– Як високо ти можеш піднятися? – запитали у виноградної лози.

– Дайте мені точку опори, і я виросту до самого сонця! – відповідала вона.

Уродженка виноградної Молдови – нинішній Петрівський сільський голова Ольга Костянтинівна Шепельська – цю коротку притчу згадує часто, розділяючи зі своєю громадою багато особистих досягнень та заслуг. Петрівці вважають, що їхнє село розташоване у найвищій географічній точці Білгород-Дністровського району. А тому має бути помітним в усіх розуміннях. І коли громада обирає сільського голову, то вимоги до кандидата висуваються найвищі. Останні вісім років поспіль довіру тут виявляють Ользі Шепельській.

Після закінчення Бендерського медучилища вона приїхала до Петрівки разом із чоловіком-священиком – отцем Василем. По неділях псаломщицею співала у церкві. Односільчанам матінка нового настоятеля Свято-Дмитрівської церкви припала до душі. Працюючи завідувачкою ФАПу, була постійно на виду. Щоранку із фонендоскопом і тонометром Ольга Шепельська відправлялася по подвір'ях. Співчутливе ставлення до пацієнтів, увага, готовність прийти на допомогу у будь-який час доби сельчани оцінили належним чином. Напередодні чергових виборів у 2002 році люди потяглися до дому священика із пропозицією до Ольги Костянтинівні очолити село.

Надана увага для 34-річної жінки була несподіваною. Хоча вона звикла брати на себе зобов'язання, адже росла старшою в сім’ї, де виховувалося п'ятеро дітей. Але як відповідати за громаду, що нараховує понад 1200 людей? Мами на той час на світі вже не було. Відправилася до молдавського села Шипки по пораду до батька. Як бригадир тракторної бригади він добре знав, що означає подібна праця.

– Тисячу разів подумай, Олю, перш ніж уважити людей. Це тобі не в кабінеті милуватися, – давав постанови батько.

Згадуючи минуле, Ольга Костянтинівна говорить, що не уявляла тоді ні міри відповідальності, ні обсягів майбутньої роботи. Але благословення батька, яке надійшло потім, стало вирішальним:

«Передайте доньці, щоб пішла у сільські голови. Знаю, усе в неї вийде…»

– Коли мене обрали на цю високу посаду, спортзал був практично зруйнований, – згадує Ольга Шепельська. – Тоді, як на зло, звалилася стеля і у Будинку культури. Будинку сільради не було, усі тулилися в колгоспній конторі. Перші кроки вирішили починати з відновлення авторитету місцевої влади. Тим більше, що такий курс був взятий і в обласній раді. У центрі села чорнів обгорілий будинок колишньої пекарні. Буквально на цьому пожарищі відновили і облаштували будинок місцевого самоврядування. Наша сільрада стала першою ластівкою у масштабі області. На її урочисте відкриття прибули тодішній голова Одеської обласної ради Володимир Миколайович Новацький, керівники району, гості. Така підтримка вселила впевненість, я відчула нові сили для благоустрою села.

Через деякий час Шепельська приїхала до Білгород-Дністровської райради, побажавши взяти участь у обласному конкурсі щодо благоустрою територій. Нинішній керуючий справами райради Олександр Олександрович Запша тоді співчутливо похитав головою:

– Чи усвідомлюєте Ви складнощі такого непростого процесу? Усе може виявитися занадто важким для Вас, як молодого сільського голови.

Але вже наступного дня Ольга Шепельська, звично захопивши тонометр і фонендоскоп, вирушила по сільських подвір'ях і спілкувалася з людьми. І багатьом на диво саме Петрівська сільрада посідала призові місця два роки поспіль. А у 2005-му стала абсолютним переможцем обласного конкурсу з розвитку соціальної інфраструктури та благоустрою територій, одержавши у нагороду автомобіль «Славута». За минулі роки ніхто із односельчан жодного разу не заплатив штраф за бур'яни чи сміття, яке накопичилося. І в минулому, 2009 році, Петрівська сільрада також опинилася на 2-му місці у щорічному районному конкурсі чистоти та порядку.

– Я так пишаюся своїми людьми, – говорить Ольга Костянтинівна. – Вони охоче підхоплюють усі кращі починання.

Разом із громадою молодому сільському голові вдалося виконати багато чого. Завдяки бюджету розвитку області нещодавно провели 3 км водопроводу. У селі працюють типовий дитячий садок, школа, бібліотека, торговельний комплекс, пошта, лазня, перукарня. У школі навчаються 135 дітей. Дитячий садок, розрахований на 120 місць, відвідують близько 50 малят. Старання сільського голови були неодноразово підтримані обласною радою. За допомогою обласних бюджетних коштів відремонтовані та повністю упоряджені Будинок культури, сільський спортивний комплекс. На повністю опалювальних спортивних майданчиках і у тренажерній залі щодня, особливо у прохолодну пору року, збирається молодь і доросле населення. Сюди часто приходять навіть молоді мами, щоб приділити увагу фізичній формі. Традиційним стало проведення у Петрівському спорткомплексі різних турнірів, куди приїжджають учасники із багатьох околишніх сіл. На весь район славиться сільський краєзнавчий музей, де зібрано понад 400 експонатів, серед яких кам'яна сокира, що нараховує 1,5 тисячі років.

