— Варто настійливо нагадувати батькам, — додала Тамара Барнич, голова Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, — що вони самі в дитинстві завдяки імунізації отримали специфічний захист від багатьох хвороб, а нині, наслухавшись «смажених новин», невиправдано піддають ризику власних дітей.

Звинувачують ЗМІ не безпідставно, однак звалювати всю провину тільки на нас також непорядно. Медики й самі часто злочинно зловживають. Скажімо, навіть не всі люди знають, що вакцинація — справа безплатна. Коштує вакцина дуже дорого, але держава її замовляє та купує. Але нею розпоряджаються по-різному. Пригадую випадок, коли в дитячій поліклініці молодій мамі запропонували… не погоджуватися робити щеплення тією вакциною, яка є в медичному закладі, а купити нібито кращої якості в аптеці неподалік. «Кращої» просто бути не могло, а жінка пішла й купила. Хтось нажився на її непоінформованості та довірі.

До слова. А чи знаєте ви, що кожен громадянин України в середньому живе на 9 років менше через інфекційні хвороби? Щороку гинуть тисячі дітей від менінгококової та ротавірусної інфекцій, від туберкульозу, дифтерії, кашлюку, сказу, вірусного гепатиту. Цих втрат ми не мали б, якби діти були вакциновані. Ще гірше, коли довідки про начебто проведену вакцинацію масово почнуть купувати. Це може призвести до спалаху страшних епідемій. Майже недоступна інформація про те, що може чекати на не прищеплену дитину. Людмила Самойленко наголосила, що спеціалізованих видань масовий читач не гортає, тож не володіє й інформацією про можливі наслідки відсутності щеплень. А їх, акцентувала увагу особливо присутніх на заході представників ЗМІ, не варто приховувати, нехай би якою страшною така інформація не здалася. Так, вона запросила телевізійників показати широкому загалу дітей з обласної лікарні, які заживо згнивають, покручені судомами… Показувати й пояснювати людям: ускладнення при коклюші — бронхіт, пневмонія, енцефаліт, пупкові і пахові грижі, випадання прямої кишки, масивні геморагії та крововиливи в головний мозок; ускладнення при дифтерії — міокардит, неврити, нефротичний синдром, периферичні паралічі, смерть; ускладнення при правці — аспіраційна пневмонія, набряк легень, переломи і вивихи кісток, нашарування вторинної бактеріальної інфекції — бронхопневмонії, сепсис, деформації хребта, контрактури м’язів і суглобів, паралічі черепних нервів, летальний результат; ускладнення при гепатиті В — затяжний перебіг хвороби з переходом у хронічний гепатит (імовірність — 5 — 10%), що, в свою чергу, може призвести до цирозу і раку печінки… Але всю цю біду можна упередити вакцинацією.

— Хто про що, а я про своє, — продовжила розмову Ганна Корса, головний фтизіопедіатр обласного протитуберкульозного диспансеру. — На Одещині щороку зростає кількість дітей та підлітків з латентною формою сухот. Діти, хворі на туберкульоз, продовжують відвідувати дитячі садочки, ходять до школи. Такого в нас не було вже чи не століття! Поширенню невиявленої хвороби сприяє брак належної уваги до цієї проблеми, найперше, з боку держави (згадайте, як з початку року ми розподіляли залишки вакцини, щоб її стало на всіх, адже Київ щось десь наплутав і був зірваний графік поставок), але й зумовлений безпечністю батьків. Дехто переконаний, що його дитина цілковито захищена добрим харчуванням і колом безпечного спілкування, тож щеплення може їй тільки нашкодити. Спеціалісти ж зазначають: саме така впевненість подвоює ризик, ступінь якого не залежить від достатку, соціального статусу чи способу життя сім’ї. З 19 дітей, які цього року захворіли на відкриту форму туберкульозу, 11 не мали щеплень. За них свого часу так вирішили батьки. Я не безпідставно підозрюю, що довідки про липову вакцинацію купують уже давно.

