Фінансово-економічно криза особливо боляче вдарила по будівельній галузі. Це відчули всі регіони України. Припинилося кредитування, зникли замовлення, стоять недобудови, навіть в столиці. То що вже говорити про сільську глибинку. Ще зовсім недавно перед галуззю вимальовувались привабливі перспективи, в тому числі це стосувалось і наших районних будівельних організацій. А зараз ситуація виглядає якщо не катастрофічною, то просто надто невтішною. Про сьогодення галузі, її перспективи редакція районки веде мову з директором TOB «Стандарт» Володимиром Олексійовичем СКЛЯРУКОМ.

- Володимире Олексійовичу, чи є чим похвалитись нині?

- Особливо похвалитись нічим. Ми ж по живемо відособлено від загальнодержавних процесів. Все. що властиво галузі в загальноукраїнському масштабі, докотилось і до нас. З початку року ми закінчуємо низку об'єктів по Програмі ТЛСІС в селах району Це ті роботи, про які вже неодноразово згадувалось па шпальтах вашого видання. За відсутності інших замовлень, вони дали нам змогу мати роботу по нинішній день. Нещодавно ми завершили встановленні обладнання котельні школи! ліцею та ввели там в дію автономну систему опалення. Зараз відкрилося фінансування робіт по лінії надзвичайних ситуацій з обладнання дамби та відновлення доріг в с. Пиріжній, де ТОВ «Стандарт» приймає безпосередню участь.

- Якщо порівнювати рік минулий з нинішнім, то чи є якісь зрушення на краще ?

- Ситуація приблизно однакова. Як і в минулому році ми виживаємо в основному за рахунок інших видів господарювання — падання комунальних послуг, переробки деревини, транспортних замовлень тощо. В такій ситуації не потрібно чекати якусь перспективу, потрібно сподіватись на власні сили. — Володимире Олексійовичу, пам'ятаю, що два роки тому, якраз напередодні свята в інтерв'ю ви з гордістю звітували про 3,5 млн. грн., які освоїло підприємство. І тоді у вас працювало майже 100 працівників. Скільки ж сьогодні залишилось на робочих місцях?

- Разом з дочірніми структурами кількість працюючих складає майже три десятки осіб. За два роки залишилось менше третини колективу. Відповідно і обсяги робіт значно зменшились. Станом на сьогодні нами освоєно з початку року 592 тис. грн. Це для порівняння.

- То все ж таки, чи є якісь сподівання на покращення ситуації?

- Сьогодні влада в районі і місті стала приділяти значну увагу питанням благоустрою. Ми вже почали вести роботи, фінансування яких нещодавно почалося. Це ремонт пам'ятника на пл. Гусєва та благоустрій самої площі. Вже виділені кошти на ремонт тротуарів по вул. Леніна. Розпочалися роботи з благоустрою території, дорожнього покриття, що межує з ЦРЛ. Сподіваємось па участь в ремонтних роботах в дошкільному закладі «Сонечко» (заміна даху) та в реконструкції приміщення в ЦРЛ під встановлення діагностичного центру. Займаємось також відновленням роботи та ремонтом вуличних криниць. Вже відремонтовано їх 3: по вул. Червоноармійській. Комунарній та Лазо. Отож деякі перспективи проглядаються.

- Нещодавно сесія районної ради дала черговий поштовх до втілення в життя давнього сподівання мешканців району

- Програми газифікації. Якою Ви бачите тут свою участь ? Бо ж знаємо, що нещодавно Ви стали дипломованим фахівцем у цій галузі…

- Так, ще раз упевнився в істині, що вчитися — ніколи не пізно. Буквально місяць тому я захистив диплом в Одеській національній академії будівництва та архітектури за спеціальністю теплогазопостачання і вентиляція. Газифікація району є і моєю давньою мрією. І хочу долучитись до втілення її в життя. Найменше, що планую, це участь в субпідрядних роботах, мобілізації технічних потужностей ТОН «Стандарта кваліфікованих бригад спеціалістів. Хочу акцентувати, що докладу максимум зусиль для проведення газифікації. Бо розумію, що від цього багато в чому залежить соціально-економічні перспективи району та його існування як адміністративно-територіальної одиниці.

Крім того, маю ще одну мрію: в ТОВ «Стандарт» є ліцензії на практично всі види ремонтно-будівельних робіт, відтак хочу об'єднати всіх фахівців району в будівельну компанію. І зробити плануємо це не задля задоволення власних амбіцій чи чогось іншого. Перш за все, відродити славні будівельні традиції нашого краю. І стати хоча б в цьому плані самодостатніми. Бо хто тільки в нашому районі не займається ремонтом і будівництвом! І тут повинні будувати ми. Бо ми будуємо не гірше. Хоча б тому, що робимо це для себе і для своїх нащадків. І це непросто прояв мого «містечкового» патріотизму. Сьогодні це необхідно, бо завтра буде пізно.

Користуючись нагодою хочу привітати всіх працівників будівельної галузі, ветеранів виробництва з професійним святом. Бажаю здобутків в професії і в житті, міцного здоров'я та твердої впевненості у завтрашньому дні.