Колегія Рахункової палати за результатами розгляду матеріалів аудиту використання коштів державного бюджету, виділених Міністерством з питань сім’ї, молоді та спорту на створення та розвиток матеріально-технічної бази спорту, зробила висновок: Міністерство не побудувало системи управління, здатної вирішувати завдання у цій сфері. Незважаючи на пропозиції Рахункової палати за результатами попереднього аудиту з цього ж питання, Міністерство так і не переорієнтувалося на розв’язання наявних проблем спортивних баз, витрачає кошти державного бюджету неекономно та з порушеннями законодавства.

Розробляючи проекти державних цільових програм у сфері спорту, Міністерство не виконує їх після затвердження, у тому числі й ті заплановані заходи, що не потребують бюджетних витрат. Не проведена паспортизація та сертифікація діючих спортивних споруд, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, не визначена потреба в їхній реконструкції і технічному оснащенні, не створений єдиний електронний реєстр спортивних споруд та не затверджений перелік баз, придатних для проведення в Україні офіційних міжнародних змагань.

За поданням Міністерства, Кабмін надав статус баз олімпійської та параолімпійської підготовки 84 закладам, з яких, як показав аудит, 26 відсотків не відповідають вимогам до баз із таким статусом, 23 відсотки не використовуються для проведення зборів і змагань за участю спортсменів збірних команд України, а 55,5 відсотків використовуються лише частково.

Не виконує Міністерство належним чином і повноваження органу ліцензування. Із 2304 суб’єктів різної форми власності, що проваджують спортивну господарську діяльність, лише 11 відсотків мають відповідні ліцензії. Не мають ліцензій 73 із 84 баз олімпійської і параолімпійської підготовки. Водночас таким базам Міністерство надає пільги з податку на землю, однак не контролює використання коштів, отриманих як пільги, чим порушує законодавство. Один із напрямів призначень таких пільг – матеріальний розвиток баз. Тільки за півтора останніх роки надійшло більше 20 млн грн, однак ці кошти залишилися поза увагою Міністерства.

Безвідповідальним є ставлення Міністерства і до іншого потенційного фінансового ресурсу, що має спрямовуватися для функціонування і розвитку власних баз. За останні 18 місяців із коштів, призначених для проведення зборів і змагань збірними командами, лише 20 відсотків скеровано на українські олімпійські та параолімпійські бази. Решта коштів витрачена на оплату відповідних послуг стороннім спортивним базам, переважно за кордоном. Так, на заключний етап підготовки до зимових Олімпійських ігор в Канаді на бази в Україні спрямовано коштів у десять разів менше, ніж на закордонні. Підтримуючи іноземні бази, руйнуємо свої.

Неефективно розпоряджається Міністерство і коштами, що виділяються на фінансову підтримку спортивних баз. У 2009 р. таку підтримку в сумі 939,4 тис. грн Міністерство спрямувало спортбазам, де тренування і змагання спортсменів вищих категорій взагалі не проводилися, а 668,2 тис. грн з цих коштів виділено на фінансову підтримку спортивних баз, доходи яких від провадження господарської діяльності за 2009 р. перевищили видатки. Проте саме проведення тренувань і змагань олімпійськими і параолімпійськими збірними командами та неприбуткова діяльність баз є підставою для надання їм державної фінансової підтримки. Виходить, кошти витрачено з порушенням чинного законодавства.

– Результати аудиту довели, що ми фактично фінансуємо чужі бази! Тоді чи потрібні взагалі вітчизняні, якщо в Україні проходить менше третини тренувальних заходів, а решта – за кордоном? – поставив риторичне запитання голова Рахункової палати Валентин Симоненко. – Сьогодні ми все будуємо заради футболу. А як же решта видів спорту? Та ж сама легка атлетика! В Україні на 46 млн населення лише... 3 легкоатлетичні бази. Чому ж Міністерство таке беззубе, чому не відстоює інтереси спорту взагалі й кожного окремого його виду?

Висновки Рахункової палати за результатами аудиту невтішні: всі добрі та правильні наміри спортивного відомства залишаються лише на папері. Так було і в 2008 р., але вказані попереднім аудитом недоліки Міністерства не усунув. За таких умов чи доречно очікувати покращень в українському спорті? «Системи управління, здатної вирішувати завдання на забезпечення умов для підготовки спортсменів, як фундаменту олімпійських перемог, не створено. І навряд чи це вдасться, доки номінальне існування чиновників у цій сфері не зміниться на якісний та ефективний менеджмент», – підкреслив В.К. Симоненко.