Люди старшого та середнього віку добре пам’ятають, як у школах, технікумах, вищих навчальних закладах, на підприємствах вони проходили обов’язкове флюорографічне обстеження. На це витрачався певний час, але це дозволяло лікарям попереджати небезпечені захворювання на самому початку їх розвитку. І тому люди мали більше шансів швидше вилікуватися і не померти від цих хвороб, а також залишатися безпечними для оточення. Орієнтована на профілактику вітчизняна система охорони здоров’я обстоювала головний пріоритет – пріоритет здоров’я та життя пацієнтів. Адже добре відомо: легше попередити захворювання, особливо таке тяжке, як туберкульоз, аніж лікувати його. Внаслідок цього, випадки захворювання на туберкульоз не перетворювалися на епідемію. Зміни останніх років, коли усе скрутніше формуються бюджети різних рівнів, призвели до економії, зокрема на медицині. Наша країна почала втілювати у життя сумнівні підходи, що колись були розроблені для найменш розвинених країн світу і мали за мету знищення інфекції, ліквідацію епідемії у будь-який спосіб. А чи виживе при цьому людина як носій цієї інфекції – нікого не цікавило.

Зокрема, ВООЗ протягом багатьох років нав’язує Україні стратегію DOTS. Її лобіюють різні міжнародні благодійні фонди комерційної спрямованості. Заходом щодо своєчасного виявлення туберкульозу визначено дослідження мазка мокротиння на наявність мікобактерій від усіх хворих, які кашляють протягом 2 тижнів.

– Дорослі пацієнти, які звертаються по амбулаторну медичну допомогу, потребують не виявлення хвороби (вона сама вже виявилася певними симптомами), а диференційної діагностики і лікування, – пояснює науковий консультант Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру, провідний науковий співробітник Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечникова, заслужений лікар України, кандидат медичних наук Л.Г. АВЕРБУХ.

– Вони звертаються, бо хворі. І повинні знати, на яку хворобу. А мікроскопія мазка мокротиння взагалі не є методом своєчасного виявлення хвороби, а лише пізньою діагностикою занедбаного захворювання. Крім того, дослідження мазка мокротиння за класичним методом може виявити збудника лише у тому випадку, коли кількість мікробних тіл складає не менше 100 тисяч в одному мілілітрі мокротиння. У багатьох випадках навіть значного ураження легеневої тканини цього не спостерігається.

– Леоніде Григоровичу, виходить, що відбувається страшна підміна понять – замість виявлення хворих така стратегія призводить до значного їх недовиявлення. А з урахуванням того, що одна хвора на туберкульоз людина протягом року інфікує 10 – 15, маємо найсприятливіші умови для поширення епідемії туберкульозу.

– Єдиним і безальтернативним методом виявлення легеневого туберкульозу була і залишається суцільна флюорографія усього «практично здорового» дорослого населення у її сучасному, безпечному цифровому варіанті.

– Часто кажуть, що вартість флюорографії вища за дослідження мазка мокротиння.

– Це хибне тлумачення. Сучасна цифрова флюорографія коштує небагато, а дозволяє виявити не лише туберкульоз, а й різні запальні та онкологічні захворювання. Це, на відміну від дослідження мазка мокротиння, комплексне обстеження, яке дозволяє багато захворювань діагностувати на ранніх стадіях. Саме тоді, коли вчасно отримано курс лікування, людина може залишитися здоровою і не загрожувати інфікуванням тим, хто з нею контактує.

– Дев’ять років тому для хворих на заразні форми туберкульозу законодавством було відновлено такий захід, як обов’язкова шпиталізація тих, хто ухиляється від лікування. Але він практично не застосовується – немає механізму забезпечення шпиталізації таких хворих, немає спеціальних режимних закладів. Дуже часто говорять і про порушення прав хворих на туберкульоз, коли мова йде про їх примусову шпиталізацію. Хоча при цьому забувають про права інших людей, які стикаються з хворими і мають велику небезпеку бути інфікованими.

