Так сталося, що протягом останніх 5 років роботи на посаді редактора райгазети «Степові зорі мені вже кілька разів доводилося писати заяву про своє працевлаштування. Абсурд та й годі. А все тому, що на початку 2000-х років тодішній керівник Іванівського району вирішив внести у статут редакції газети норму, яка передбачає, що редактор обіймає свою посаду на контрактній строковій (тимчасовій) основі.

Звісно, зроблено це було для того, щоб полегшити чиновнику керувати газетою, а редактор щоб багато собі не дозволяв і постійно звіряв пульс газети з керівником району.

Усе це суперечило Кодексу Законів про працю України, стаття 23 якого однозначно визначає: «Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами».

Звичайно, характер роботи редактора газети аж ніяк не підпадає під подібний випадок.

Заяву на посаду редактора газети «Степові зорі» я писав у липні 2005 року. Співзасновники — райдержадміністрація і райрада — уклали зі мною контракт на рік. І хоч я розумів, що подібне не відповідає законодавству, вирішив за краще не драматизувати ситуацію. Через рік, мовляв, ще раз пишу заяву на продовження контракту, і вже тоді трудовий договір зі мною буде безстроковим.

у 2006 році, без погодження З! мною і без укладання у письмовій формі нового трудового договору (контракту), в односторонньому порядку розпорядженням райдержадміністрації від 5 вересня 2006 року був визначений новий строк мого перебування на посаді редактора газети: до 30 серпня 2010 року. Чому саме цей день нормативним актом райдержадміністрації визначено «часом Ч» для редактора газети, збагнути не можу. Адже депутати районної ради п'ятого скликання у 2006 році ухвалили рішення призначити Зайця М, В. редактором газети на термін повноважень районної ради цього скликання (ці повноваження, згідно з конституційною п'ятирічною нормою повноважень депутатів місцевих рад, мали б закінчитися у березні-квітні 2011 року. Тепер ми знаємо, що повноваження для райради будуть дещо коротшими — десь до середини листопада 2010 року).

Логіка, як бачимо, відсутня. А про закон годі й говорити. Ось як Конституційний Суд України тлумачить законодавство про працю (пропоную витяг з рішення КСУ від 09.07. 1998 року):

«5. Контракт, як особлива форма трудового договору, повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення Ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його Індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу Законів про працю України).

Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі Законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. Тому сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною.

Конституційний Суд України на підставі аналізу матеріалів справи вважає, що останнім часом відбувається необґрунтоване розширення сфери застосування контракту, яка виходить навіть за межі, визначені законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Все це не сприяє створенню умов для повного здійснення громадянами права на працю, ускладнює становище працівників, знижує реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

Виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця (993-005), Конституційний Суд України визнає за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України. Тим більше, контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних І місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами».

У понеділок, 30 серпня, я звернувся з проханням до керівництва району привести трудові відносини співзасновників газети з редактором газети у відповідність до норм Кодексу Законів про працю України. Однак цього дня голова Іванівської райдержадміністрації Н.А. Бянова та голова іванівської районної ради О.І. Мазур ухвалили рішення, згідно з яким моя трудова діяльність на посаді редактора припинена, бо, бачте, збіг термін контракту, якого нема.

У свою чергу я поінформував голову райдержадміністрації та голову районної ради про те, що незаконні рішення виконанню не підлягають. На цьому й стою.