Минулого тижня у Ренійському районі побував голова Державного комітету водного господарства України В.А. Сташук. Тут, на нульовому пікеті дунайських протиповеневих споруджень (район акваторії Ренійського порту), Василь Андрійович особисто оцінив готовність першого пускового комплексу захисної дамби, реконструкція якої почалася у серпні поточного року.

Газета «Одеські вісті» розповідала про повені на Дунаї 2006 та 2010 років, які загрожували зруйнувати стару дамбу, побудовану уздовж річки у шістдесяті роки минулого століття. Особливо тривожна ситуація спостерігалася цього літа, коли Дунай піднявся вище за критичний рівень більш ніж на метр. Тоді, на випадок НП, до Придунав’я було стягнуто загони МНС із трьох областей України. До Рені неодноразово прилітав міністр з НС, на той час Н.І. Шуфрич, було розглянуто питання про зміцнення за рахунок державної скарбниці гідротехнічних споруджень на Дунаї.

– Необхідність модернізації цієї дамби назріла давно, – сказав В. Сташук. – У цей час на дамбі нараховується 16 потенційно небезпечних ділянок, які можуть бути зруйновані водами річки. Якщо це відбудеться, виникне загроза затоплення великої кількості населених пунктів на території Ренійського, Ізмаїльського та Кілійського районів. З метою запобігання стихійного лиха із резервного фонду уряду було виділено кошти на капітальний ремонт дунайської дамби. Гроші освоюються дуже активно, роботи провадяться практично цілодобово, і сьогодні ми бачимо перші реальні результати – повністю реконструйований відрізок дамби довжиною 1 кілометр 650 метрів.

Глава Держкомітету водного господарства нагадав, що нинішні заходи – лише перший етап реалізації комплексного проекту, розробленого інститутом «Укрпiвдендiпроводгосп» спільно із одеськими колегами. Проект передбачакає модернізацію аварійних ділянок дамби від Рені до Вилкового (загальна довжина дунайських захисних споруд – 225 кілометрів), сумарна вартість робіт – 364 млн грн.

За словами В. Сташука, фінансування із Резервного фонду у розмірі 67 мільйонів гривень – лише перший транш. Завдяки йому до кінця поточного року намічено фактично заново побудувати 16 кілометрів дамби та відремонтувати кілька шлюзів-регуляторів, які, до речі, необхідні не лише для функціонування протиповеневої системи, але й для народного господарства – вони забезпечують обмін водою між Дунаєм та Придунайськими озерами, а також важливі для зрошення і рибальства.

– Можна сказати, що цей об'єкт має стратегічне значення для усього регіону, – відзначив В. Сташук. – Ми регулярно звітуємо перед Кабінетом Міністрів про зроблену роботу, і на сьогоднішній день я задоволений темпами будівництва. Термін завершення реконструкції залишається незмінним – 1 грудня поточного року.

Доповідаючи голові Держкомітету про «оперативну обстановку», директор Держпідприємства «Одеська обласна дирекція будівництва водогосподарчих об'єктів» (ООДБВО) Георгій Бузіян повідомив, що основні роботи охоплюють ділянку дамби від Рені до Орловського шлюзу, на об'єкті задіяно близько 100 одиниць техніки та 250 людей. За станом на 8 жовтня, обсяг фінансування склав 45 млн грн, з яких 16,5 млн грн перераховано генпідрядникові як аванс і 500 тис. грн – проектному інституту. За станом на вказану дату реконструкцію виконано на 17,5 млн грн.

– Однак В. Сташук попередив про те, що треба «фіксувати кожен наш крок у плані використання грошей – щоб у контролюючих органів не виникло потім будь-яких підозр».

Жителів Придунав’я цікавить якість виконуваних робіт. З самого початку було обіцяно при реконструкції дамби використовувати нову технологію, яка забезпечить високу стійкість споруд. Про це ми попросили розповісти директора Представництва «МТД Холдинг ГмбХ» (генеральний підрядник, м. Київ) Юрія Лісніченка:

– І напередодні реконструкції, і вже у процесі її здійснення обговорювалися різні технологічні рішення: одні фахівці виступали за найпередовіші технології із застосуванням закордонного досвіду та імпортних матеріалів, інші наполягали на тому, що й «старі» методи є не менш ефективними. Наприклад, одна із сучасних технологій – це використання спеціальної товстої плівки для покриття укосів дамби, звернених до Дунаю. Таке покриття покликане захищати тіло насипу від розмивання. І все ж таки на останній науково-технічній нараді за участю професорів та академіків було ухвалено рішення відмовитися від новітніх технологій. Чому? У випадку їх застосування ми були б змушені закуповувати імпортні матеріали, що призвело б до відтоку із нашої країни досить великих коштів. До того ж, довелося виконувати вимогу Кабміну щодо того, що під час робіт на дамбі не менше 80 відсотків повинні становити матеріали та послуги вітчизняного виробництва. Загалом, уряд дав можливість заробити українським компаніям, зокрема, місцевим. У остаточному підсумку зупинилися на старій, перевіреній часом, технології: це формування «екрану» (фундаменту) дамби із важкого суглинку триметрової товщини. Даний метод також є надійним – глиняний екран водонепроникний навіть за дуже великих навантажень. Ми даємо гарантію на 50 років. Тим більше, що деякі ділянки дамби, а саме ті, до яких річка підходить впритул, зміцнюються залізобетонними плитами та блоками – вони захищають насип не лише від води, але й від наносів деревини, льоду тощо.

– У цілому на території Придунав’я нараховується 115 кілометрів аварійних ділянок дамб, – додав Микола Решетников, директор інституту «Укрпiвдендiпроводгосп». – З них відрізок від Рені до Ізмаїлу був визнаний найнебезпечнішим з погляду стійкості протиповеневих споруджень. Зокрема, стару дамбу складено із піщаних ґрунтів, що збільшує коефіцієнт фільтрації води крізь тіло насипу. Цей процес, насамперед, призводить до руйнування автодороги Рені – Ізмаїл. Крім того, за роки свого існування дамба втратила нормативні параметри як по висоті гребеня, так і по укосах. Справді, під час розробки проекту реконструкції ми відмовилися від застосування імпортних матеріалів та новітніх інженерних рішень. Було обрано більш дешевий, але не менш технологічний варіант. Ми зробили розрахунки – побудову так званої кривої депресії – і побачили, що крива депресії не виходить на низовій укіс і, таким чином, фільтраційна вода не буде потрапляти на прилягаючу територію.

Проект передбачає нарощування гребеню дамби до 4-метрової висоти (якщо рахувати в абсолютних геодезичних оцінках, то максимальна висота насипу – 7,4 м), розширення її тіла до 5 метрів, створення протифільтраційного глиняного «екрану» з боку річки, обладнання експлуатаційної дороги уздовж насипу, капітальний ремонт більшості із 13-ти шлюзів-регуляторів на українській ділянці Дунаю.