Одна з інтриг майбутнього змагання за посаду одеського міського голови знята — офіційним кандидатом від Партії регіонів став член президії політради ПР, керівник Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв. Таке рішення у суботу, 4 вересня, одноголосно підтримала конференція міської парторганізації.

Чому тільки одна з інтриг? Та тому, що навіть таке офіційне рішення не знімає досить актуального для Одеси і болючого для самих «регіоналів» питання: чи стане Олексій Костусєв єдиним кандидатом від усіх опозиційних до нинішнього мера Едуарда Гурвіца (він також балотуватиметься, але наразі не відомо, від якої партії) сил, чи все ж таки конфлікти, які на Одещині нуртують всередині ПР, та особисті амбіції деяких місцевих політиків візьмуть гору над партійною дисципліною?

А про те, що в Одесі не все так гладко у «королівстві регіональному», не знають хіба пацифісти і «пофігісти». Щоправда, за притаманною ПР звичкою «не виносити сміття з хати» й тут поки що вдається тримати «хорошу міну». Але, але... Вибори наближаються, ставки високі, а риторика нового партійного керівництва (не так давно багатолітнього лідера «регіоналів» Одещини Леоніда Клімова замінили «чужаком» із Закарпаття — нинішнім головою облдержадміністрації Едуардом Матвійчуком) на адресу місцевих однопартійців стає дедалі жорсткішою.

Скажімо, минулого четверга замість анонсованої прес-службою облдержадміністрації (це, до слова, про те, як ПР використовує адміністративний ресурс і державних чиновників у партійних інтересах) зустрічі голови ОДА з громадськістю відбувся форум руху «За Одещину! За Януковича!». На цьому зібранні Едуард Матвійчук заявив, що більшість депутатів-«регіоналів» міської ради зрадили одеситів і будуть виключені зі списків на майбутніх виборах. Єдиний шанс «реабілітуватися» — мажоритарні округи. Таку ж позицію він підтвердив і в суботу, вже після згаданої міської партійної конференції ПР, запевнивши журналістів (яких, до речі, на саму конференцію не пустили, вона проходила у закритому режимі, —мабуть, для того, щоб оте «сміття з хати», бува, не винесли на вулицю), що фракція ПР у міській раді буде оновлена на 85 відсотків. Більшість обранців, як виходить зі слів Едуарда Матвійчука, «лягли» під нинішню владу, продалися або обслуговували власні інтереси, тож є зрадниками. За що й поплатяться. А ось Олексій Костусєв, який, власне, й очолював виборчий список отих «зрадників» у 2006-му, отримав бонус у вигляді висунення на кандидатування в мери. І жодної відповідальності за однопартійців на себе не бере.

Місце Костусєва — перший номер у списку кандидатів у депутати Одеської міськради — має намір посісти сам Едуард Матвійчук, який, очолюючи обласну державну адміністрацію, вирішив «захищати права» одеситів, а не всіх жителів Одещини. І цьому теж є пояснення. У районах значно сильніші впливи «старих» «регіоналів», близьких до команди Леоніда Клімова, і вони навряд чи так «одноголосно» (як на закритій партконференції) погодяться підтримувати чужака, котрий намагається усе (фінансовий, адміністративний і медіаресурси, включаючи навіть райгазети) перебрати під свій контроль.

Про те, що й у самій Одесі не так уже й на «ура» прийняли рішення центрального штабу Партії регіонів щодо висунення кандидатом у мери саме Олексія Костусєва, свідчить заява голови міської організації ПР (він же заступник голови Одеської обласної державної адміністрації) Дмитра Волошенкова. Як тільки ЗМІ повідомили про рішення верхівки «регіоналів», Дмитро Волошенков сказав, що така інформація є передчасною, оскільки висунення кандидата в мери — прерогатива міської парторганізації. Так то воно так, але... Вже буквально за кілька днів «окремої думки» чи, тим більше, протесту ніхто не висловлював — партія сказала: «треба», конференція відповіла: «будь ласка».

