні заходи із залученням громадських організацій та шкільної молоді з обох сторін. В прибережній смузі Дністра, на узбіччі дороги Одеса – Рені, було посаджено зелену алею.

Заснована у 2009 році традиційна акція мала продовження і цьогоріч під гаслом «Посади дерево біля річки». Вона була проведена на Кучургані – притоці Дністра. Важливо й те, що в ній спільно з громадською організацією «Чорноморський жіночий клуб/Мама-86-Одеса», Великомихайлівською та Фрунзівською райдержадміністраціями, екологічною організацією «Екоспектр» (м. Бендери), органами місцевого самоврядування брала участь учнівська молодь. Бо саме – її небайдужість і турботливе ставлення до навколишнього середовища дає надію відродитися річці.

На жаль, доводиться констатувати: ми щодня зустрічаємо цілковите екологічне безкультур’я та відсутність поняття про екологічну етику. Річки, озера, лимани й штучні водойми забруднюють стічні води. Століттями людство постійно «обкрадало» Землю, і кожне нове покоління залишало її ще більш забрудненою – вся ця історія відтворена у воді. Тепер вона починає «розмовляти» з нами водними стихіями та хворобами. Аби зрозуміти основу самих себе – воду та почути послання любові й вдячності, яке вона зберігає з давнини для нас, ми зобов’язані зробити її чистою для майбутніх поколінь. Останнім часом вчені все наполегливіше намагаються зрозуміти таємницю води. Результати досліджень дають підстави замислитися над її загадковими властивостями: очищати й давати життя всьому живому.

То ж давайте дбайливо ставитися до води і робити свій внесок у збереження нашої планети!

Лілія МІЧЕНКО, заступник начальника Облводгоспу; Ніна ГОЛЕНЯ, начальник відділу водних ресурсів Облводгоспу

Не вулиця, а стежина в ріднім краї

Цьогорічні проливні дощі спричинили рекордний ріст бур’янів. Густі порослі карантинних та інших дикоростучих рослин можна спостерігати в багатьох куточках району, особливо обабіч доріг. Сільські та селищні ради вже втомилися боротися із забур’яненням територій, проте деякі жителі сіл і селищ не поспішають допомогти загальній справі і викорінити небезпечні рослини біля своїх осель.

Нещодавно на адресу «ОВ» надійшов лист від жителя села Гвоздавки Другої, пенсіонера Володимира Павловича Волошина, який сподівається через газету розв’язати проблему з розчищенням його вулиці від двометрової амброзії та чагарників. Сусіди пенсіонера не поспішають знищувати бур’яни уздовж своїх парканів. В результаті проїжджа частина значно звузилась, і він з великим труднощами виїжджає автомобілем зі свого подвір’я.

Як розповів В. П. Волошин, за проїжджу частину цієї дороги він бореться ще з 1968 року, відколи тут оселився. Раніше вулицею могла проїхати гарба з кукурудзинням, а сьогодні, пересуваючись нею, можна пошкрябати кузов автомобіля або наїхати на драбину, залишену кимось з сусідів під парканом. Минають роки, змінюються представники місцевої влади, а справа так і не вирішується у кращий бік.

Будемо сподіватися, що ця публікація допоможе Володимиру Павловичу зробити вулицю проїжджою.