15 вересня 1926 року до театру призначено нового художнього керівника – В.С. Василька.

Рівно через місяць, 15 жовтня, виставою «За двома зайцями» відкрився другий сезон Одеської української Держдрами. Публіка сприймала виставу бурхливо, із захватом, можна сказати, радісно. Бо йшлося про сьогоденні, пекучі проблеми. Про міщан-непманів!

Основне місце дії – базар! Голохвостий, якого грав Юрій Шумський, – ну вже пройда з пройд! Шахрай! Мріє людина про власний бізнес – хіба то погано?! Але ж навіщо красти, та ще в інваліда-шарманщика…

Відкривалася завіса, і глядач відразу ж потрапляв на базар: шум, гамір… в натовпі кілька хлопчаків вештаються з рекламними щитами, на яких наклеєно літографські кінореклами…

Поштовх фантазіям авторів драматургічного матеріалу В. Василька та В. Ярошенка дала стаття, прочитана ними якось в одеській газеті «Вечерние известия» – «Під ширмою інваліда». В публікації йшлося про те, як спеціальна комісія встановила, перевіривши членів торговельного товариства, що під ширмою інваліда криються приватники.

Отже, від п’єси М. Старицького збереглися лише деякі сюжетні лінії, наприклад, те, що Голохвостий упадає за двома багатими нареченими, прізвища дійових осіб були змінені, з’явилися нові персонажі: інвалід-шарманщик, комсомольці, перекупки...

Кращого середовища для комедії-сатири, що відтворює непманство, аніж базар, і не придумати.

А що Проня Прокопівна? Дочку Сірка, переспілу дівицю було перейменовано в Ефрозі, котра ходить в театральний клуб і репетирує з режисером-халтурником роль Наталки по-новому.

Ефрозі грала Поліна Нявко, Лідія Мацієвська – перекупку Лимериху, Іван Замичковський – мірошника, Л. Лісовський – спекулянта… Блискучий акторський ансамбль!

У фіналі Голохвостий тікає в публіку. І всі дійові особи, знявши довгі носи, вже як актори, а не як персонажі, виходять на авансцену і звертаються до глядачів:

– Він утік! Держи його! Он він! Он там! На гальорці! В партері! В ложі! Держіть! Він ще є!

Підбиваючи підсумок успіху вистави «За двома зайцями», І. Микитенко (письменник, перший завідувач літературної частини театру) завершував свою рецензію такими словами: «Васильку вдалося зробити постановку, що має увійти в історію театру».

Комедія «За двома зайцями» супроводжує театр протягом восьми з половиною десятиліть творчої діяльності. Змінювалися часи, режисери-постановники, акторський ансамбль…

Вистава «За двома зайцями» за п’єсою М. Старицького в режисурі В. Туманова з успіхом йде на сцені Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В.С. Василька від прем’єри у 1988 році, кількість театральних вечорів з Пронею Прокоповною та Голохвостим вже перейшла за 200.

Хай живуть «Зайці»!