Готуючись до прес-конференції «Переділ власності на підставі рішень судів. Методи боротьби», яку провадили голова правління громадської організації «Антирейдерський рух» Ю. Кравець та керівники підприємств, які потерпіли від рейдерських захоплень, вирішив заглянути до словника С.І. Ожегова. У ньому слово «рейдер» тлумачиться так: військовий корабель, який провадить на морських шляхах сполучення самостійні операції щодо знищення транспортних, торговельних суден супротивника. Мабуть, наші «сухопутні рейдери», які зневажають закони, норми моралі та моральності, стали подібні до таких кораблів. Вони провадять свої загарбницькі операції, ухвалюючи самостійні рішення і спираючись на тих правоохоронців, які готові поступитися совістю і підтримати протиправні дії.

Журналістам розповіли про діяльність судді Господарського суду Одеської області Л. Торчинської. Скарга на її дії, підписана головою правління ГО «Антирейдерський рух» Ю. Кравцем, головою ГО «Комітет протидії корупції та організованій злочинності» В. Васильковським і головою Одеської міської організації роботодавців Ю. Шендеровським, була відправлена до Вищої ради юстиції. У ній на конкретних фактах було доведено, що ця служителька Феміди своїми рішеннями сприяла рейдерству, порушуючи присягу судді. Автори скарги просять Вищу раду юстиції внести на розгляд Верховної Ради України пропозицію про звільнення судді Господарського суду Одеської області Л. Торчинської із обійманої посади. З огляду на той факт, що і органи прокуратури, і кілька народних депутатів України звернулися до Вищої ради юстиції з проханням вжити конкретних заходів по суті цієї скарги, можна судити про авторитет громадських організацій, які відправили її до відповідних інстанцій.

Але мимоволі виникає запитання: чому саме громадські організації беруть на себе тягар боротьби із суддями, які сприяють розвиткові та процвітанню рейдерства? Невже немає тих, хто не тільки повинен, а й зобов'язаний до них владу вжити? Тим більше, що, як заявив на прес-конференції Ю. Кравець, таких служителів Феміди не так уже і багато. На його думку, їх 10-15% ледве набереться. І треба віддати належне тим активістам-громадським працівникам, які проявляють громадянську зрілість, мужність, виносячи на загальний огляд факти рейдерства, називаючи конкретних виконавців і замовників.

На прес-конференції йшлося і про те, що рейдерство проникло в усі сфери. Наприклад, ще кілька років тому ніхто і не припускав, що знайдуться комерсанти, які «відіб'ють», інакше і не скажеш, дельфінів у тих, хто провадив науково-дослідні роботи, присвячені цим надзвичайно розумним тваринам. З однією метою – нажитися на дельфінах. Представники Севастопольського дельфінарію, якому, за їхніми словами, належить 33 відсотки Одеського дельфінарію, розповіли, що на цю їхню частину зроблено рейдерський напад. Почувши про це, я згадав, як мій земляк (нині покійний) капітан 1-го рангу запасу Віктор Петрович Галковський, який стояв біля джерел створення Одеського дельфінарію, барвисто змалював його перспективи. А тепер між приватним підприємством «Біологічна станція» із Севастополя, яке привезло до Одеси всю технологію роботи з тваринами, систему очищення морської води, чотирьох дельфінів –афалін і трьох уже навчених морських котиків, що вклали значні кошти у спорудження дельфінарію, і одеським ТОВ «Нерум» іде судовий позов. Через те, як відзначалося на прес-конференції, що одеська сторона порушила довготермінові договори, які припускали взаємовигідну співпрацю. Сталося так, що «Біологічна станція» залишилася ніби біля розбитого корита і не одержує нічого ні за своїх дельфінів і морських котиків, ні за частину нерухомого майна. Як писав цими днями в одній з газет науковий керівник Севастопольського дельфінарію, директор міжнародної лабораторії гідробіоніки, капітан 1-го рангу у відставці Олександр Жбанов: «Нас у буквальному значенні слова вигнали з дельфінарію (який на третину належить нам), і заявили, чисто по-одеському: «А тепер доведіть, що це ваші дельфіни, ваше обладнання!» Мимоволі виникають думки про призначення наших судів. Чи не краще було б, щоб вони займалися і профілактикою виникнення таких ситуацій під час появи перших сигналів про можливість рейдерства, а не зосереджувалися лише на судовій тяганині тільки після заведення судових справ. Можливо, саме при такому підході і не довелося б підприємству «Біологічна станція» захищати свою власність. Нині ж іде судовий розгляд. Колектив звернувся до Президента України та голови Одеської облдержадміністрації з проханням взяти під свій контроль цю резонансну справу і відновити справедливість. І вже є зрушення. Наприклад, як було повідомлено журналістам, Одеська обласна прокуратура ініціювала питання про притягнення судді Приморського суду Одеси за свідомо неправосудне рішення.

На прес-конференції йшлося і про ситуацію, що склалалася у Білгород-Дністровському районі у зв'язку з переділом земель у смт Затока та с. Сергіївка.

Скільки сьогодні жертв рейдерства в Україні намагаються відновити справедливість, використовуючи всілякі правові механізми? Багато тисяч. І під час їхніх цивілізованих спроб домогтися правди підтверджується нагальна потреба судової реформи. Тому що сьогодні на грибоєдовське запитання: «А судді хто?» лише одна відповідь: ті, хто вирішують все так, як вважають за потрібне. Навіть зневажаючи закони. І породжуючи потік обґрунтованих скарг. Про багатьох з них ми довідаємося завдяки саме авторитетним, ефективно діючим громадським організаціям. Що підтвердила і ця прес-конференція.