Про справи і слова одеських політиків

З наближенням місцевих виборів в Одесі звучить дедалі більше полемічних випадів на адресу чинної міської влади від її опонентів. «Штатнім критики нинішнього мера прагнуть підключити до своєї агітаційної кампанії, фактично початої з порушенням термінів, установлених законодавством України, і зовнішні сили. Наприклад, заступник директора досить відомого київського «Агентства моделювання ситуацій» А. Голобуцький 9 серпня заявив; «В, Гурвіц та його команда самоусунулися від поточної господарської діяльності і пішли на виборчий фронт...» Залишимо подібне голослівне твердження на совісті аналітика, попутно лише зауваживши, що насправді все абсолютно інакше: передвиборним політиканством на шкоду господарським та управлінським справам уже давно займаються саме критики чинного міського голови, а мерія сьогодні цілком зосереджена на вирішенні поточних складних проблем міста в умовах екстремально спекотного літа.

Опоненти Едуарда Гурвіца доходять до відвертої брехні. Зокрема, заявляється, що міський голова нібито відірвався від людей, відгородившись від них чиновницьким апаратом, не приймає відвідувачів і не вирішує їхніх конкретних проблем. Проте факти, як відомо, уперта річ, і вони повністю спростовують подібні домисли.

Одна з позитивних сторін багатогранної діяльності міського голови, що свідчить про його відкритість і демократичність, — це організація прийому громадян. При цьому його система чітко відпрацьована і заслуговує впровадження в інших містах та регіонах України. Одеський мер відмовився від пустопорожніх розмов з людьми, які ні до чого не зобов'язують і які, як правило, закінчуються лише бюрократичними відписками. На жаль, така порочна практика, що дискредитує владу як таку, нерідко процвітає, коли чиновники керівної ланки прискореним темпом приймають незліченну кількість громадян, обіцяють свою допомогу у вирішенні болючих проблем, а потім переадресовують їх на розгляд другорядним підлеглим: Коефіцієнт корисної дії від подібного «діалогу» з людьми, як правило, нульовий, зате відповідні клерки браво рапортують у вищі інстанції про «прозорість» влади. Крім того, непоодинокі випадки, коли керівники, посилаючись на зайнятість, віддають проведення прийомів на відкуп своїм помічникам, що відразу на порядок знижує їх вагомість.

Інша справа — в Одеській мерії. Міський голова приймає громадян щомісяця, кожного другого понеділка, і завжди особисто, не передовіряючи це нікому, прийом ведеться на підставі заяв громадян із зазначенням проблем, які необхідно вирішити (заяви для оперативності можна переслати й електронною поштою). Список відвідувачів формується спеціалістами міського департаменту з питань звернень громадян, з урахуванням також інформації, отриманої від департаменту праці і соціальної політики.

Запису на особистий прийом передує обов'язковий виїзд працівників департаменту з питань звернення громадян за місцем проживання заявника з метою детального вивчення проблеми, збору всієї необхідної інформації. Це, по-перше, в інтересах самих одеситів, оскільки іноді заявник звертається по допомогу у вирішенні одного питання, а при виїзді на місце з'ясовується, що є й інші, які також необхідно вирішити. По-друге, на жаль, були випадки обману, коли з проханням зверталися люди небідні, а спроможні самотужки собі допомогти.

Варто особливо підкреслити, що зволікань з наданням матеріальної або іншої допомоги не буває: міський голова під час прийому підписує розпорядження про виділення грошей, які виділяються строго в 10-деннйй термін.

Скористаємося інформацією, наданою департаментом зі звернень громадян, так званою «сухою» статистикою, яка, однак, фасномовно підтверджує висновки про роботу мерії, адже за нею — долі людей.

З 2006-го по 2010 рік Едуард Гурвіц під час особистих прийомів прийняв 413 жителів. Своїми розпорядженнями міський голова за зазначений термін {станом на 9 серпня) виділив 340 одеситам матеріальну допомогу на суму 9419316 гривень. Крім того, нове житло отримали 73 сім'ї. А саме: у 2006 році було прийнято 74 громадян (44 була надана матеріальна допомога, 30 —виділені квартири), у 2007-му—91 громадянин {60 отримали матеріальну допомогу, 31—житло), у 2008-му—81 громадянин (69 отримали матеріальну допомогу, 12 — житло), у 2009 році—98 громадян (усі отримали матеріальну допомогу). Цього року (на 9 серпня) на прийомі вже побувало 69 громадян, яким виділено матеріальної допомоги на 2731346 гривень.