У Петрівці немає підприємств, де могло б працювати молоде населення. Але молодь, активно розвиваючи тваринництво, охоче залишається тут жити. За останні три роки в селі не залишилося незаасфальтованих вулиць, і забетоновані навіть невеличкі провулки. Залишених садиб або будинків на продаж не знайти. Та й ціни, незважаючи на економічну кризу, за останні два роки збільшилися уп'ятеро. Якщо раніше будинок можна було купити за дві тисячі доларів, то зараз менше, ніж за десять, купити важко.

За підсумками десятого конкурсу «Вечерней Одесcы» 2005-2006 років у рейтингу «Люди справи» Ольга Шепельська стала однією із переможців. Окрилена успіхами, успішно закінчила Київську академію статистики за фахом економіст. Побачивши, як стрімко набирає темп розвитку сільська громада Петрівки, із пропозицією на майбутній термін очолити їхню громаду до Шепельської стали «засилати сватів» з інших, більш великих сусідніх сіл. Безумовно, висока повага та пошана імпонують кожному. Можливо, за інших обставин сільський голова оцінила б свої подальші можливості та кар'єрні перспективи. Але зараз усім відмовляє. Адже минулого року сталася трагедія, яка кардинально розділила її життя на «до» і «після».

У День села, 4 жовтня, після закінчення гучної храмової та мирської урочистості Ольга Костянтинівна мала проводити чоловіка-священика до санаторію, щоб підлікувати його хворе серце. Але на всі роки, що залишилися, цей день виявився затьмареним жалобною датою… Як після смерті чоловіка збирала сили, знає лише Бог, до якого зверталася із молитвою. Вистояти допомагали два дорослих сина та уся Петрівська громада. Як могли, люди підтримували свого сільського голову.

І вже у лютому цього року Шепельська зайнялася черговим масштабним починанням. По всій Україні Петрівська сільрада увійшла до четвірки сільрад, ставши єдиною в Одеській області з реалізації проекту «Петровська громада планує свою територію» у рамках фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду «Східна Європа». У червні тут відбулася презентація проектної схеми планування територій, розроблена інститутом «УкрНДІгромадсільбуд». І знову громада активно підтримує свого сільського голову, вносить пропозиції. Під час роботи з'явилася ідея про створення невеличкого сміттєпереробного підприємства на кордоні села. Шепельська вже підшукала декількох спонсорів, готових брати участь у подальшій роботі. Говорячи про тих, хто постійно допомагає розв’язувати безліч проблем громади, слід згадати керівників прилеглих фермерських господарств. Це Федір Михайлович Мурзак, Ілля Захарович Якимов, Андрій Федорович Козирєв, Олександр Петрович Юрескул. Дружбу з ними Ольга Шепельська цінує:

– Петрівка не існувала б, якби не допомагали ці люди! – підкреслює вона. – Що я? Адже в мене лише ідеї. Євросоюз оплачує основний проект, а на фермерів лягає решта фінансової участі у цій необхідній для громади акції.

Ольга Костянтинівна знає, чим живе кожна вулиця і кожен будинок у Петрівці. Намагається щомісяця спілкуватися із громадою, щоб відзвітувати про зроблену роботу. При цьому щотижня встигає побувати у неблагополучних сім’ях. На жаль, такі в Петрівці усе ще є. Перед школою дітей сім’ї Ш., що перебуває під опікою, повністю підготували до школи. Взимку у їхньому будинку буде тепло: нещодавно встановили вікна, а зараз завершується внутрішній ремонт.

– За розповідями односельчан знаю, яким було наше село під час керівництва голови колгоспу ім. Суворова Андрія Михайловича Савенка, – говорить Ольга Шепельська. – У Петрівці проводилися районні, міжрайонні та республіканські наради. Звичайним явищем для села було відвідування делегацій із США, Англії, Німеччини, Японії, Індії, Італії, Чехословаччини, багатьох інших країн та республік колишнього Союзу. Зрозуміло, сьогодні інший час. Але нам хотілося б розвиватися, не зменшуючи темпів. Знаєте, мрію організувати в Петрівці районний будинок для людей похилого віку. Добрі умови для його створення вже є. Проектно-технічна документація готова. Дуже хотілося б домогтися втілення цієї мрії. Є багато поточних турбот. Потрібний, наприклад, ремонт ФАПу. Безумовно, щороку працювати стає усе складніше. Дуже вдячна за величезну допомогу своїм односільчанам, зокрема, нині покійному першому заступникові голови ОДА Борису Григоровичу Звягінцеву, який допоміг у відновленні спортивної зали та багато у чому іншому. Незмінну участь у розв’язанні проблем села і навіть моїх особистих бере Валентина Павлівна Браткевич. Незважаючи на велику зайнятість у роботі обласного управління капбудівництва, вона знаходить час, щоб поцікавитися життям громади. Звичайно ж, з такою, як у нас, громадою за допомогою колишніх жителів села Петрівка незмінно буде розквітати.