Отже, 33-я сесія обласної ради відбулася. Так вже склалося, що у людській культурі деяким числам надається особливого значення. Наприклад, у теорії піфагорейства цифра 33 називається «майстром чисел», і їй приписується виняткова здатність «служити, допомагати, приносити користь іншим людям і вести їх за собою». Непоганий символ, чи не так? Звичайно, смішно приписувати настрій, що витає у сесійній залі, якійсь магії. Просто присутні тут люди вже чітко розуміли: хоча ця сесія і не остання у нинішньому скликанні (буде ще зустріч у жовтні), однак фактично каденція закінчилася, настав час підбивати певні підсумки…

Життя буває непередбачуваним, і передостання сесія облради п'ятого скликання виявилася першою для Василя Барановського. Після смерті Фелікса Петросяна він вступив до лав депутатського корпуса облради як наступний за списком представник Партії пенсіонерів України, а також був включений до складу постійної комісії з питань соціальної політики. У свою чергу, згідно із регламентом, керівник депутатської фракції Партії пенсіонерів в облраді Володимир Хмельницький був введений до складу Погоджувальної ради.

Після цієї багато у чому ритуальної, однак необхідної процедури, депутати могли вже приступити до голосування, що стосується кількості депутатських місць у радах наступного скликання. Повністю цей документ був опублікований 11 вересня у газеті «Одеські вісті». Ми ж лише обмежимося зауваженням, що із урахуванням різних адміністративних одиниць та кількості населення число депутатів у районних радах буде коливатися від 26 до 60, а в міських – від 30 до 120 (остання цифра стосується, зрозуміло, обласного центру). У самій облраді кількість депутатських місць зросте до 132-х.

Далі, зі звітом про свою діяльність виступив голова Одеської облради Микола Скорик. У своїй промові Микола Леонідович відзначив:

– Майже п'ять років нашої спільної роботи були насичені різноманітними подіями. Багато чого нам доводилося робити вперше, активно вишукуючи нові способи розв’язання гострих соціально-економічних проблем регіону. Ми б пішли проти істини, якби сказали, що ця робота була суцільним переліком досягнень. Очевидно, були й прорахунки, викликані переважно об'єктивними чинниками. Адже депутати нинішньої каденції були обрані у складний для держави час політичної нестабільності. Крім того, було змінено систему місцевих виборів, і вибори до місцевих рад у 2006 році здійснювалися на пропорційній основі. Такий підхід у декого спочатку викликав побоювання, що облрада може перетворитися на політичний майданчик, а робота депутатського корпусу буде паралізована через відмінність позицій. Подібні побоювання, як показує досвід деяких місцевих рад, були небезпідставні. Однак, нам вдалося уникнути зайвих суперечок, зробити нашу роботу плідною та конструктивною.

Після завершення цієї промови депутати зааплодували. Багато хто (зокрема і депутат Антон Кіссе, який зазвичай виступав у ролі критика) з повагою відгукнувся про роботу свого спікера. Але, мабуть, найсхвильованішим став виступ митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела. За його словами:

– Незважаючи на наявність різних партій, Микола Леонідович своїм авторитетом об'єднав облраду і спрямував її діяльність на благо жителів нашого причорноморського краю. Він вніс неоціненний вклад у будівництво Української держави, проявляючи державну мудрість у вирішення складних питань. Молодий, енергійний, дуже симпатичний чоловік, високої культури та інтелігентності, досвідчений та перспективний керівник, вмілий господарник, на посаді голови облради він виправдав довіру виборців своєю творчою працею. Пропоную схвалити звіт і роботу Миколи Леонідовича, висловити йому величезну вдячність і від імені депутатського корпусу побажати йому здоров'я, добра, процвітання та Божої допомоги у його подальшій творчій діяльності...

Віддавши данину поваги своєму спікерові, депутати продовжили обговорення сесійного порядку денного. На відміну від багатьох попередніх сесій, на 33-й не ухвалювалися якісь особливо гучні політичні заяви. Проте, зовсім без звернень (цього разу до Кабінету Міністрів) не обійшлося. Обласна рада висловилася проти ліквідації територіальних представництв Держкомітету України з питань регуляторної політики і підприємництва. На думку депутатів, такі зміни знизять захищеність підприємців у регіоні: послаблять контроль над дотриманням законодавства, сповільнять реагування на факти порушень у даній сфері тощо.