Як ми бачимо, матеріальна допомога громадянам, які гостро її потребують, надавалася постійно, не у передвиборній гарячці, не для піару, а планомірно з року в рік.

Значна частина заяв про надання матеріальної допомоги.

зокрема, надходила від інвалідів Великої Вітчизняної війни. Проблеми дуже різні: проведення операцій на серці, ендопротезування, офтальмологічні, онкологічні й інші операції, оплата за куплений гараж, ремонт у квартирі, надання житла тощо. Чимало надходить заяв від малозабезпечених громадян. Значні суми були виділені для вирішення проблем із здоров'ям дітей (на дорогі операції в ім'я порятунку життя дитини, котрі батьки самостійно оплатити не могли, придбання слухових та інших апаратів, реабілітаційне лікування та ін.). Посильна допомога надавалася також людям, що опинилися у нестандартних ситуаціях. Наприклад, за період з січня 2008-го по квітень 2009-го, коли до виборів, до речі, було ще далеко, семи сім'ям, які постраждали від пожеж, було виділено на проведення ремонтних робіт 133123 гривні (з них 60800 гривень спрямовано дітям, що стали сиротами внаслідок пожеж).

Розповісти про всі випадки надання допомоги громадянам в одному матеріалі просто неможливо. Тож обмежимося вибірковою хронікою, взявши для прикладу 2008-й та 2009 роки. От лише деякі історії людей, які звернулися за допомогою до мера й отримали її (прізвища не називаємо з етичних міркувань, адже далеко не кожному хочеться привселюдно заявляти про свої біди і хвороби).

28-річному громадянину у 1993 році лікарі поставили страшний діагноз: гострий лейкоз; у 2008-му — нова важка хвороба: цироз печінки. Щоб вижити, необхідні були медикаменти, вартість яких для проведення 6-місячного курсу лікування складає 86400 гривень, Едуард Гурвіц пішов назустріч і розпорядився видати зазначену суму.

До міського голови звернулася громадянка, син якої страждає на уроджений порок: екстрофію сечового міхура. На проведення оперативного лікування мер виділив 35960 гривень.

На особистий прийом до міського голови прийшов інвалід війни 1-ї групи, учасник бойових дій в Афганістані й Боснії, який страждає на важке онкологічне захворювання. Для дорогого лікування було виділено 52672 гривні.

Одеситка, у якої помер чоловік, проживає з сином — інвалідом дитинства 1 -і групи (діагноз: розсіяний склероз). На придбання єдиного ефективного засобу лікування цього захворювання — препарату «Ребіф-44» — виділено 50294 гривні.

Дівчина — інвалід 2-ї групи страждала від захворювань, викликаних реберним горбом. Завдяки турботі мера одержала для проведення дорогої операції 90 тисяч гривень.

Мати, що сама виховує дочку, звернулася по допомогу: для термінової операції на серці її дитини було необхідно 40000 гривень. Допомогу надали своєчасно.

Від вибуху газового балона в літній кухні загинув голова сім'ї. Матері й сину було виділено 24 тисячі гривень для проведення опалювальної системи в будинку.

Частина одеситів, які гостро потребували і багато років стояли у черзі, за допомогою мерії змогли вирішити свої житлові питання. Так, інвалід 1-ї групи з сім'єю із чотирьох осіб проживав в однокімнатній квартирі. Після вивчення ситуації йому надали двокімнатну квартиру.

Сім'ї з шести осіб (батько, четверо дочок та син), яка мешкала в приватному будинку житловою площею 28,5 KB. м, виділили чотирикімнатну квартиру в Суворовському районі.

У квартирі великої одеської сім'ї (старша дочка—інвалід 1-ї групи, молодша дочка—мати двох дітей 2,5 та 13 років) сталася пожежа, у результаті якої житло вигоріло вщент. Постраждалим було виділено дві квартири — дво- і трикімнатну, надано також допомогу для придбання одягу і побутової техніки в розмірі 7570 гривень.

Показовим був і останній прийом громадян, проведений Едуардом Гурвіцем 9 серпня. За словами мера, прийом був відверто складним, важко було стримати хвилювання, знайомлячись з важкими бідами і потребами одеситів. Треба відзначити, що саме Едуард Йосипович, який не з чужих слів знайомий з життям простих людей, як ніхто інший зміг душею і серцем зрозуміти проблеми співгромадян — пенсіонерів, малозабезпечених, хворих дітей, прийняти на себе їхній біль. І це аж ніяк не порожні слова.