– У статті 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» йде мова про те, що «Хворі на заразні форми туберкульозу, зокрема, соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, підлягають обов’язковій шпиталізації до протитуберкульозних закладів та зобов’язані пройти відповідне лікування. У разі ухилення від обов’язкової шпиталізації зазначені особи з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду підлягають розшуку, приводу та обов’язковій шпиталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади. Обов’язкова шпиталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється терміном до 3 місяців». Крім того, «Рішення про обов’язкову шпиталізацію до протитуберкульозного закладу чи продовження лікування хворих на заразні форми туберкульозу ухвалюється судом за місцем виявлення хворих або за місцем розташування протитуберкульозного закладу. Заява до суду подається представником протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим». Отже, цей документ підкреслює особливу небезпеку, яка виникає у разі контакту хворого на туберкульоз з оточуючими.

– Леоніде Григоровичу, останнім часом ситуація суттєво ускладнилася ще й тому, що зростає кількість випадків поєднаної патології: у однієї людини діагностують туберкульоз, наркоманію, ВІЛ/СНІД. Кожна з цих хвороб ускладнює перебіг інших.

– Поєднана патологія ускладнює перебіг епідемії туберкульозу в цілому. Саме тому обов’язковим повинно бути регулярне обстеження всіх ВІЛ-інфікованих на туберкульоз, а також тестування на ВІЛ-інфекцію усіх хворих на туберкульоз.

На мою думку, ситуація, що склалася, відображує певний конфлікт між правами людини і соціуму, тобто індивідуальних і колективних прав. Виходячи з того, що права особистості можуть реалізовуватися повною мірою до тих пір, доки вони не порушують права інших суб’єктів і не створюють для них небезпеку, я вважаю, що цей конфлікт повинен вирішуватися на користь колективних прав. Конституція України надає цілком достатні засади щодо реалізації таких заходів. Тим більше, що це не суперечить рекомендаціям «Краща практика законодавства і регулювання у сфері боротьби з туберкульозом: індикатор політичної волі» (ВООЗ, 2001 рік). Досить жорсткі примусові заходи рекомендується використовувати в надзвичайних ситуаціях. Триєдина епідемія туберкульозу, наркоманії, ВІЛ/СНІДу в Україні і є надзвичайною ситуацією.

– Про які саме заходи йде мова?

– Про ОБОВ’ЯЗКОВІ: протитуберкульозні щеплення і туберкулінодіагностику для дітей, періодичні (мінімум раз на 2 роки) флюорографічні суцільні обстеження всього дорослого і підліткового населення, 3-кратну мікроскопію мазка мокротиння всіх осіб, що кашляють протягом 3 тижнів, залучення до лікування тих мікобактеріовиділювачів, які ухиляються від нього, тестування хворих на туберкульоз на ВІЛ-інфекцію і ВІЛ-інфікованих – на туберкульоз. Обов’язковими також повинні стати повне та безперервне забезпечення хворих безкоштовними високоякісними протитуберкульозними препаратами, значне підвищення обсягів фінансування протитуберкульозних заходів (головним чином, за рахунок державного бюджету) і протитуберкульозних закладів (за рахунок місцевих бюджетів).

– А щодо конфіденційності інформації про хворобу людини?

– Я вважаю, у нормативних документах слід навести перелік випадків, що дають право лікарю порушити конфіденційність інформації про пацієнта із заразною формою туберкульозу на користь оточення, зважаючи на небезпеку щодо їх здоров’я. Це не суперечить нормам міжнародного права, коли мова йде про здоров’я та безпеку багатьох людей.

Хотілося б додати, що незалежно від якихось новітніх «модних» стратегій, громадяни не позбавлені права проходити профілактичну флюорографію 1 раз на 2 роки в своїх територіальних поліклініках за власною ініціативою і наполегливо рекомендую їм цим правом скористатися.