Але чи й справді «регіоналам» вкотре вдалося погасити внутріпартійний конфлікт інтересів, наразі говорити зарано. Надто багато незадоволених людей, які не один рік віддали цій політичній силі, зараз виявляються «за бортом» владного корабля. І якщо їм не подадуть якусь рятівну шлюпку, статися може всяке.

Є ще й молода поросль. Той-таки Дмитро Волошенков (1981 року народження). Зовсім недавно серед одеських журналістів прокотилася чутка, начебто Едуард Гурвіц зумів домовитися з верхівкою «регіоналів». Як варіант, казали, ПР виставить кандидатом саме Дмитра Волошенкова, який не складе великої конкуренції нинішньому міському голові, а сам зможе й політичного досвіду набратися, й авторитет свій примножити. Але цю чутку, як бачимо, вже спростували подальші події.

Та є у лавах Партії регіонів й амбітніша молодь. Син Олексія Костусєва, депутат Одеської міської ради, лідер громадської організації «Качество жизни» Олексій Гончаренко (1980 року народження) наполегливо і послідовно переконував і продовжує переконувати всіх: буду балотуватися на посаду міського голови. Чи й справді станеться саме так, наразі говорити зарано — жодна інша політична сила ще не оголосила наміру висунути цього надто молодого політика на таку відповідальну посаду. Але що це може статися — ніхто не сумнівається. Амбіцій не бракує, а певна популярність серед одеситів таки є. Принаймні про це свідчить соціологічне опитування, проведене в Одесі Центром стратегічних досліджень (Росія) й оприлюднене наприкінці серпня. Так-от, за підрахунками російських соціологів (похибку називають на рівні 3,5%) найпопулярнішим з ймовірних кандидатів є саме Олексій Гончаренко, за якого готові проголосувати 19,9% (щоправда, у лютому йому симпатизувало 22,4% респондентів). Нинішньому градоначальнику Едуардові Гурвіцу віддають перевагу 14,6% опитаних (у лютому симпатиків було 10,5%). На третьому місці з рейтингом 10,6% (у лютому — 14,83%) виявився народний депутат від Блоку Литвина Сергій Гриневецький, який офіційно заявив, що не балотуватиметься на посаду мера, а очолить список Народної партії до обласної ради. Голова Антимонопольного комітету Олексій Костусєв за результатами цього опитування посів лише четверту сходинку — голосувати за нього мали намір 10,2% опитаних одеситів (на 0,8% менше, ніж у лютому).

Відтак однією з найбільших інтриг виборчої кампанії залишається питання, чи буде уродженець Сахаліна Олексій Костусєв з його незмінним бажанням очолити Одесу єдиним кандидатом від політичних сил, що називають себе опозицією до Едуарда Гурвіца. Якщо так, то адміністративний (виконавча влада, прокуратура, міліція, контролюючі органи тощо — скрізь «регіонали« розставили «людей команди»), фінансовий та медійний (переважна більшість теле- і радіоканалів, газет та інтернет-порталів контролюють представники саме цих партій і фінансово-промислових груп) ресурси будуть спрямовані проти нинішнього мера. Ознаки всього цього простежуються вже сьогодні, особливо в тональності ЗМІ.

Але не все так безхмарно. Нещодавно колега, що багато років контактував з Олексієм Костусєвим і завжди негативно ставився до Едуарда Гурвіца, сказав: «Гурвіц для Одеси — погано, та Костусєв — це страшно». І ніби на підтвердження цих слів в останньому номері (буквально за 2 вересня) газети, підконтрольної відомому «регіоналу» Сергієві Ківалову, читаю слова одеського політолога Василя Попкова: «...я поцікавився у своїх знайомих з когорти представників інтелігенції — що вони думають з цього приводу? Цікавий факт: жоден з тих, кого я опитав, не поставився до кандидатури Костусєва схвально. Мотиви — ця особа робить акцент на самолюбування, демонстрацію власних позитивних рис у вигідному руслі. При цьому реального досвіду практичної управлінської роботи у нього не так уже й багато...»

