Зміни клімату останнім часом такі суттєві, що деякі явища природи називають аномальними. Сюрпризи стали приносити практично всі пори року, що відчутно позначається на такій залежній від погоди галузі, як сільське господарство. Про реагування аграріїв на зміни клімату ми попросили розповісти начальника управління агропромислового розвитку Березівської РДА С.В. Цапкаленка.

– Сергію Васильовичу, розпочнімо з того, що Березівський район, як і чимало інших на Одещині, відноситься до зони ризикованого землеробства І все ж за валовими показниками та врожайністю вдається досягати вагомих результатів. У чому причина?

– По-перше, наш район є одним з найбільших за площею сільгоспугідь. Тому й збираємо зернових більше, ніж навіть деякі області країни. А щодо врожайності, то тут головна причина – сучасні агротехнології, на які ми перейшли за порадами вчених ще до настання природних аномалій. Тому на врожайність вони поки що не так відчутно вплинули.

– Які негативні явища принесли з собою останні зміни клімату і що цьому протиставлено?

– Небувалі дощі дуже ущільнили ґрунт. Потім його присмажила спека. Оранка у такому разі неефективна та й просто неможлива. Хтось встиг зорати певні площі одразу після збирання. Хтось застосовує ґрунтообробне обладнання, яке не перевертає пласт. А це вже – суттєвий крок до нових технологій. Особливо добре себе показує імпортна техніка. У багатьох господарствах вона є. Це дозволяє мульчувати поверхню ґрунту, мульча затримує випаровування вологи, дає змогу використовувати пожнивні рештки як органічні добрива. Нині, коли ми втратили потужне тваринництво, це досить важливий резерв. Але треба пам’ятати, що для «засвоєння» пожнивних решток у ґрунт треба внести азот. Наші господарі вносять його з розрахунку 10-15 кг діючої речовини на гектар. І мають добрий результат.

– Які господарства можна назвати за приклад?

– Передусім, великотоварні. Їм легше придбати сучасні сільгоспагрегати. Практично весь набір техніки під найсучасніші технології є у агрофірмі імені Посмітного. Близькі до цього у таких господарствах, як «Агро-2000», «Югагросервіс», «Миколаївська аграрна компанія», «Основа», «Чеське». До речі, застосування нетрадиційних у минулому технологій вимагає високого рівня підготовки агрономів, інженерів, інших фахівців. Керівники господарств це розуміють, тож постійно посилають своїх спеціалістів на наради, які для них організовує районне управління АПР.

– На території району збережено й підприємства, в яких утримуються досить потужні ферми. Як там ідуть справи?

– Це такі господарства, як агрофірма «Маяк», сільгосппідприємство «Чорногірське» та деякі інші. Маючи органіку, вони більше орієнтовані на класичну агротехнологію з традиційними сівозмінами. Там у достатній кількості є сучасна техніка грунтозахисного, вологозберігаючого, енергоекономного характеру. До речі, така техніка ще й поліпшує умови праці механізаторів, скорочує терміни виконання передпосівного обробітку ґрунту, сівби та збирання врожаю. А це за нових погодних умов дуже важливо. Більше того, хочу зауважити, що такою технікою вже озброїлися й чимало фермерів. Це фермерські господарства «Шепотинник», «Сатурн», «Бондарець», «Владлен» та інші. Тільки за 8 місяців поточного року аграрії району закупили нової високопродуктивної техніки на суму 14 млн 339 тис. грн. Але незрозумілою виглядає ціна на лущильники, дискові борони і т.д. Невже у нашій аграрній країні правильно робиться, коли один такий агрегат обходиться дорожче двох легкових автомобілів? Добре, що випуск такої техніки у нас налагоджується, але ж ціни…

– Чи здійснюються якісь заходи щодо протистояння новим погодним умовам у плані підбору сільгоспкультур та їх сортів?

– Особливих змін у переліку вирощуваних культур поки що не спостерігається. Хоча в останні п’ять-сім років ми вимушені відмовитися від цукрового буряку. За порадами вчених, більше уваги приділяємо озимій пшениці, яка є більш стійкою до зимівлі, ніж ріпак та ячмінь. А ось щодо сортів, то тут справді є над чим попрацювати. І нам, і селекціонерам. Окремі науковці, наприклад, радять повертатися до суто класичних озимих. Багато у виборі сорту залежить і від якості ґрунту та термінів сівби. Тут нам завжди допомагають дослідні дані Березівської державної дослідної станції та Одеського інституту агропромислового виробництва.

– Що можете сказати з приводу «гречаного питання»?

– Ми, як споживачі, іноді не беремо до уваги той факт, що ця культура, на відміну від інших, досить вибаглива до погодних умов. Їй, наприклад, потрібні сприятливі чинники для запилення. А ще збирання гречки провадиться тільки роздільно. Це – ризик потрапити під дощ, це зайві гроші на косіння у валку. Та й жаток у багатьох фермерів вже нема. Все ж таки, в основному гречка збирається прямим комбайнуванням. Але не тому сільгоспвиробник не займається гречкою. Головна причина – відсутність гарантованих закупівельних цін, про які виробник мав би знати ще на початку сільськогосподарського сезону. Я кажу не про жорстке регламентування кому і що сіяти. Але й перекоси шкідливі. Повинні бути плани виробництва, обумовлені сівозмінами, виробничими структурами підприємств, державним замовленням. Все має підтверджуватися конкретною ціною і зобов’язанням замовника. Якщо наш недолугий ринок щось прогавив, то тоді мають вступати в активну дію Держрезерв, Аграрний фонд, які завчасно повинні аналізувати і прогнозувати попит на внутрішньому та світовому аграрних ринках.

– Виробництво органіки. Це реальна перспектива чи пусті балачки?

– Для країн Європи це не балачки. Там сьогодні хімії у ґрунт вносять значно більше, ніж у нас. Ми, як правило, вносимо мінеральні добрива тільки під посів та ще навесні ці посіви злегка підживлюємо. Одержуємо менші врожаї, але не з таким вмістом хімії. У країнах Європи проблема відчутніша, і там з нею почали боротися шляхом впровадження відповідних технологій. Ми також над цим питанням замислюємося. Ну а все, як завжди, вирішить попит на ринку. Я особисто, до речі, прихильник суворого державного контролю за виробництвом та кінцевою якістю продукції, яка піде на харчування людям. У ветеринарії у нас це налагоджується. У рослинництві такого поки що не спостерігається. Хоча й тут все можна виправити. Тож є над чим працювати, є що перебудовувати.