Минуло вже 11 років з моменту підписання Договору про державний кордон між Україною та Республікою Молдова і додаткового протоколу до цього договору, відповідно до якого ділянка дороги Одеса — Рені в районі молдовського села Паланка повинна перейти до нашої країни. Проте й досі автотранспорт, що їде по цій дорозі, перетинає державний кордон України та Молдови, і гає час на відповідні прикордонні процедури.

Про причин невиконання цієї частини договору і додаткового протоколу до нього вкторе йшлося на засіданні, що відбулося нещодавно безпосередньо біля контрольно-пропускного пункту поруч з селом Паланка. Під час цього виїзного засідання, на якому головував народний депутат Павло Унгуряну, зазначалося, що розв’язання цієї проблеми гальмується як через зволікання з боку Молдови, так і через неналежну активність українських державних органів. До того ж з’ясувалося, що в додатковому протоколі до Договору про державний кордон між Україною і Республікою Молдова, згідно з яким і повинна була відбутися передача ділянки дороги, допущені формулювання, посилаючись на які 11 лютого цього року Молдова передала у власність України тільки полотно автотраси без земельної ділянки, на якій воно лежить. Такий варіант, природно, не може влаштувати українську сторону, оскільки не дозволяє організувати ні нормальної експлуатації дороги, ні її ремонт та реконструкцію.

Гостроти питанню додає і той факт, що свою частину зобов’язань за договором Україна давно виконала і тепер має від цього чималі проблеми. Мова про те, що в обмін на ділянку дороги завдовжки 7,7 кілометра (яку й дотепер ми не одержали!) Україна віддала Молдові 480 метрів на березі Дунаю в районі села Джурджулешти. На цій, здавалося б, невеличкій ділянці, був збудований молдовський порт, що став прямим конкурентом українського порту Рені. Оскільки молдовський порт розташувався за кілька кілометрів вище за течією, то ренійський втратив як мінімум значну частину вантажопотоку, що йде з Європи по Дунаю. Крім того, оскільки єдина залізнична гілка до Рені проходить через Молдову, то підвищення транзитних тарифів на молдовській залізниці спричинило багатомільйонні збитки нашому порту. А слід зазначити, що, крім уже споруджених нафтотерміналу і нафтопереробного заводу, у Джурджулештах планується ще й будівництво суховантажного і пасажирського терміналів.

До економічних втрат, яких зазнає Україна від діяльності порту Джурджулешти, додався також і серйозний вузол екологічних проблем. Тамтешній нафтокомплекс знаходиться за 2 — 3 кілометри від ренійського міського водозабору, отож існує ризик попадання туди нафтопродуктів. А ще з огляду на те, що ширина Дунаю в цьому місці невелика, швидкість течії сягає 4,2 метра на секунду, якщо в порту Джурджулешти відбудеться розлив нафти, то вона за лічені хвилини сягне української території, де розташовані десятки населених пунктів і міжнародний біосферний заповідник.

Як підкреслив народний депутат Павло Унгуряну, потрібна різка активізація роботи всіх відомств і державних структур щодо захисту економічних, політичних і екологічних інтересів України в Придунав’ї.

Наразі ж автотранспорт, який прямує з Одеси в південні райони області, має вибирати між чергами на прикордонних КПП на трасі Одеса — Рені та кружним шляхом через Затоку. До речі, автомобільно-залізничний міст, що з’єднує береги Білгород-Днестровського лиману, давно визнаний аварійним...