На останній сесії обласної ради пролунала досить несподівана заява. Виявляється, наші аграрії повністю відмовилися від нової поливної техніки, що пропонувалася на пільгових умовах. І передбачені на це 3 мільйони гривень були перекинуті на інші потреби, які не мають нічого спільного із підвищенням родючості земель.

У Головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації мені показали письмові підтвердження про відмови.

З'ясувалося, що райони, які мають поливні землі, не відмовляються від техніки, але лише імпортної, більш продуктивної та менш енерговитратної. А ось ті ж «фрегати» мало кого влаштовують. Навіть здешевлені на 30 відсотків за рахунок бюджетних коштів.

«Одеські вісті» вже писали, що заохочення державою вітчизняних інженерів-конструкторів ефекту не дає. А купити закордонну техніку та на її основі впроваджувати передові розробки наші «патріоти» не погоджуються. Ось таке зачароване коло.

ПОБІЛІЛИЙ ЧОРНОЗЕМ

Але повернемося до проблем зрошення. Були часи, коли такі землі в області займали 226,8 тис. гектарів. Це становило 11,3 відсотка ріллі. Для порівняння скажемо, що в Криму цей показник становив 29,2 відсотка, у Херсонській – 25,6, Запорізькій – 13,4.

Проведення непродуманої до кінця аграрної реформи призвело до повного руйнування зрошувальної системи, що складалася десятиліттями. Як показала інвентаризація, ще у 2003 році багато чого можна було врятувати і дати йому лад.

Але розграбування системи тривало. По-варварському виривалися гідранти, металеві труби, насосні станції. «Металобрухтова лихоманка» охопила усіх, хто мав хоч якийсь стосунок до зрошення. За вчинений вандалізм ніхто так і не відповів. А колишнього керівника облводгоспу навіть підвищили в посаді. Очевидно, за те, що змушував сільські ради брати систему зрошення (або те, що від неї залишилося) на свій баланс.

Зараз облводгосп щороку інформує вищі інстанції про те, що навесні в області підготовлено устаткування та водопровідна система для поливу 50 тис. гектарів. Цифра ця явно завищена.

Насправді заявки на полив – мізерні. А якщо вони й надходять, то наявні технічні можливості не дозволяють їх задовольнити, що мало місце цього року у Біляївському та Овідіопольському районах.

Виправдовуючись, керівники багатьох великих сільгосппідприємств у Татарбунарському, Кілійському, Арцизькому та інших південних районах наводять той факт, що подається вода дуже низької якості, її мінералізація іноді досягає 5 відсотків за припустимих 0,1-0,2. Побілілі після рясного поливу чорноземи – краще тому підтвердження. Раніше із цим боролися гіпсуванням, тепер і цей агроприйом став недоступним.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ БЕЗ БАЛАКАНИНИ

– Та це й не вигідно, – пояснив нам відомий фермер із Татарбунарського району Віктор Кожухаренко. – Води виливається багато й нераціонально. Її бурхливим потоком змиваються поживні речовини. А відсутність дренажної системи призводить до заболочення полів. Тому ми усе наполегливіше переходимо до більш прогресивної технології і розширюємо площі під краплинне зрошення. Таким способом цього року ми поливали 200 гектарів овочів, 130 гектарів кукурудзи.

– А от ваші колеги запевняють, що це дуже дороге задоволення.

– Говорити можна що завгодно. Особливо, якщо немає бажання робити конкретну справу. Досить просто взяти ручку і порахувати. Ми, скажімо, на поливі одержуємо до 150 центнерів зерна кукурудзи з гектара. А в один рік було навіть 180 центнерів. Овочів збираємо по 200 центнерів. За нинішніх цін говорити про відсутність рентабельності просто смішно.

Так вважають і у фермерському господарстві «Грант» Біляївського району, де краплинним зрошенням зайнялися першими в області ще 14 років тому і не знаходять підстав його припиняти.

Керівник ВАТ «Шампань України» Арцизького району Гнат Братінов теж двома руками за краплинне зрошення.

– Цього року, – додає він, – воно просто врятувало наші виноградники і ми маємо, незважаючи, на посуху та сувору зиму, по 70-80 центнерів грон. На додачу поливали одне поле кукурудзи, яке дає до 120 центнерів зерна з гектара.

Наведемо ще кілька прикладів для скептиків та недовірливих. У Овідіопольському районі є дві агрофірми – «Еврика» та «Петродолинське», які завдяки краплинному зрошенню одержують стабільно високі врожаї овочів. Тут же налагоджена і переробка отриманої продукції, що, з одного боку, створює додаткові робочі місця, а з другого – значно підвищує рентабельність вирощеного врожаю.

ПРО ПРОГРАМУ… ЗАБУЛИ?

Здавалося б, агітувати за краплинне зрошення немає необхідності. І наведені вище приклади – тому підтвердження. Отже, можна було вважати, що хоч тут настануть зміни, і прогресивніший вид поливу посяде своє гідне місце.

Справді, вже цього року в області за офіційними звітами краплинне зрошення займало 4,2 тис. гектарів.

Цього цілком достатньо, пояснили деякі провідні спеціалісти. Але давайте відкриємо документ під назвою «Регіональна комплексна програма розвитку меліорації земель та поліпшення економічного стану зрошуваних і осушуваних угідь Одеської області у 2001 – 2005 роках та прогноз до 2010 року». Настав час запитати з відповідальних осіб щодо її виконання. А ми лише скажемо, що, згідно зі згаданим документом, краплинне зрошення в регіоні мало цього року провадитися на площі 14 тис. гектарів. Були роки, коли з цією метою виділялися кошти і з державного, і з обласного бюджетів. Зараз такого рядка у фінансових документах немає.

Є ще одна сторона, яка гальмує розвиток краплинного зрошення. Як розповідає кандидат сільськогосподарських наук, начальник відділу облводгоспу Микола Ольшевський, багато господарств справді зацікавилися новою ідеєю, закупили досить дороге устаткування, а потім розчарувалися у ньому. Справа у тому, що на ринку продаються неякісні комплектуючі, та й на місці немає необхідних фахівців, які доводили б складні агрегати «до пуття». І дороге устаткування з роками перетворилося на купи того ж металобрухту, який списують і продають.

І все ж таки повернемося до вихідної точки. Запитувати про те, чи потрібен полив у зоні ризикованого землеробства, напевно, не варто. Тоді залишається запитати: а чому зрошення, велике та мале, залишилося бездоглядним. І часта зміна керівників облводгоспу справі явно не допоможе. Куди важливіше знову заглянути до згаданої програми і взятися за її реальне здійснення.