Тендер, як відомо, – це своєрідне змагання виробників, постачальників. Хто запропонує кращу ціну на товар, послуги, роботи, ґарантії якості, доведе, що тільки він виконає все обіцяне у термін, той, як правило, і виграє. Але, насамперед, у виграші виявляється замовник, споживач.

Торік за право постачання вугілля школам Арцизького району змагалися дві фірми – «Облпаливо», яке раніше було провідною організацією області у сфері торгівлі вугіллям, торфобрикетами, дровами тощо, і маловідома фірма «Фарм-От», яка до цього переважно займалася постачанням ліків в аптеки та лікувальні заклади. Пощастило останнім: вони запропонували місцевому райвно, який провадив тендер на закупівлю вугілля, нижчу ціну, ніж конкуренти. Незважаючи на те, що суперники – професіонали своєї справи, на паливному ринку давно і, як кажуть, добре володіли матеріалом.

– Ми навіть не уявляли, чим для нас обернеться тендерний виграш цієї компанії, – бідкається тепер головний бухгалтер відділу освіти Валентина Куцирєва. – Адже їхній сертифікат майже нічим не відрізнявся від сертифікату конкурента. Усе в ньому як годиться: розписані марки вугілля, яке постачатиметься, їхня характеристика – тепловіддача, зольність, сірчаність тощо. Їхні юристи підготували такі документи, що комар носа не підточить. Але, головне, ціна нас більш ніж влаштовувала – 707 гривень за тонну, тобто майже на 20 відсотків нижча, ніж пропонували конкуренти. А сталося, як у тому прислів’ї: скупий платить двічі.

Справді, коли фірма почала завозити до району вугілля, директори шкіл жахнулися: така суміш породи, вугільного пилу та піску горіти у топках котелень зовсім відмовлялася. Зрозуміло, почалися нарікання на постачальників.

– А що ми могли зробити, – на своєму стоїть головбух. – Відмовлятися – пізно. Гроші уже пішли. Подавати до суду на фірму, яка виграла тендер, а потім займатися новим тендером, теж не ризикнули: поки розберуться, організують нові торги – зима скінчиться. Який вихід? Скасувати на урядовому рівні тендери для районних відділів народної освіти, а провадити їх хоча б на обласному. Або доручити це професіоналам, які можуть забезпечити постачання якісного палива у школи.

На перший погляд, головний бухгалтер райвно правий, їй можна тільки поспівчувати. Але не може насторожувати той факт, що і у нинішньому році тендер у районі був проведений за минулорічним сценарієм. І цього разу торги виграла фірма, яка до вугілля має, м’яко кажучи, дуже ілюзорний стосунок. І знову, як і торік, свою роль зіграла горезвісна ціна: одеська фірма «Люко» запропонувала за тонну вугілля на кілька десятків гривень менше, ніж суперник. І що ж? До початку опалювального сезону залишилося два тижні, а на паливний склад КП «Арцизантрацит», частину території якого орендує переможець тендера, завезли всього три вагони вугілля, тобто десь 150 тонн з необхідних 1600. Хоча, за заявою головного бухгалтера райвно гроші, а це близько мільйона 600 тисяч гривень, фірмі перераховано. Отож цілком може повторитися торішня історія, коли вугілля, якщо його можна було назвати цим словом, завозили взимку, у сльоту, так би мовити з коліс, тримаючи школи на гачку, щоб вони не могли відмовитися від того, що їм постачали.

В арцизькій ЗОШ № 5 досі із здриганням згадують торішню зиму, коли ледве вдавалося утримувати хоч якесь тепло у класах і кабінетах. І не через люті морози, а переважно тому, що через неякісне вугілля котельня не могла подати у систему теплоносій потрібної температури.

– Раніше ми закуповували вугілля на місцевому складі «Облпалива», – розповідає директор школи Анатолій Адзеріхо. – І горя не знали. А в минулому навчальному році, так би мовити, на власній шкурі зазнали всіх принад новинки – тендерної закупівлі вугілля для закладів освіти району. Таких постачальників, як торішній переможець торгів, потрібно гнати геть, притягувати до найсуворішої відповідальності за порушення взятих зобов’язань. Заступник директора школи з господарської частини Володимир Рудько, який кілька років добував вугіллячко в донбаських шахтах і на око може визначити якість палива, був ще категоричніший.

