У спорудженні будь-якого будинку, зокрема й загальнодержавного, дуже важливий якісні підвалини. У його ролі в процесі державного будівництва виступає Конституція. 1 жовтня 1996 року наша країна знову повернулася до Основного Закону, високо оціненого провідними європейськими юристами після ухвалення.

Рішення Конституційного Суду фактично відновило історичну справедливість. Не секрет, що у грудні 2004 року Верховна Рада проголосувала за внесення змін до Конституції в умовах дуже гострої політичної кризи. Процедури зміни Основного Закону не було дотримано, а проголосовані зміни вплинули на систему державного управління. Протистояння між Президентом та Прем'єром протягом декількох минулих років стало візитною карткою України. Не в останню чергу через відсутність скоординованості дій влади наша країна відчутніше постраждала від всесвітньої економічної кризи.

Звернення 252 народних депутатів до Конституційного Суду щодо законності процедури голосування за політичну реформу фактично було приречено на успіх, оскільки у політичному та експертному середовищі нелегітимність внесених змін не викликала сумнівів. Залишається лише вітати політичну волю більшості депутатського корпусу, який зумів привселюдно поставити питання руба і домогтися його вирішення. Не дивно, що Конституційний Суд витратив на розгляд резонансної справи трохи більше тижня, а його рішення було практично одностайним.

Отже, Україна повернулася до Конституції 1996 року. Цей документ заслуговує на найвищі юридичні оцінки. Наведемо найпоказовіші з них. Петро Стецюк, суддя Конституційного Суду, відзначив: «Скрупульозна, часом виснажлива робота у сесійній залі парламенту та в його комітетах, широка народна ініціатива під час обговорення проектів Конституції України, відкритість процесу цього обговорення для закордонних експертів – усе це переплелося у єдине ціле в процесі підготовки та ухвалення Основного Закону держави. У підсумку, за формально-юридичними ознаками текст Конституції України 1996 року відповідає кращим зразкам сучасних європейських конституцій. Недарма, даючи оцінку Конституції України, Європейська комісія «Демократія через право» (Венеціанська комісія) високо її оцінила власне як юридичний документ. Справді, авторитетна Венеціанська комісія відзначала, що «Конституція встановлює міцну виконавчу владу, припускає наявність системи стримувань та противаг, що робить неможливим повернення до авторитаризму. Принцип верховенства права дуже добре втілений у тексті Конституції. Введення демократичного місцевого самоврядування, а також важлива роль, відведена Конституційному Суду, сприятимуть утвердженню демократичної культури в Україні».

Президент Віктор Янукович, не чекаючи винесення вердикту Конституційним Судом, підтвердив свою готовність виконати його. Він відзначив, що верховенство права має переважати над політичними емоціями, запевнивши співгромадян, що конституційний транзит буде спрямований на розширення представницької демократії, місцевого самоврядування та ефективний захист прав і свобод громадян.

Рішення Конституційного Суду дало Україні можливість відмовитися від неефективної системи влади, що провокувала проблеми не лише у відносинах між гілками влади, але й підривала авторитет системи державного управління в очах співгромадян. КС практично відкрив шлях для проведення ефективних реформ в умовах оптимізації влади. Сьогодні усім очевидно, що саме консолідована влада здатна реалізувати перетворення, здійснення яких уже перезріло.