В Україні почалося висунення кандидатів у депутати

Неділя, що минула, для співробітників територіальних виборчих комісій аж ніяк не асоціювалася із днем відпочинку від трудів праведних. Бо саме 26 вересня представники політичних партій прагнули, випередивши решту конкурентів, подати повідомлення про проведення зборів щодо висунення кандидатів у депутати місцевих рад за партійними списками.

Ця марнота марнот пояснювалася гранично просто. Партійні списки у бюлетенях для голосування розміщуватимуться згідно з черговістю подання документів на реєстрацію. Себто, та парторганізація, яка першою подала документи, буде першою й у бюлетені. Ця обставина, як вже давно помічено, додає партії відчутну прибавку голосів виборців. Офіційна ж реєстрація партійних списків, згідно з законодавством, розпочалася 29 вересня. А власне процес висунення кандидатів за партійними списками стартував у понеділок і має завершитись наприкінці поточного тижня, у суботу.

Звісно, ця «біганина за місцем у бюлетені», – не єдина «фішка» майбутніх перегонів.

Деякі пересічні виборці, наприклад, будуть неприємно здивовані, дізнавшись, що голосування на виборах керівника певної територіальної громади можливе лише за умови офіційної реєстрації у відповідному органі цієї територіальної громади. Це означає, що, наприклад, студент одеського вишу, зареєстрований в Любашівці, для отримання права голосувати за кандидатуру майбутнього мера обласного центру повинен зареєструватися в Одесі протягом 10 днів. Позаяк в такому випадку його місце проживання (або в гуртожитку, або на приватній квартирі) вважається «постійним», себто – більше ніж 6 місяців упродовж року. Якщо ж з якихось причин отой студент не поспішає вибути з членів Любашівської територіальної громади, реалізувати своє виборче право в Одесі йому не дозволять. Змінювати адресу, відмінну від реєстрації, за вмотивованою заявою можна лише на президентських, парламентських виборах та на всеукраїнському референдумі.

Так само змінено порядок внесення громадян у виборчі списки безпосередньо 31 жовтня. Якщо раніше дільничні виборчкоми могли зробити це за рішенням місцевого суду (судді в день голосування заради «недільного прийому» громадян були змушені працювати з чималим навантаженням ледве не до 20-ї години...), – відтепер внесення змін до списків дозволяється на підставі рішення суду, датованого не пізніше 28 жовтня. У комісій залишилося лише право на суто технічні правки. Наприклад, на зміну літери, – за умови, якщо можна встановити, що це саме та особа.

Коментар експерта

Олександр Черненко, голова ВГО «Комітет виборців України»:

– Станом на сьогодні можна прогнозувати цілком спокійний перебіг виборів у Донецьку, більш-менш спокійний – у Вінниці та Чернігові.

Натомість «гарячими точками» на мапі України обіцяють стати Одеса, Ізмаїл, Харків та Крим. В Одесі до участі у перегонах заявлені три «важковаговики»: Едуард Гурвіц, Олексій Костусєв і от віднедавна – під питанням – Василь Цушко. Відверто кажучи, маю побоювання: як би Південна Пальміра раптом не перетворилася на «Південне Палермо» (глава КВУ не мав на увазі с. Корсунці Комінтернівського району – авт.).

Цікава ситуація очікується в Ізмаїлі, де триватиме епопея, котру не вдалося залагодити цього літа (йдеться про зірвані вибори міського голови – авт.), а також у Трускавці Львівської області та Білій Церкві Київської області.

Дуже жорстка конкуренція буде під час «змагань» за депутатські мандати Верховної Ради Криму між Партією регіонів, Компартією та проросійськими партіями – «Союз», ПСПУ та ін. На цьому ліво-електоральному полі досить багато охочих «потупцювати»...

Непросто буде й у Харкові, в разі висунення в мери Олександра Ярославського (з ним ведуться інтенсивні перемовини, аби мультимільйонер «не заважав» офіційному висуванцеві від ПР Геннадію Кернесу), а також у Луцьку та в Ужгороді.

Незадоволена відмовами офіційно визнати «оновлене» керівництво деяких регіональних парторганізацій, зокрема Львівської та Київської, Юлія Тимошенко вже попередила амбасадорів держав Євросоюзу про можливість бойкоту її політичною силою виборів у цих регіонах...

У 2002 році мені довелося працювати в складі міжнародних спостерігачів на місцевих виборах у Білорусі. Опозиція тоді оголосила бойкот, мовляв, маємо дані про те, що списки депутатів до місцевих рад були готові задовго до дня голосування. Опозиціонери теж закликали своїх прихильників на знак протесту проти фальсифікації зірвати явку (тоді у них був «поріг явки», якого у нас, на щастя, немає). І що? Прийшли 70 відсотків, всі проголосували за «партію влади» і опозиція тривалий час зовсім не була представлена у місцевих радах.

Я розумію бажання Юлії Володимирівни. Та, як на мене, їй, навпаки, усіма правдами і неправдами треба було б домогтися, аби «Батьківщину» все-таки допустили до участі у виборах. Якщо цього не вийде, – введіть своїх кандидатів до списків ПРП (Партії «Реформи і порядок», сателіта «Батьківщини» на кількох останніх виборах – авт.). Міжнародне співтовариство, вже повірте мені, не помітить, що «Батьківщина» не брала участі у виборах у двох областях. Зате вона у 23-х була представлена. Це – внутрішні проблеми, що можуть виникнути у будь-якої партії. І чимось це мені дуже нагадує дрібний шантаж...