В Одеському літературному музеї відбулися другі громадські слухання «Регіональним мовам Одещини – конституційні права».

Як відзначила радник губернатора з гуманітарних питань Зоя Мазур, з часу проведення перших слухань сталася дуже важлива подія – до Верховної Ради було подано законопроект «Про мови в Україні». Над ним працювали покійний Євген Кушнарьов, народні депутати Олександр Єфремов, Петро Симоненко та Сергій Гриневецький. І є надія, що цей законопроект, у якому вводиться поняття регіональних мов, буде ухвалено.

У той же час Зоя Мазур звернула увагу на хвилю істерії, підняту націоналістично налаштованими політиками. Вони перед виборами намагаються зіграти на настроях населення. Хоча всі при цьому забувають: Україна ратифікувала Європейську хартію, взяла зобов'язання щодо створення нормальних умов функціонування на своїй території різних мов. Але фактично жодних норм хартії не виконала.

У світі ж тріумфує принцип прагматизму. Наприклад, зовсім нещодавно уряд Фінляндії, який робить ставку на взаємовигідну співпрацю з Росією, зобов'язав жителів прикордонних з Росією областей вивчати російську мову, тому що це піде на користь справі.

Доцент ОНУ ім.І.І. Мечникова Євген Степанов оприлюднив дані опитувань, що провадилися ще у 2007 році. Вони підтвердили – наша країна є двомовною.

Тоді винятково українською мислили 29 відсотків опитаних, російською – 35%. У південних областях відсоток мислячих російською становив 64 відсотки, у західних – 5. Причому, цікаві дані були отримані і за віковими категоріями. Серед людей, старших 55 років, російськомовними себе назвали 30 відсотків опитаних, україномовними – 34 відсотки. Віком від 30 до 50 років – співвідношення склало уже 36 і 30 відсотків. А у громадян віком до 30 років російській віддали перевагу 40 відсотків, українській – 22 відсотки опитаних.

У 2007 році дані опитувань виявилися засекреченими. І почалася посилена українізація.

Присутній на громадських слуханнях представник одного з видавництв назвав те, що відбувається, театром абсурду. Тому що з'явилися квоти на книжки, видані українською мовою. Спеціальний відділ відкрили і в одеському Будинку книги на Дерибасівській. Щоправда, працював він збитково, і збитки ці доводилося перекривати іншим відділам. Лотки української книги з'явилися і на найбільших книжкових ринках, зокрема, у Києві, на Петрівці. На сьогоднішній день їх там уже немає.

Викладачі одеських вузів говорили про неприпустимість перекладу на українську мову наукової термінології, тому що переклад заради перекладу лише ускладнить сприйняття студентами досліджуваного матеріалу.

Всі учасники громадських слухань були одностайні: ніхто не проти української мови. Вона є державною, її потрібно вивчати, знати і поважати. Але не можна не враховувати і сформованої історично двомовності. Тим більше, що європейський досвід показує приклади шанобливого ставлення до носіїв мови, яка становить не половину, як у нас, а всього кілька відсотків населення.