Не обов’язково мешкати у вогкому підвалі або катакомбах, — наголосила спеціаліст, — щоб захворіти на туберкульоз. Далеко ходити не треба: серед перехожих на вулиці можуть бути особи з відкритою формою недуги. Годі вже говорити про дитячі садочки, школи, місця громадського харчування та міський транспорт. Варто зазначити: пізніше, коли туберкульоз починає набувати активної форми, виявити його ознаки у дитини набагато тяжче, ніж у дорослої людини. Типові для останньої симптоми, як-от лихоманка, рясне потовиділення вночі, поступова втрата маси тіла, у дітей можуть бути відсутні. А явний вісник сухот — кашель — ознака, що з’являється запізно. Засвідчити те, що дитина страждає на сухоти, може лише позитивна проба Манту — випробування чутливості організму до туберкуліну — у поєднанні з вищезазначеними симптомами. Якщо йдеться про туберкульоз легенів, виявити хворобу допоможе також обов’язкова флюорографія. Як і проба Манту — це скринінгові обстеження, обов’язкові для всіх. Знаєте, ми відстежили дещо парадоксальну ситуацію: коли було вдосталь вакцини — йшли суцільні відмови, тільки-но стався непередбачуваний дефіцит — посипалися скарги з вимогою негайно зробити дитині щеплення!

До речі, нещодавно наша область отримала достатню кількість вакцини БЦЖ, нині триває її розподіл по районах. Уже трохи почало розвиднятися.

Учасники «круглого столу» були одностайними в тому, що варто наполегливо домагатися, аби засоби масової інформації доводили до людей тільки правдиву та перевірену інформацію й відповідали за безсоромну брехню, щоб публікації, теле- та радіопередачі готувалися освіченими авторитетними людьми, що потрібно негайно розгорнути масову агітаційно-пропагандистську роботу… Мова ж бо про життя і здоров’я наших дітей, про наш завтрашній день.

ДЕЩО ПРО «МАЛЕНЬКІ РЕПЕТИЦІЇ» НЕБЕЗПЕЧНИХ ХВОРОБ

Як захиститися від інфекційних хвороб — питання, яке здавна хвилювало людство. З історії відомо, що в IX столітті до н.е. в Китаї вдували в ніс здоровим вміст гнійників від хворих на віспу людей, щоб захистити їх від смертельної хвороби. 3000 років тому у стародавніх індійських храмах для того, щоб вберегти здорових від епідемій, на них одягали речі хворих або померлих...

Вперше профілактичні щеплення були зроблені англійським лікарем Едуардом Дженнером наприкінці XVIII століття. В ті часи ніхто нічого не знав про імунітет, тобто про захисні сили організму проти інфекцій, ні про те, як можна зменшити сприйнятливість людини до хвороби. Не знали нічого і про збудників інфекційних хвороб — віруси, мікроби. Була лише спостережливість та інтуїція чудового лікаря. Дженнер запримітив, що жінки, які доглядають корів, ніколи не хворіють на чорну віспу. А від неї тоді вимерло чи не половина Європи. Тоді сміливець ризикнув ввести під шкіру людям трохи вмісту рідини з бульбашок «коров’ячої» віспи, взятої від недужої худобини. Він переконався сам і розповів іншим про те, що його «піддослідних» хвороба не зачепила. Матеріал, узятий з бульбашок «коров’ячої» віспи, назвали вакциною від латинського слова «vaccina» — у перекладі: «коров’яча». Багато років по тому, за пропозицією Луї Пастера, всі препарати, що попереджають захворювання, стали називати вакцинами. Так уперше 200 років тому був знайдений захист від епідемій чорної віспи. Вже в наш час завдяки вакцинації з успіхом були ліквідовані такі страшні інфекційні хвороби, як дифтерія та поліомієліт.

Чим заможніша країна — тим більший захист вона може надати своїм громадянам у вигляді сучасних нових вакцин. Зараз людство має у своєму арсеналі біля 30 ефективних вакцин, у тому числі — проти раку (гепатоцелюлярної карциноми та раку шийки матки).

Нині в світовій медичній практиці поширюється використання комбінованих вакцин, що дозволяють уберігати дітей одночасно від кількох інфекцій.

Україна, як і всі цивілізовані країни, має закони, що гарантують безпеку своїм громадянам щодо захисту від інфекційних хвороб, включаючи проведення профілактичних щеплень.