Одеський міський голова прийняв 9 осіб, яким була надана матеріальна допомога на досить вражаючу суму—520886 гривень. Зокрема: для проведення курсу антивірусної терапії—141456 гривень, проведення ендопротезування — 52200 гривень, придбання препарату «Ребіф» — 75504 гривні, придбання слухових апаратів— 24056 гривень, проведення курсу хіміотерапії — 36140 гривень, придбання кохлеарного імплантанта — 100000 гривень (причому в останньому випадку Едуард Гурвіц, спілкуючись з прохачем, підійшов до питання неформально і вдвічі збільшив суму, яку наважилася попросити людина). На оперативне лікування серця пенсіонерові 1946 року народження, який переніс декілька інфарктів, виділено 21890 гривень (тим самим погашені борги, на які сім'я з невеличкими доходами була змушена піти для лікування близької людини). 52640 гривень було надано заявнику для придбання синові інсулінової помпи, 17000 гривень — матері для проведення синові нейрофізіологічної реабілітації (поїздок у Трускавець).

Звісно, у нинішніх фінансових реаліях усім нужденним допомогти просто неможливо, до того ж слід врахувати постійний ріст цін на медичні препарати, проведення складних операцій. Проте названі вище приклади говорять про конкретні справи, які переважують усі гарні обіцянки і копійчані піар-акції, від яких ми всі так втомилися. Нас, на жаль, не врятують ні пофарбована лавочка на дитячому майданчику, ні роздача повітряних кульок чи дешевої побутової техніки.

Безпідставна (більш того—злостива) критика безумовно позитивного досвіду мера по роботі зі зверненнями громадян в умовах тотальної бідності є нечесною і навіть блюзнірською стосовно тих одеситів, які отримали настільки необхідну допомогу!.. Пропонуємо запитати про це тих, кому одеський міський голова допоміг знайти вихід із, здавалося б, тупикової ситуації, коли сталеві «дбайливці за народне благо» відходили вбік.

Сьогодні саме опоненти Едуарда Гурвіца, а аж ніяк не одеська мерія, «пішли в політику», тобто —агітаційну кампанію на користь «себе улюблених», забиваючи голови довірливих громадян казками про свої найвищі потенційні можливості, заслуги і грандіозні плани перетворень. Ще наприкінці XIX сторіччя відомий російський поет Яків Надсон писав з цього приводу: «Слова, слова, слова! Не требуй от «певцов» величия души героев и пророков! в узорах вымысла, в созвучьях громких строф ответов не ищи и не ищи уроков!» Справді, у Писанні сказано: «Спочатку було слово!», але слово слову—різниця, воно не повинно бути синонімом демагогії й одурманення масової свідомості. На жаль, особливо грішить цим сімейний «передвиборний підряд» о. Костусєв — О. Гончаренко.

У цьому випадку хотілося б порадити батькові з сином не витрачати чималі кошти на встановлення незліченних інформаційних наметів і наймання рекрутів для збору підписів на свою підтримку, друкування і розповсюдження газет 100-тисячним тиражем (мається на увазі гончаренківське видання «Качество жизни для одесситов»), організацію автопробігів; не витрачатися на видання листівок на добротному папері, після прочитання яких створюється враження, що не тільки Одеса, а й уся Україна вже не можуть жити без «подвигів» О. Гончаренка (винятково його особистим зусиллям приписані скасування приватизації Припортового заводу, недопущення передачі будівлі Музею морського флоту в приватні руки і виділення коштів на порятунок цієї пам'ятки, відміна конкурсу з продажу Одеської кіностудії, прийняття КМУ рішення про внесення курильних сумішей у список заборонених до вжитку по всій Україні і т.д.). Чи не краще замість цього допомогти хоча б одному нужденному так, як допоміг чинний міський голова, повернутися обличчям до турбот простих людей, як цього справедливо вимагають Президент країни В. Янукович і Прем'єр-міністр М. Азаров? Мабуть, ця задачка складніша, ніж видати безплатно склянку води в наметі «За О. Костусєва!».

На закінчення хочеться додати: у діяльності Одеської мерії чимало проблем, яку будь-якому органі влади, що реально функціонує в рамках своїх повноважень. Проте не має проблем лише той, хто не працює, хто замість виконання своїх службових або інших обов'язків піариться перед публікою на партійних зборах та сходах, красується на телеекранах, приписує собі заслуги інших і намагається звалити всі недоліки з хворої голови на здорову.