АПК: реалії, резерви, перспективи

Сільськогосподарський рік наближається до свого завершення. Він був дуже складним, із тріскучими морозами взимку та африканською спекою влітку. Без вкрай необхідних опадів. Але хлібороби області, як і раніше, подолали труднощі.

Про це йшлося на прес-конференції начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації І.В. Панчишина.

Звичайно, одразу зайшлося про зерно. Очікується, що цієї головної продукції наших полів буде зібрано майже 2,9 млн тонн у фізичній вазі (або 2,8 млн у заліковій). Це показник на рівні минулого року. Загалом же аграрії зібрали значно більше хліба, ніж намічено у програмі «Зерно Одещини».

А от із експортом знову складнощі. З одного боку, уряд так і не затвердив квоти щодо вивезення зерна за кордон, а з другого – на митницях вживають усіляких заходів, щоб не пропустити цей вантаж.

Тим часом за кордоном, – в азіатських та африканських країнах, – зріс попит на фуражне зерно. Виявляється, за морями потрібна продукція із великим змістом білка. Європа, як відомо, оцінює якість продукції щодо наявності клейковини, яка забезпечує виготовлення високоякісного хліба та хлібобулочних виробів.

То ж тепер загострилася проблема із реалізацією продовольчого зерна 2-3 класу, яке завдяки зусиллям хліборобів, склало майже половину валового збору. Ось такий виходить перекіс.

І все ж таки у світі зростає попит на озимі зернові культури, ціни на продукцыю зросли майже удвічі.

Це дало можливість багатьом сільгосппідприємствам, фермерським господарствам піднакопичити обігові кошти і успішно провадити решту польових робіт.

На полях ще залишилося понад 18 тис. га кукурудзи. Чималі площі під сорго, рисом та соєю. Непокоять повільні темпи збирання соняшнику. Тим більше, що у нинішньому році його врожайність досить висока – 15,9 центнера з гектара. А в Арцизькому вона становить, за оперативним даними, 22,5 центнера, у Кілійському – 19,6, Великомихайлівському – 18,3 центнера. І, згідно з прогнозами, валовий збір складе не менше 330 тис. тонн насіння.

Друге питання, яке було озвучене на прес-конференції, – це сівба озимих культур. Вчені рекомендують провадити її з 25 вересня по 10 жовтня. У цей графік вклалися багато районів північної та центральної частини області. Хоча і тут є привід для тривоги. Скажімо, у Березівському районі ще потрібно засіяти поле у 12 тисяч гектарів, у Балтському – 7 тис., у Комінтернівському – понад 5 тис. гектарів.

По-різному справляються із цією відповідальною роботою і в південних районах. Якщо в Арцизькому, Саратському посівна наближається до завершення, то цього не скажеш про Ренійський, Болградський і Тарутинський.

У цілому по області на полях озимої пшениці роботи майже завершуються, зате сівба озимого ячменю, жита явно затяглася: насіння лягло у ґрунт лише на 60 відсотках площ.

Не втратили селяни інтересу і до озимого ріпаку. Культуру посіяно на площі 171 тис. гектарів, що перевищило попередні прогнози. І, незважаючи на посуху та відсутність необхідної вологи, на більшості площ вже з'явилися дружні сходи.

Урожай картоплі утричі перевищив показники минулого року. Те ж саме можна сказати про плоди та ягоди.

Тоді виникає запитання: чому за такої ситуації на ринках ця продукція стала неймовірно дорогою? Тут, за словами Івана Панчишина, усе пояснюється організацією торгівлі:

– Вже неодноразово порушуємо питання щодо спорудження оптових ринків в Одесі та інших містах. З цією метою навіть передбачені великі кошти із Державного бюджету. Але місцева влада, ігноруючи цю ідею, усю роботу щодо організації переклала на перекупників. А ті ради старатися!

Обласна влада вживає заходів щодо збільшення виробництва ягід та фруктів. З'являються багатогектарні поля під полуницею, у приміських районах почне впроваджуватися інвестиційна програма щодо вирощуванню кісточкових. Наша продукція повинна потіснити на ринку імпортний товар, який відрізняється не якістю, а швидше зовнішнім виглядом та гарним упакуванням.

На завершення скажемо, що одеські хлібороби цього року знову йдуть серед лідерів у країні, подолавши природні аномалії. Їм би ще одержати реальну можливість самостійно реалізовувати свою продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках.