Не окремо, а єдиною командою

Усі ми активно готуємося до виборів до місцевих органів самоврядування. Нам, і лише нам, вирішувати – кому довірити право бути обранцем народу. Наша розмова з Героєм України, директором відомого на усю Україну підприємства – агрокомпанії «Свобода», депутатом обласної ради Володимиром Деонісійовичем Видоборою про те, чим запам'яталося йому минаюче скликання, про основні проблеми аграріїв та плани на майбутнє.

– Так, нам треба сьогодні чимало попрацювати, щоб виправити становище в країні, спрямувати її на шлях справжній, – так розпочав бесіду В.Д. Видобора. – Не перебільшуючи, скажу: сьогодні аграрії бачать вихід із тупика, до якого загнали нас попередні «володарі», саме у програмах нинішнього Президента країни Віктора Федоровича Януковича та його команди. Але ж суть ще і в тому, що усі ми – кожен справжній патріот країни – просто зобов'язані також взяти на себе відповідальність за свою ділянку роботи, щоб усім разом, у єдиному строю піднімати країну разом із Президентом. Таке завдання сьогодні ставить перед нами і губернатор Одеської області Едуард Леонідович Матвійчук. І в цьому напрямі, повинен вам сказати, вже провадиться чимала робота, відчутна буквально в усьому.

– Відомо, що Ви бували в різних країнах, переймаючи прогресивний досвід. Що це дало Вам і регіону в цілому?

– Справді, свого часу, наприклад, зустрічався із найвизначнішим представником аграріїв Південної Америки Карлосом Корветто Лемарко, який близько 30 років займається розробкою грунтозберігаючих, а точніше буде сказати – грунтоутворюючих технологій. Тих самих технологій, завдяки яким активно відновлюється та нарощується родючий пласт землі. Чимало користі дали і зустрічі з чеськими вченими – Яном Оліва та Яном Дележаном, з представниками Одеського селекційно-генетичного інституту академіками В'ячеславом Соколовим та Миколою Литвиненком.

До речі, багато у чому завдяки науковому підходу ми нинішнього року не мали тих проблем, яких зазнали наші сусіди через заливні дощі. Наші сорти виявилися набагато стійкішими до підвищеної вологості та інших природних негараздів.

І досвіду свого ми не приховуємо. Вважаю за свій обов'язок ділитися з аграріями крупицями свого досвіду. І, як вже переконуюся, чимало господарств пішли нашим шляхом, відмовляючись від звичних, але застарілих методів обробки землі, за яких втрачається гумус. Тож зустрічі на різних широтах Земної кулі, як я вважаю, дали дуже багато не лише нашому господарству.

Звичайно, багато шкоди завдало нерозумне ламання колишніх базових господарств, через що деякою мірою змінився не на краще менталітет селян. Я часто повторюю – якщо ми хочемо чогось досягти, необхідно поєднуватися на новій основі, залишаючись самостійними. У аграрному секторі є багато питань, які поодинці не розв'язати. У кожній справі потрібна команда, у якій усі рівні. Сподіваюся, нам вдасться подолати існуючі нині бар'єри у менталітеті аграріїв. Принаймні, я також ставлю перед собою таке завдання, тому що його мета – поширення передового досвіду, максимальне використання наявних ресурсів для економічної стабілізації району, і, відповідно, повніше вирішення завдань соціального будівництва. Про це доводилося говорити і на сесіях облради, і під час різних зустрічей. Вважав і вважаю за свій обов'язок присутність на сесіях районної ради, нерідко буваю на сесіях сільських рад, зустрічаюся з депутатами місцевих рівнів.

– Що, крім аграрних турбот, вважаєте найзначнішим у депутатській діяльності?

– Найзначніше – за минаюче скликання в Ізмаїльському районі було проведено дуже велику роботу щодо соціального будівництва. Так, у селі Кислиці побудовано локальну водоочисну станцію. На будівництво та експертизу робочого проекту витрачено понад 410 тисяч гривень, 335 тисяч гривень освоєно у Ларжанці – на капітальний ремонт будинку під амбулаторію, проект та будівництво школи. Понад 1,3 мільйона гривень пішло на капремонт водопроводу, реконструкцію будинку під ФАП, капремонт дорожнього покриття по вулиці Ізмаїльській у селі Лощинівці.

У селі Стара Некрасівка у 2006 році побудовано топкову для загальноосвітньої школи. 2 роки тому почала працювати газова котельня для дитячого садка «Яблунька». Нинішнього року капітально відремонтовано вулицю Жовтневу. Практично в усіх населених пунктах району щороку під час літніх канікул провадилися капітальні та поточні ремонти у школах. Виконано великий обсяг ремонтних робіт у сільських будинках культури та клубах.

– Як вашому господарству за такої складної ситуації в країні вдається крокувати вперед? Що Вас виручає за будь-якої погоди?

– На це запитання, як правило, відповідаю так: у нашому господарстві діє єдина команда, у якій у главу кута поставлені професіоналізм, висока дисципліна та відповідальність за доручену справу. Будь-хто, побувавши у нашому господарстві, може переконатися – підприємство працює, як годинник. До сьогоднішнього дня переважно завершено осінній комплекс польових робіт. І одразу розпочалися підготовка та ремонт техніки.

– Ізмаїл – місто порівняно невелике. І Вам, напевно, відомо про безлад, який панує на рівні керівництва міською громадою.

– Звичайно. І це мене, як депутата облради, не може не хвилювати. Тому що разом із містом багато чого втрачає і район. Дякувати Богу, тут, наскільки відомо, знайшлися здорові сили, які зупинили розвал та вжили дуже серйозних заходів, до тих, хто у цьому винний. Впевнений, міська громада після виборів оздоровиться, що дозволить нам спільно вирішувати питання агропромислового розвитку півдня Бессарабії, підняти з колін переробну промисловість. А це у свою чергу зробить затребуваним вирощування овочів, фруктів, ягід, дасть поштовх до відродження тваринництва. І усе це можливе, якщо ми будемо діяти єдиною командою. Бо, хочемо ми чи ні, усе в нас взаємозалежне. І діяти ми повинні єдиною командою. Як у пісні співається: командою, без якої нам не жити.

Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей», с. Стара Некрасівка, Ізмаїльський район

Важке літо фермерів Ткаченків

Незважаючи на несприятливі погодно-кліматичні умови нинішнього року, сільськогосподарські підприємства Біляївського району досягли непоганих результатів. Зібрано близько 115 тисяч тонн зерна та 130 тисяч тонн овочів. Свій вагомий внесок до показників району внесли і фермерські господарства, число їх доходить до 250. Одне з них – КФГ «Обрій», засноване Григорієм Петровичем Ткаченком у 1997 році. А пізніше надійним партнером став його син Денис, він закінчив Одеський аграрний університет і аспірантуру Української академії аграрних наук. До речі, молодий фермер для своєї наукової роботи обрав перспективну тему – розвиток аграрного підприємництва у приміській зоні Одеси.

То ціна, то погода…

Обоє – і батько, і син, як кажуть, люди від землі, на ній вони народилися, виросли і працюють, намагаючись втілити усі споконвічні сподівання хлібороба. Обробляють фермери 200 гектарів орендованої ріллі. Є в них зернозбиральний комбайн, три трактори, дощувальний агрегат, усі необхідні механізми для роботи на землі. Застосовують вони і краплинне зрошення. Тому господарство багатопрофільне, займається вирощуванням зернових, овочевих та баштанних культур.

Підбиваючи попередні підсумки 2010-го, Денис Ткаченко скаржиться:

– Рік виявився не з кращих. Хоча ми непогано спрацювали з вівса, озимих ячменю та пшениці, які дали на круг по 27 – 30 центнерів. На деяких полях, у залежності від якості ґрунту, збирали і по 40 центнерів з гектара. Гірший стан справ із ярим ячменем. Його, на відміну від пшениці, необхідно збирати одразу ж після дозрівання. Але перешкодили дощі, тому багато зерна просто пропало.

