Порядок денний чергової містобудівної ради при управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради складався із трьох питань. І кожне з них має загальноміське значення.

Звичайно, найбільший інтерес був пов'язаний із концепцією реабілітації Дюківського саду — пам'ятки архітектури та парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва. На замовлення орендаря (ТОВ «Катюша») стратегію перетворення парку на культурно-дозвільний центр репрезентували турецькі архітектори.

Основна ідея розроблювачів полягає у створенні цілодобового «зеленого парку», де вони мають намір не лише зберегти всі зелені насадження, але й висадити сорок тисяч нових. У Дюківському саду мають з'явитися планетарій, бібліотека, концертні майданчики, центр сімейного дозвілля, спортивні зали, кафе, ресторан, готель. Водойми саду очистять, зроблять їх придатними для купання, катання на човнах влітку та на ковзанах взимку.

Чесно кажучи, таке вільне поводження із територією, яка має два охоронні статуси, здивувало. Адже за декларованих благих намірів перетворення Дюківського саду на багатофункціональний розважальний центр мало що буде нагадувати в ньому дивовижну, затишну дачу дюка де Ришельє. Якщо ще припустити, що не лише розроблювачами, але й основними інвесторами стануть турецькі бізнесмени, то навіть «скульптури одеської тематики» на головній алеї не врятують Дюківський від перетворення на стандартний розважальний комплекс.

Я не думаю, що Одеса має право йти на такий крок. Тим більше, що був проведений конкурс студентських робіт щодо реабілітації Дюківського саду. Особливо мене тоді вразили ідеї студентів кафедри міського будівництва та господарства ОДАБА, роботою яких керувала доцент Тамара Єніна. Майбутні інженери у сфері міського будівництва запропонували декоративне озеленення ставків за допомогою легких конструкцій, відродження човнової станції, розміщення на алеях гарних ослінчиків, висадження рослин, які будуть добре себе почувати в умовах Дюківського саду. Цей проект був, звичайно, менш комерційним, але набагато елегантнішим, вишуканішим, одеським. Він ставив за основу збереження унікальності Дюківського, а не вигідне використання його території.

Однак після обговорення запропоновану концепцію члени містобудівної ради схвалили і рекомендували її лише трохи доробити.

Другим за розпалом обговорення було питання щодо містобудівного обґрунтування розміщення та ескізного проекту 2-поверхового підземного паркінгу із надземними торговельно-офісними приміщеннями на ділянці у межах Старосінної площі, Італійського бульвару, вулиць Одеса-Головна та Водопровідна. Тут замовником виступив УКС міськради.

Проект передбачає облаштованість паркінгу на 770 автомобілів, будівництво 5-поверхового торговельно-офісного центру із супермаркетом та кінотеатром із 5-ти залів.

Чесно кажучи, було незрозуміло, навіщо будувати ще один торговельний центр у безпосередній близькості від «Привозу», перетвореного якраз на багатопрофільний ринок. І планувати аж 5-зальний кінотеатр, якщо «Сinema сity» розташований всього за декілька кварталів, у ВТЦ «На Середньофонтанській».

Для реалізації настільки масштабного проекту потрібно навіть тимчасово перекласти трамвайні колії біля «Привозу». Та й до зони забудівлі потрапляють торговельні павільйони, власники яких уклали договори оренди на різні терміни. Отже, людям доведеться компенсувати їхні втрати. Але за чий рахунок? А що буде зі сквером, де поки ще вціліли вікові дерева та скульптури левів? Якщо врахувати і підтоплення, і високий рівень ґрунтових вод у тому районі, і велику щільність підземних комунікацій, то проект стає надто дорогим.

Ніхто не згадав і про те, що проекти будівництва метро в Одесі передбачали появу однієї з вузлових станцій біля залізничного вокзалу. Для її розміщення розглядали Куликове поле або Старосінну площу. Оскільки і під Куликовим збираються будувати торговельний центр, і Старосінну, схоже, забудують, перспективи побачити там станцію метро відмирають остаточно і безповоротно.

Члени містобудівної ради говорили лише про те, що будівництво комплексу лише ускладнить і без того непросту транспортну ситуацію біля залізничного вокзалу. Але містообґрунтування на абсурдний за своєю суттю об'єкт все ж таки затвердили. На доробку відправили лише його ескізний проект.

Не потішила і концепція містобудівного обґрунтування розміщення торговельно-розважального комплексу по вулиці Затонського ріг Кримського бульвару. Якби розроблювачі не сказали, про що йдеться, я б подумала про ще один супермаркет, настільки невиразною виявилася запропонована конструкція. Негарний важкий блок, який мають намір звести поруч із ринком «Північний», собором, що будується, та спортивною базою на території аж у 3,5 гектара, більше схожий на склад. Тут теж передбачений кінотеатр, хоча й «Зоряний», що розташований неподалік, не завжди збирає повну залу. Мають намір автори ідеї перенести і стадіон, який потрапляє до зони забудови. Загалом, витрат, необґрунтованих і незрозумілих, і в цьому проекті забагато. Але найгірше полягає у тому, що гарний, широкий пішохідний Кримський бульвар буде перегороджено громіздкою коробкою. Вона не прикрасить ні бульвар, ні житломасив Котовського у цілому.

Після засідання містобудівної ради залишилося відчуття того, що ніхто в Одесі не займається перспективним плануванням. Ну навіщо місту стільки кінотеатрів і торговельно-розважальних комплексів? Адже потім усі вони будуть стояти напівпорожніми із численними оголошеннями, виставленими на фасадах і у вікнах, — «Здається приміщення під офіс». Чи під офіс вже здають усю Одесу?