– Дивна виходить справа з такими торгами. Їх провели без нашої участі. Визначили переможця. А далі хоч трава не рости. Коли у минулому році пішли масові скарги на якість вугілля, порушення термінів його постачань, з райвно надійшла команда: беріть, що дають. А нам привозили не вугілля, а сміття. Доходило до смішного. Хоча з чого сміятися, плакати хотілося. Одного зимового дня 20-тонний самоскид привіз нам з Білгорода-Дністровського вугілля. Вагу довелася визначати на око. Якість палива – за сімома печатками. У накладній про це жодного слова. З водія-то що спитаєш. Він насипав гору біля котельні і поїхав. Дивлюся, а зверху з півтонни піску, багатокілограмові брили льоду, половина цієї дивної суміші – порода. З кого спитаєш? Кому висунеш претензії? У райвно скарг не приймають, керівництво фірми, яка виграла тендер на постачання вугілля, – далеко. Та йому, напевно, начхати, що нам привезли для опалювання школи. Впевнений, закупили цей «товар» за копійки у якогось посередника і привезли в район, користуючись тим, що нічого школи зробити не можуть. А нам розхльобувати, на наші голови всі шишки сиплються. Подумати тільки, наші кочегари 100 кілограмів того вугіллячка у топку засипали, а потім 40 – 50 кілограмів шлаків виймали. Як можна домогтися теплоносія потрібної температури, як обігріти школу? Впевнений, краще дорожче закупити паливо, але якісне, тоді жодних проблем з опаленням шкіл не буде. Моя думка непохитна: якщо ти виграв тендер, то відповідай за договором сповна. А якщо порушуєш зобов’язання, як було з торішнім переможцем торгів, то відповідай за законом. А так що: завезли сміття – претензій ні до кого, порушили терміни постачання – як з гуски вода. Можливо, таке становище і влаштовує, але тільки не школи. Чому тільки ми опиняємося крайніми? От і зараз – зима на носі, а вугілля ніхто не завозить. І коли це зроблять, ні в кого спитати. Чув, що цього року тендер на постачання вугілля виграла одеська фірма «Люко». Кажуть, з тієї ж компанії, що й попередній горе-переможець. Отож, на мій погляд, потрібно знову готуватися до найгіршого.

Такої ж думки про тендерну закупівлю вугілля для закладів освіти Арцизького району і директор Долинівської ЗОШ Харлампій Дімов. Школа у селі невелика – 81 учень і 21 вихованець дитячого садка. Цього літа тут запустили нову опалювальну систему: замінили усі батареї, труби, провели гідравлічне випробування. Допоміг грошима район. А також ґрант ООН. Розраховують узимку бути з теплом. Але яке вугілля завезуть, ще не знають. Минулої зими намучилися: фірма, яка виграла у районі тендер, постачила вугілля дуже низької якості. Від такого палива користі жодної. Температурний режим у школі дотримувати не вдавалося, діти мерзли, на заняттях сиділи в одязі, хворіли.

– Минулої зими, – ділиться думками Харлампій Пантелійович, – я остаточно переконався: тільки якісне паливо може забезпечити якісний навчальний процес у зимовий період. Тому з тих, хто виграє торги на постачання вугілля, хто організовує і провадить торги, треба за повною програмою вимагати виконання зобов’язань. Мене до глибини душі обурює, що у той час, коли з вини постачальника вугілля у школах мерзли діти, у деяких навчальних закладах навіть тимчасово скасовували заняття через температурний режим, ні прокуратура, ні райдержадміністрація, ні райвідділ народної освіти, який провадив торги і визначав їхнього переможця, нічого не зробили, щоб виправити становище, притягти до відповідальності недбайливих постачальників палива.

Тендер, на мій погляд, справа добра. Але для значних закупівель, робіт, послуг. Для шкіл, лікарень проведення таких торгів, визначення переможця, за наступні дії якого ніхто не відповідає, а крайнім виявляється переможець, це не підходить. Вихід, зрозуміло, є: або виділяти гроші на закупівлю палива безпосередньо на школи, лікарні і суворо контролювати процес закупівлі і використання палива, або доручати його постачання професіоналам, а не різного роду пройдисвітам, які прагнуть нажитися на бюджетних коштах. Наприклад, для нашої школи на зимовий період потрібно 50 тонн вугілля. Звичайно, якісного, такого, яке підходить для наших котлів. До речі, не все вугілля однаково горить у топці того або іншого котла. А нам що завезли торік? Одне сміття. От і мучилися. Фірма наварила на постачаннях такого палива і зникла з обрію. Тепер тендер виграла інша фірма з подібним досвідом роботи. Мені здається, що нам знову буде не краще, ніж минулої зими.

Те ж саме можна почути і від керівників інших шкіл Арцизького району. Їхнє занепокоєння небезпідставне. Тендерна кампанія давно завершена, переможця визначено районним відділом народної освіти. Але постачання вугілля до навчальних закладів так, по суті, і не розпочалися. У районі щодо цього нічого певного сказати не можуть, фірма, яка виграла тендер, годує нас порожніми обіцянками. Тому ніхто не знає, коли і якої якості паливо завезуть до шкіл. Дивує, що ні районний відділ народної освіти, ні районна влада не висувають законних претензій фірмі «Люко», переможцеві торгів на постачання вугілля, не порушують питання про розрив договору за невиконання взятих на себе зобов’язань.

Виходить, що держава виконала свої зобов’язання у термін, як належить, а для другої сторони умови договору зовсім необов’язкові. На наш погляд, тут не обійтися без негайного втручання районної влади, правоохоронних органів, прокуратури.