Останнім часом про склад непридатних хімічних засобів захисту рослин, що розташований поблизу селища Затишшя, говорять дуже часто. На місце неодноразово виїжджали керівники та спеціалісти різних рівнів, проблему висвітлювали журналісти «ОВ». Особливо «популярною» темою склад став тоді, коли однієї літньої ночі 2007 року тут вибухнуло декілька контейнерів і розпочалася пожежа. Усі чудово розуміють небезпеку, що несе це страшне місце. Затишанці подумки молили Бога, аби відвів від них біду. Та, на превеликий жаль, ніхто не може ґарантувати людям, як поводитиметься далі склад отрутохімікатів і головне – коли ж вивезуть із Затишшя цю бомбу сповільненої дії.

А почалося все ще за радянських часів, коли до «Сільгоспхімій» розвозили хімікати для захисту рослин. Селище Затишшя у цьому плані дуже зручно розташоване, адже поблизу проходять залізничні колії, що розв’язувало проблему транспортування отрут. Спочатку їх складували у спеціальних приміщеннях: в одному – мінеральні речовини, в другому – пестициди. Та з настанням нелегких часів, з розпадом колгоспів, і відповідно «Сільгоспхімій» почалося масове розкрадання цього об’єкта. Люди ходили до складів у пошуках металу, тягли додому будівельні матеріали, різноманітні місткості. Над проблемою зберігання вже непридатних засобів захисту рослин задумалися лише тоді, коли склади остаточно знищили, тож у 2002 році почали будувати новий. З бюджету виділили перші чотириста тисяч гривень на контейнеризацію та проектування нового складу.

Однак почалися суперечки між двома районами – на чиїй території його розмістити. Через деякий час місце таки знайшли, але й до сьогодні обидва райони відхрещуються від такої «власності». За документами, склад нібито належить Ширяївському району, але територіально він розташований за кілька сот метрів від одного із найбільших селищ Фрунзівського. Таке «сусідство» не надто хвилювало затишан до тих пір, доки на складах не сталася аварія. Хоча й до того моменту люди скаржилися на погане самопочуття, втрату свідомості.

Лікарі Затишанської амбулаторії відзначають, що склади мають негативний вплив на здоров’я жителів селища. Вони часто звертаються з висипами на шкірі, бронхітами у важкій формі, кон’юктивітами, скаргами на задишку. До того ж, у Затишші зареєстрований найвищий у районі показник онкозахворювань. А вранці та увечері в теплу пору року місцеві жителі просто задихаються від смердючого запаху, що доноситься від складів. Страждають не тільки люди, а й тварини і рослини – на городах овочі покриваються якоюсь білою плівкою або «згоряють». На небезпечній траві випасається худоба, яка дає людям молочні продукти. Одне слово, ці склади дуже непокоять усіх. Вже не один рік затишанці разом зі своїм селищним головою Інною Татаріною пишуть листи та оббивають пороги різноманітних інстанцій з проханням вивезти кудись контейнери з отрутами, але у відповідь одержують мовчання.

– Куди ми тільки не зверталися, – говорить Інна Григорівна, – і до місцевих органів влади, і до обласних, і до столиці, і Президенту. Ось у мене ціла папка офіційного листування з приводу нашого складу. Скільки нас запевняли, що відходи будуть знищені?! Навіть була розмова про те, що спеціалісти з Німеччини займуться утилізацією отрутохімікатів, мовляв, вони мають у цьому досвід. Але у результаті німці не взялися за справу, бо ніхто точно не може сказати, що у контейнерах.

На початку серпня ситуацію на складах отрутохімікатів вивчала чергова комісія з обласного центру. У неї виникло чимало запитань до процесу рекультивації старого складу, який розпочали в цьому році за кошти обласного бюджету. Звичайно, складу в прямому розумінні цього слова нема, є лише рівна місцевість, де насипано шар землі у 6 тисяч кубометрів. Як зазначили представники підрядної організації, на той час виконано лише 30% робіт, передбачених проектом. Ділянку потрібно ще доутрамбувати і довести шар ґрунту до проектної позначки. Крім цього, необхідно провести заходи з водовідведення, щоб у період дощів запобігти зараженню прилеглої території. Та головне – для цього треба кошти, які, сподіваються затишани, виділять з обласного бюджету.

Що стосується контейнерів з хімікатами невідомого походження, розташованими поряд зі старим складом, то група відповідальних фахівців цього літа перевіряла їх стан. Незначні порушення виявлені лише у декількох контейнерах – в одних спрацювали клапани, інші мають мікротріщини, через які просочується отрута. У зв’язку з цим прийняте рішення про їх перезатарювання, що відбулося нещодавно.

– На превеликий жаль, питання про вивезення вмісту контейнерів сьогодні не стоїть, – говорить селищний голова. – Нас постійно інформують про регулярні перевірки стану складу, планується виділення коштів для виконання робіт з усунення протікань хімічних речовин. 18 серпня цього року на своє чергове звертання затишанці отримали лист від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області за підписом його начальника А.В. Яцкова. В ньому зокрема йдеться про те, що тимчасове(!) зберігання непридатних хімічних засобів захисту рослин у Затишші забезпечено згідно з нормами і правилами. Обласною владою вжито заходів щодо реабілітації території старого складу, які повинні бути закінченими у цьому році. Останні два абзаци з листа хочу процитувати дослівно: «В рамках дії нової обласної програми поводження з токсичними відходами, Держуправлінням у 2009 і 2010 роках до Мінприроди направлено запити на фінансування робіт на суму майже 38 млн грн за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища з вивезення на знешкодження всіх 1900 тонн непридатних ХЗЗР (хімічних засобів захисту рослин – авт.), які залишилися на території області, але до цього часу кошти не виділено. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України з 2010 року питання вивезення на знешкодження непридатних ХЗЗР є пріоритетним. Виділення коштів на Одеську область планується з 2011 року.

На підставі вищевикладеного, просимо мешканців смт Затишшя, представників ЗМІ сприймати ситуацію конструктивно і дати час спеціально уповноваженим органам і органам влади для остаточного вирішення питання».

Що ж, затишанці, можливо, й не проти дати ще деякий час для вирішення цієї архіважливої проблеми. Врешті-решт у людей просто немає іншого виходу. Але хто захистить їх від шкідливого впливу хімічної бомби? Це питання залишається риторичним.