Як і очікувалося, під час сесії велику увагу було приділено бюджетній тематиці, а саме звіту облдержадміністрації щодо виконання обласного бюджету за перше півріччя, внесення до нього різних змін тощо. Можна відзначити, що незважаючи на усі наслідки кризи, Одещина впевнено посідає 5-те місце в країні за обсягами наповнення державного та місцевих бюджетів. Як відзначила начальник Головного фінансового управління ОДА Марина Зінченко:

– Останнім часом Одеська область нарощує обсяги місцевих бюджетів, крім того, провадиться коригування Держбюджету, за рахунок якого область теж одержує деякі субвенції. Це додаткові джерела коштів, які дозволяють нам сьогодні вносити зміни навіть за відсутності перевиконання планів. Зокрема, ці зміни дозволять нам продовжити будівництво шести шкіл-новобудов у регіоні, частина об'єктів дістануть кошти на капремонт, буде збільшено фонд на ремонти доріг, більше уваги приділено підготовці об'єктів до зими.

Втім, про якусь благодушність стосовно фінансової ситуації говорити не доводилося. Показовим прикладом у цьому розумінні стала дискусія, що спалахнула навколо надання пільг декільком установам: одній з виправних колоній регіону, Ренійському торговельному порту та Українському Дунайському пароплавству. Пільги пароплавству мали компенсувати його видатки на утримання стадіону в Ізмаїлі, адже зараз для самооплатності вхід на нього попросту платний. Отож, якщо з виправною установою усе було більш-менш ясно, то навколо інших двох об'єктів спалахнула справжня словесна битва. Насамперед, виявилося, що негативний висновок з цього питання винесла бюджетна комісія облради. Потім слово взяла перший заступник губернатора Наталя Чегодар. Наталя Анатоліївна ратувала за необхідність наповнювати бюджет, а вже потім із цих коштів надавати допомогу та підтримку. Опоненти протестували, говорили про складну економічну ситуацію у Ренійському порту, необхідність підтримувати фізкультуру та спорт тощо. Марина Зінченко звернула увагу депутатів, що сума усіх пільг, наданих органами місцевого самоврядування в регіоні, досягає 20 млн гривень. Цифра, що й говорити, солідна. Але справедливості заради: 19 мільйонів із цієї суми припадає на Одесу. На інші міста та райони – 700 тисяч, обласний бюджет – 300 тисяч. У зв'язку із цим Микола Скорик відзначив, що 300 тисяч із 20 мільйонів особливої погоди не роблять, розбиратися слід, насамперед, із одеситами, а облрада все ж таки має право підтримати деякі організації. Тим більше, що не йдеться про якісь неймовірні суми (та ж пільга для УДП складе всього лише близько 34 тисяч гривень), але для людей така турбота надзвичайно важлива. Втім, депутати врахували зауваження депутата Ірини Залюбовської. Як справедливо відзначила Ірина Костянтинівна, у проекті рішення йшлося просто щодо надання пільги Українському Дунайському пароплавству, без уточнення, що йдеться про забезпечення безкоштовного відвідування стадіону місцевим населенням. Цей пункт і був рекомендований новоспеченим пільговикам.

Зрозуміло, на сесії було розглянуто і низку регіональних програм. Таких, як «Зерно Одещини», газифікації, енергоефективності та забезпечення питною водою. Оскільки про кожну із цих програм можна було б написати окрему статтю, обмежимося лише деякими цікавими деталями.

Скажімо, програма «Зерно Одещини» передбачала значну суму як компенсацію тим господарствам, які купували зернозбиральну та дощувальну техніку. Але якщо комбайни ще купували, то для дощувальної техніки у аграріїв просто не вистачало обігових коштів. У такий спосіб в обласному бюджеті «зависли» нереалізованими 3 млн гривень. Їх було вирішено використовувати як іншу компенсацію: для тих господарств, які будуть здавати своє зерно на Куліндорівський хлібокомбінат. Таким чином, буде вбито одразу двох зайців: виробники не зазнають особливих збитків, а комбінат одержить відносно дешеве зерно і зможе втримувати соціально прийнятні ціни на хліб.

Що стосується програми газифікації Одещини – то це досить солідний багатосторінковий документ із повною інформацією про негазифіковані населені пункти у кожному районі, технічні характеристики необхідних газових мереж, орієнтовну вартість підвідних газопроводів і розподільних мереж усередині самих населених пунктів. Фінансування планується здійснювати «шляхом залучення коштів Держбюджету, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством». Виконавцем програми є ВАТ «Одесагаз», координатором – ГУ капбудівництва облдержадміністрації, звіт про виконання програми, розрахованої на 25 років, буде звучати двічі на рік на сесії обласної ради.

З попередньою темою перегукується і ще одна програма – енергоефективності. Адже для багатьох негазифікованих районів тема використання альтернативних джерел енергії є надзвичайно актуальною. Втім, справедливе й інше твердження: перш ніж «кидатися у альтернативний вир», необхідний дуже серйозний енергетичний аудит: який вид палива доцільно застосовувати у кожному конкретному випадку. Бездумна гонитва за новинками не повинна стати розбазарюванням бюджетних грошей. Втім, будемо оптимістами: в Одеській області неухильно зростає кількість підприємств, які займаються виготовленням «альтернативного палива» (брикети з лушпиння соняшнику та ін. ). Усього таких підприємств у регіоні вже 15.

Незважаючи на окремі критичні висловлювання (наприклад, з боку депутата Ольги Соловенко), програму енергоефективності все ж таки було визнано досить відпрацьованою, щоб голосувати «за». А от із наступним документом, де йшлося про забезпечення питною водою, почалися складнощі. «Ідея правильна, але жодних цифр, одні декларації» – ось лейтмотив усіх зауважень. Зрештою слово взяв заступник губернатора Олександр Малін. За його словами, ухвалення даної обласної програми важливо у державному масштабі, оскільки дозволить претендувати на бюджетне фінансування за державною програмою «Питна вода». При цьому Олександр Львович пообіцяв, що профільне управління ОДА врахує висловлені зауваження і додасть до документа необхідної конкретики. Відповідні зміни повинні бути внесені на жовтневій сесії облради. У результаті такої «джентльменської угоди» документ був все ж таки ухвалений.

Серед інших прийнятих у цей день програм згадаємо Комплексну програму розвитку північних районів області, підтримки малого підприємництва, забезпечення районних судів відповідними приміщеннями тощо. А от програмі розвитку української мови, культури та історичної свідомості «не пощастило». Чи то депутати вирішили, що зі свідомістю у жителів Одещини і так усе гаразд, чи то просто пожаліли на цю мету мільйон із лишком гривень і вирішили знайти їм інше застосування.

Розгляд наступних питань (кадрові призначення, зміна назв комунальних установ та ін.) пройшов досить швидко. На завершення слово взяв один із ветеранів політичного бомонду Одещини Ілля Каракаш. Він ще раз подякував голові Одеської облради Миколі Скорику за проведену роботу. Як визнав Ілля Іванович, 4 роки тому він був «проти» кандидатури Скорика, вважаючи його «занадто молодим та неопереним». Однак...

– Микола Леонідович успішно впорався із тими завданнями і тією відповідальністю, які були на нього покладені. Складалося навіть таке враження, що він усе життя був апаратником і успішно займався організаційно-партійною роботою, – відзначив Каракаш. – Гадаю, він відноситься до тих молодих політичних діячів, про яких ми ще довідаємося. Особисто я буду стежити за його політичним та кар'єрним зростанням. Гадаю, ми будемо пишатися, що певною мірою брали участь у його формуванні як керівника.

На завершення Ілля Іванович звернувся до колег із депутатської комісії з питань регламенту клопотати на останній сесії нинішнього скликання щодо присвоєння Миколі Скорику урядової нагороди. Зала зустріла цю пропозицію оплесками.