Про рейдерське захоплення підприємства Ізмаїльський центральний ринок», «Одеські вісті» писали у статті «Ділити по-братньому чи по-чесному?«31 липня 2010 року. Виникає запитання: хто ж реальний директор ринку і чи є він взагалі? Володимир Мігель, який сьогодні виконує ці функції, не має на це законних прав.

Справжнього ж директора, яким є Олександр Васильович Сорокін, ось уже півтора року нагло, силоміць не пускають на його робоче місце.

Адміністративний будинок, де базується персонал правління ринку, обнесено ґратами і колючим дротом. Сталеві прути, що оточили звичайний конторський двір, роблять його схожим на тюремний. Біля входу стоять загрозливого вигляду здоровані у бронежилетах. Ні, вже не з охоронної фірми «Патріот плюс», яка фізично здійснювала захоплення підприємства: після того, як вони були використані, з ними розпрощалися. А хлопці крутіші!

Але ще більше обурює, що безцеремонно скористалися іменем Сорокіна. Члени правління Ізмаїльської райспоживспілки, на яку формально замикається власність ринку, підробили його підпис і сфабрикували підроблене доручення, за яким він нібито дав згоду на передачу своїх прав керівника іншій особі.

Справа у тому, що після захоплення ринку Ізмаїльська райспоживспілка взяла і розірвала чинний трудовий контракт з О. Сорокіним. Оскільки це було зроблено поспіхом і в односторонньому порядку, мимоволі напрошується думка: чи немає тут наміру позбутися директора, який не бажає танцювати під дудку новоявлених ринкових ділків? Припущення підкріплюється рішенням Приморського районного суду Одеси, який у вересні 2008 року визнав його звільнення незаконним і ухвалив відновити на колишній посаді директора.

Нові господарі звернулися до Апеляційного суду Одеської області, який у січні 2009 року скасував рішення суду першої інстанції. Але О. Сорокін як людина, яка не звикла пасувати, звернувся з касацією до Верховного суду України з проханням залишити чинним рішення Приморського райсуду. Мотивував його тим, що директором його призначили збори засновників (фундаторів) підприємства Ізмаїльський центральний ринок». ВСУ підтвердив правильність рішення Приморського райсуду про поновлення О. Сорокіна на посаді директора.

Проте на ринку в Ізмаїлі так і «королює» Володимир Мігель. Його нинішнє бажання швидше приватизувати підприємство спрямоване на те, щоб його розтягти, доки не перемогло верховенство права.

А, можливо, усе не так? Для чого ж тоді потрібно було ще у 2007 році виключати зі складу засновників ринку Одеську облспоживспілку, яка, як відомо, разом з Ізмаїльською райспоживспілкою володіла цією власністю? Тоді розподіл прибутку між двома корпоративними організаціями відбувався у пропорції 50 на 50. При цьому в Одеської облспоживспілки більше прав на цей об'єкт, тому що саме цій організації було передано Ізмаїльський ринок на баланс ще від радянського Міністерства торгівлі. У 2008 році облспоживспілка була відновлена судом у складі засновників Ізмаїльського центрального ринку з часткою у статутному капіталі 50%. Тоді-то і з'явилися на арені дії викидайла з охоронної фірми «Патріот плюс». І почалася чехарда з переоформленням власності на різні ТОВ і дочірні підприємства, за кожним з яких стоять знайомі всі особи з правління Ізмаїльської райспоживспілки.

Ізмаїльська служба державних виконавців нічого не зробила, щоб рішення судів були реалізовані.

Усі чекають на правову оцінку цієї ситуації від Ізмаїльської районної прокуратури. Чому ж міжрайонний прокурор С. Кобко зволікає? Між іншим, уже четвертий рік! Чому він поводиться так, ніби майнова війна, що відбувається на ринку, його не стосується? Звідки ця безпорадність слідчого відділу прокуратури? Адже у корпоративному питанні явно читається прецедент для притягнення організованої групи користолюбців за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України. Чи охоплена у ній проблема розкрадань в особливо великих розмірах з метою особистої наживи вже не вважається злочином?

Так само залишилося незавершеним слідство щодо Галини Пальченко, колишнього голови правління РПС у достопам'ятному 2007 році. Тоді вона ввела в оману ревізорів, які перевіряли господарську діяльність райспоживспілки. Але зниклі документи щодо ревізії РСС так і не знайдено.

Чому буксує розслідування загибелі співробітниці Ізмаїльської РСС Оксани Беліцької?

Разом з О. Сорокіним доводиться дивуватися, як сталося, що його офіційній заяві до облуправління щодо боротьби з організованою злочинністю про те, що з ринку викрадено 550 тисяч гривень, не дали ходу. Зате кудись запропастилися додані до заяви доказові документи.

Мовчить і місцева влада.

Чиновники самі створили умови для свавілля. Тим часом дозрів новий злочин: Сорокін фактично не працює, а його підписом шахраї прикриваються як ширмою. І компетентні органи не цікавляться, які папери завізовано підробкою.

Я запитав його:

– Олександре Васильовичу, чому Ви не скористаєтеся рішенням Верховного суду і не посядете у своє законне крісло?

– А тому, що не хочу кровопролиття між молодими хлопцями-охоронцями, які самі не знають, кому служать. Над всіма земними судами є один суд – Небесний. Його одного і потрібно боятися. Для мене кооперація – взаємодопомога, а не війна за ласий шматок. Уже розроблено проект, покликаний перетворити рутину старого Ізмаїльського базару. Будь-який власник крамниці у мене на ринку повинен бути моїм компаньйоном, а не таємним суперником. Доки ми замовчуємо правду, панує беззаконня.

Справді, проблема значно ширша персональної долі директора.

Тепер вся надія на державну волю нової влади. Колишній комітет щодо боротьби з рейдерством при облдержадміністрації не став на захист кооператорів. Залишається тільки звернутися до нових керівників: допоможіть!