Невдоволений молодий фермер і ситуацією на зерновому ринку. Судіть самі. На старті жнив, щоб одержати хоч якісь обігові кошти, зерно довелося реалізовувати за копійки, нижче його собівартості. Та й зараз, восени, цінова ситуація ненабагато краща. Тому що ціна зерна, нижча за 1,1 – 1,2 тисячі гривень за тонну, приносить сільгоспвиробникові лише збитки. Тому доводиться продавати урожай у роздріб – по 1,5 гривні за кілограм, щоб хоч якось стабілізувати фінансовий стан господарства. Притому ситуація рік у рік, на жаль, погіршується: то ціна на зерно не складається, то вартість усього необхідного для сільськогосподарського виробництва зростає скаженими темпами, то погода підводить…

Несприятливо погода позначилася і на врожаї овочів. А їх КФГ «Обрій» вирощує, як правило, із мінімальним застосуванням отрутохімікатів, тобто екологічно чистими. Що має і плюси, і мінуси.

– Особливо негативно затяжні дощі вплинули на томати, – далі розповідає Денис. – Через них на рослини напали хвороби. А земля настільки була перенасиченою вологою, що трактор просто не міг вийти в поле, а, отже, плантацію не вдалося вчасно обробити проти шкідників. У результаті, як і в цілому по регіону, отримано не кращий урожай помідорів.

Щоправда, цей рік був непоганим для баштанних культур. Кавуни та дині вдалися фермерам на славу, причому їх також вирощували без застосування селітри та інших стимуляторів росту. І постійні партнери були задоволені, адже екологічно чиста продукція, як відомо, користується у споживачів підвищеним попитом. Крім того, обіцяють дати добрий урожай пізні сорти моркви та капусти. І це, мабуть, трохи поліпшить фінансовий стан господарства. Якщо, звичайно, їх вдасться реалізувати за гідною ціною.

З кластером не вийшло. Зате створили спілку!

– Але ви ж знаєте, як сьогодні здійснюється збут сільськогосподарської продукції, – говорить Денис. – Посередник приїжджає на поле, домовляється із фермером, купує за копійки продукцію й відвозить її перепродувати далі, іншим перекупникам. І так відбувається тому, що фермер поодинці не може сформувати товарну партію, знайти гідний ринок збуту. Наприклад, щоб працювати із супермаркетами, необхідно постачати не менше 4-5 тисяч тонн продукції за тиждень. Одному ж фермерському господарству це не до снаги.

Тому Денис Ткаченко, як голова Асоціації фермерів Біляївського району, ініціював минулого року створення кластера. Дана структура, яка об'єднала б три-чотири або більше господарств, могла б координувати їхні дії, контролювати якість продукції, займатися серйозно інформаційним забезпеченням, маркетингом, розрахунками. А також розв’язувати проблеми централізованого постачання ПММ, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, що благотворно впливало б у цілому на господарську та фінансову діяльність фермерів. Зрештою, вона могла б вступати до переговорного процесу із керівництвом тієї ж Дністровської зрошувальної системи, щоб налагодити цивілізовану співпрацю державної організації із приватними виробниками, займатися залученням інвестицій до галузі. Тобто забезпечити зовсім новий, перспективний вид господарювання, який, у підсумку, був би вигідним і виробникам сільгосппродукції, і споживачам.

– Із кластером, на жаль, у нас не вийшло, не усі фермери підтримали цю ідею, – констатує Денис. – Тому ми вирішили піти іншим шляхом, створивши спілку городників Біляївського та Овідіопольського районів. Це максимум, що нам вдалося зробити на сьогоднішній день. І то цю нову ідею підтримали лише найактивніші з фермерів. Нині іде процес реєстрації організації. Таке об'єднання, за нашим задумом, необхідне для забезпечення стабільної роботи галузі, координації спільних дій, зокрема, і в плані цінової політики.

– А є в умовах, що склалися, перспектива у фермерів взагалі? – ставлю останнє, можливо, найнеприємніше запитання для Дениса.

– На сьогоднішній день, як ви бачите, намітилася тенденція до погіршення діяльності малих та середніх фермерських господарств. Тому спостерігається процес укрупнення та поглинання їх могутнішими суб'єктами господарювання. Особливо це помітно у центральних областях країни. Намагаються вижити лише ті з них, які розташовані поблизу великих міст і займаються переважно овочівництвом. Але чи вдасться їм це, покаже час.

Анатолій МИХАЙЛЕНКО, «Одеські вісті», Біляївський район