Якось на переджнивному семінарі з традиційною назвою «День поля» нам показали смужки озимини, ви­сіяної у різні терміни. Не обов’язково бути фахівцем, аби пересвідчитися: посів, здійснений 5 жовтня, ви­глядав майже вдвічі потужнішим за той, що був закладений 5 вересня. Висновок: для нашої південної зони оптимальними строками осінньої сівби є період з 15 вересня по 20 жовтня. Цим хлібороби й керуються.

Сьогодні вже відсіялися північні райони, завершується робота у південних. Загалом під майбутній врожай відведено 714 тисяч гектарів, з яких сівачі пройшли понад 600 тисяч, повідомив під час прес-конференції, присвяченої осінньому комплексу польових робіт, начальник управ­ління агропромислового розвитку облдержадміністрації Іван Панчишин. Він запевнив: прогнозні обсяги будуть виконані, господарства в достатній кількості забезпечені насінням, добривами, протруйниками. Для більшої зацікавленості сільгосптоваровиробників у проведенні осінньої сівби високоякісним насінням з обласного бюджету на часткову компенсацію елітного посівного матеріалу виділено три мільйони гривень. Це дає можливість значно його здешевити. Що ж до озимого ріпаку, то тут прогнозні плани навіть перевиконані — майже на п’ять тисяч гектарів. На переважній більшості площ маємо дружні сходи.

В осені багато турбот. Їх вистачає для всіх 32 тисяч людей, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Адже докупи збіглися важливі роботи, що мають стати вінцем року. Триває збирання кукурудзи, яка ще стоїть у полі на 18 тисячах гектарів — менше п’ятої частини площ. Чекають комбайнів і півтисячі гектарів рисових чеків. На третині полів залишилося зібрати сорго. Загалом валовий намолот зерна (разом з ранніми культурами) очікується у заліковій вазі 2,8 мільйона тонн.

Водночас із зерновими йде збирання технічних культур. Валовий збір соняшнику очікується близько 330 тисяч тонн — майже на третину більше торішнього намолоту. Сої матимемо 4,5 тисячі тонн — на рівні минулого року. Ще близько третини площ належить пройти бурякозбиральним комбайнам. Та, на відміну від попередніх років, це не тисячі, а лише півтори сотні гектарів. Нині вирощуванням цукрових буряків займається лише вісім господарств. Цікавість до цієї культури вкрай занепала. Щоб якось її відроджувати, держава пообіцяла грошові дотації — п’ятсот гривень на гектар. Чи спрацює це, важко сказати. Поживемо — побачимо.

Що порадувало нинішнього року, то це картопля, валовий збір якої передбачається понад 540 тисяч тонн. Утричі більше, ніж торік. Хоча загальний вихід овочів буде на де­в’ять відсотків меншим. Спостерігається великий недобір томатів, для яких спекотне і посушливе літо виявилося надзвичайно несприятливим. Майже на чверть більше отримали садовини і ягід, чого не скажеш про виноград, якого на стільки ж менше, — винні у цьому люті зимові морози.

Проте, незважаючи на погодні примхи, цікавість селян до виробництва плодово-ягідної продукції зростає. Зокрема і завдяки запровадженим одновідсотковим відрахуванням від її реалізації. Ці кошти спрямовуються тільки на нові наса­дження. Уже зараз у Біляївському та Овідіопольському районах молоді господарники закладають сади з крапельним зрошенням за ізраїльською технологією. У цих же районах, а також у Ширяївському та Комінтер­нівському підприємці висаджують на значних масивах (десятки гектарів) полуниці. Тож ласуватимемо своєю, а не заморською ягодою.

Сьогодні у проведенні осінньо-польових робіт зайнято понад десять тисяч тракторів, близько шести тисяч сівалок, сотні культиваторів, плугів, дискових борін. Вслід за збиральними роботами триває оранка на зяб, підняття чорних парів. Поки що пройдено половину площ (а їх понад 900 тисяч гектарів). Темпи знижувати не можна, бо з підготовкою полів слід впоратися до 10 листопада. Стосовно дизельного пального й бензину, більшість господарств ними забезпечені. Хоча й не стовідсотково.

Тепер — про кошти. Вартість всього осіннього комплексу робіт (страшно вимовити!) — понад три мільярди гривень. Де брати ці кошти? Банківських кредитів селяни одержали всього 270 мільйонів гривень — менше, ніж торік. Готується документація на компенсацію вартості цих позик, часткове відшкодування сум, відданих за нову техніку. Але основна надія — на власні кошти. Вона небезпідставна, адже ціни на збіжжя значно зросли. Сьогодні тонна ячменю коштує 1800 гривень, соняшнику — 3500, ріпаку — 4000 гривень.

Щоправда, зернотрейдери претендують лише на фуражне зерно. Тому продовольче доводиться скуповувати державі, аби хоч якось впливати на цінову політику. Втім, регулювати її надзвичайно важко. Ось простий приклад. Щоб виростити кілограм свинини, треба десять кіло­грамів ячменю, тобто 17 — 18 гривень. А скуповують у селян м’ясо по 12 — 14 гривень. Чому ж ми, рядові покупці, не бачимо відповідних цінників на товарах? А тому, що між селянським двором і прилавками годуються десятки посередників.

Чи є якийсь вихід з такої ситуації? Є. Області вкрай необхідний гуртовий (оптовий) ринок, роль якого і полягає в тому, щоб прибрати посередників. Був час, коли робота щодо його організації пожвавилася. Неподалік Одеси навіть знайшли місце для ринку і виготовили проектну документацію. Однак на цьому все й зупинилося: нема інвесторів. Та, швидше за все, нема зацікавленості нинішньої влади в тому, аби полегшити наше з вами життя.