Зрештою, боротьба, а вона відкрито ведеться в Одесі ще з ранньої весни (боялися, щоб не проґавити час і встигнути «розкрутитися» до виборів, які мали відбутися у травні), не носить якогось конструктивного характеру, де потрібні управлінський талант, досвід господарника, чіткі економічні і соціальні програми. Як влучно зауважив ще один колега-журналіст, директор Південного філіалу Українського центру соціальної аналітики Сергій Братчук, «...у нас нема ні боротьби ідей, ні боротьби програм. Є одна програма від опозиції — зняти мера. А що далі? Хотілося б, щоб одесити ставили це запитання».

А тим часом одеситам вкотре обіцяють заяложене «російській мові — офіційний статус», «прийде команда професіоналів», «після 31 жовтня маршів націоналістів в Одесі більше не буде»...

До речі, щодо останньої тези і до питання ставлення до всього і всіх, хто має нахабність мати іншу думку. Антиукраїнська риторика, якщо не сказати істерія, таким політикам, як Олексій Гончаренко, Олексій Костусєв, Ігор Марков (лідер партії «Родина») та іншим їхнім однодумцям, були притаманні завжди. Але якщо раніше їхній запал ще якось гасився дамокловим конституційним мечем щодо розпалювання міжнаціональної ворожнечі та закликів до повалення державного ладу, то з приходом на посаду голови облдержадміністрації Едуарда Матвійчука, риторика якого абсолютно співзвучна з цими діячами, в Одесі почався прямий наступ на все, що має українське коріння. Більше того, залякують навіть вчорашніх своїх, які, бач, насмілилися висловити власну думку. Це, зокрема, стосується вже згаданого Сергія Братчука, котрий ще донедавна був одним з провідних журналістів телеканалу, який контролює Ігор Марков. На адресу журналіста, як і на адресу його колеги, від колишніх босів посипалися прямі погрози. Поки що — телефонні. А от з опонентами погрозами не обмежуються.

Найсвіжіший доказ — спалення приватного автомобіля лідера громадського руху «Комітет оборони Одеси» та отамана Чорноморського гайдамацького з’єднання Сергія Гуцалюка, що відомий в Одесі як людина з чіткою громадянською позицією та сформованими політичними переконаннями (є прибічником нинішнього міського голови Едуарда Гурвіца й різко засуджує українофобські дії політиканів усіх мастей, веде активну екологічну, правозахисну роботу).

Те, що сталося, не може не насторожувати. Одеса пам’ятає події 1997 — 1998 років, які передували тодішнім виборам. Погрози, залякування, викрадення, арешти, вбивства... Тоді, вже майже на фіналі кампанії, Едуард Гурвіц втратив двох дуже близьких соратників — Ігоря Свободу та Сергія Варламова. Ці злочини й досі не розкрито.

Хочеться вірити, що схожі сценарії цього разу не будуть задіяні. І все ж, нетерпимість до «інакомислячих» не може не насторожувати.

Та не про перестороги зараз мова. Повернімося до інтриг майбутнього змагання (сподіваємося, не війни) за посаду міського голови. Як уже мовилося, головне питання — чи не висунуть інші політичні сили своїх кандидатів. Мова, зокрема, про ту ж таки партію «Родина». Нинішній лідер її Одеської міської організації Сергій Бовбалан на виборах мера 2006 року був, хоч і зі значним відривом — 224703 проти 92662 голосів, другим. Не відомо, чи погодиться підтримувати Олексія Костусєва досить авторитетна в регіоні «Сильна Україна» (нагадаємо, Сергій Тігіпко у першому турі виборів Президента на Одещині обійшов навіть Юлію Тимошенко і впевнено посів другу сходинку електоральних симпатій), яку часто-густо критикує теперішній головний «регіонал» області, голова ОДА Едуард Матвійчук. Було, якось, прохопилася інформація, що покерувати Одесою має бажання і Наталія Вітренко, а з її риторикою неважко буде забрати у «біло-блакитного» опонента відчутну частку голосів.

Одне слово, інтрига залишається.