В український календар щеплень входить обов’язкова вакцинація проти десяти недуг: туберкульозу, дифтерії, правця, поліомієліту, кашлюку (коклюшу), кору, паротиту, краснухи, гепатиту В, гемофільної інфекції типу В. Ці щеплення гарантує держава, закуповуючи вакцини для всіх громадян відповідного віку. Послуги — безоплатні. Календарем також передбачені рекомендовані за станом здоров’я щеплення проти грипу, пневмококової та менінгококової інфекцій, вітряної віспи, гепатиту А. На ендемічних територіях за епідемічними показами проводяться щеплення проти туляремії, бруцельозу, сибірки, лептоспірозу, гарячки Ку, чуми, кліщового енцефаліту, черевного тифу, грипу, жовтої лихоманки, сказу.

Календар щеплень передбачає два аспекти вакцинації. Перший — обов’язковість. Оскільки держава зобов’язана захистити своє населення від шкоди, заподіяної наслідками інфекційних хвороб, то надає своїм громадянам можливість вакцинуватися. Другий — добровільність. Це коли громадянин вирішує сам, щеплюватися йому та його дитині чи ні. Не варто забувати й про етичний аспект вакцинації. Відповідальність за рішення вакцинуватися та бути захищеним від інфекцій або відмовитися і, як наслідок, хворіти з тяжкими ускладненнями або навіть померти, лежить на батьках (опікунах) дитини.

Зважаючи на те, що ми практично живемо в час розгулу туберкульозу, особливо важливим стає профілактика цієї недуги. Вакцинація — найперший захист.

Вакцина БЦЖ — це живі збудники туберкульозу, які після спеціальної обробки втратили здатність викликати захворювання, але не втратили здатність створювати протитуберкульозний імунітет.

Історія вакцинації проти туберкульозу бере початок з 1921 року, коли двоє французьких учених — мікробіолог Альбер Кальметт та ветеринар Каміль Герен — створили єдину на сьогодні протитуберкульозну вакцину. Назву вона отримала від їхніх імен — Bacillum Calmette Gutrin, BCG, а в українській транскрипції — БЦЖ. Над її створенням ученим довелося довго працювати. Перед ними стояло два завдання: вакцина повинна була зберігатися й могла викликати захворювання рівно тією мірою, що дозволить людському організму виробити імунітет, але не завдасть йому при цьому істотної шкоди.

В Одесі масову вакцинацію проти туберкульозу запровадили в 1925 році.

Існує два різновиди вакцини, які сьогодні застосовують в Україні: БЦЖ і БЦЖ-М. Вакцину БЦЖ використовують для вакцинації здорових новонароджених дітей з вагою не менше 2000 г. БЦЖ-М вводять дітям з вагою менше 2000 г, які мають протипоказання до використання щеплення БЦЖ.

В Україні щеплення роблять дітям у пологовому будинку в перші 3 — 7 діб після народження, а потім ревакцинують — у 7 і 14 років (за умови негативної проби Манту). Через якийсь час у місці вакцинації утворюється ранка, вкрита скоринкою. Пізніше скоринка відпадає, ранка відкривається. Поступово ранка гоїться, утворюючи рубчик. Якщо з певних причин дитина не була щеплена в пологовому будинку, то її вакцинують після зняття протипоказань у поліклініці або в стаціонарі (у випадку переведення маляти в лікарню з родильного будинку). З народження й до двох місяців щеплення проти туберкульозу проводять без попередньої проби Манту. Якщо протитуберкульозна імунізація здійснюється дітям старше двох місяців, то вона можлива тільки після проведення проби Манту (це пов’язано з можливістю інфікування туберкульозом до моменту проведення щеплення). Вакцинацію здійснюють при негативній пробі Манту відразу ж після оцінки її результату, але не пізніше, ніж через два тижні з моменту її встановлення.

Чому вакцинація проти туберкульозу проводиться саме немовлятам? Доведено, що імунна система дитини готова до вакцинації вже з моменту народження, а туберкульоз є однією з найнебезпечніших інфекцій, які підстерігають маля після виписки з пологового будинку.

Після того, як дитині зробили БЦЖ, у місці уколу розвивається обмежений процес, у результаті якого виробляється специфічний протитуберкульозний імунітет. Цей імунітет захищає дітей від туберкульозного менінгіту й запобігає розвитку тяжких форм небезпечної хвороби.

За матеріалами Одеського обласного центру здоров’я.