Творчих натур вирізняє особливий погляд на речі. Не дивно, що Пушкін любив осінь з її непроглядними туманами та холодними дощами… Нещодавно у Театрі музичної комедії ім. М. Водяного відбувся хенд-мейд фестиваль «Рукотворна осінь». Понад 120 майстрів з 17 великих міст України довели: найкраще з осінньою хандрою справиться сонце. Зроблене вручну…

Рукоділля — захоплюючий творчий процес, який якнайкраще передає стан людини, розкриває її талант та вміння. Безумовно, всі, хто пов’язаний з цим видом творчості, перебувають у постійному пошуку нових ідей та розробок. Майстрів завжди супроводжує натхнення, адже це двигун фантазії, це особисте уявлення про довколишній світ.

Історично Одеса та Одеська область — багатонаціональний та полікультурний регіон. Протягом тисячоліть тут мешкали представники різних народів, взаємно збагачуючи культуру одне одного. Це відобразилося і на рукодільних витворах. Показати, як ідеї майстрів минулого впливають на творчість сучасників, — одне із завдань фестивалю.

Втім, організаторів дійства цікавить не тільки просвітницька діяльність, а й благодійна. Тому в рамках фестивалю відбулася безпрограшна лотерея для допомоги онкохворим пацієнтам обласної дитячої клінічної лікарні. Під час урочистого його відкриття гостей Одеси та городян, що завітали на «Рукотворну осінь», привітали, зокрема, заступник голови правління благодійного фонду «Вітрило надії» Олександра Виходцевська та президент асоціації творчих одеситів «Гавань майстрів» Олена Степанова, які ось уже понад чотири роки допомагають маленьким пацієнтам відділення гематології дитячої клінічної лікарні. У своїх виступах вони наголошували, що цей міжрегіональний фестиваль — нова гарна традиція нашого міста — доводить: добрі справи можуть дозволити собі робити не тільки заможні люди. Творча особистість, небайдужа до навколишнього світу, не може залишатися байдужою і до страждань дітей. Малечі, що проходить курс лікування у гематологічному відділенні, передали від учасників фестивалю рукотворні іграшки та одяг.

Загалом хенд-мейд-ярмарок тривав три дні. Тут можна було побачити і придбати цікаві витвори з вовни, дерева, металу, бісерну флористику та прикраси, печворк, різні види розпису та іншого рукоділля. Оригінальні прикраси, одяг, посуд, предмети інтер’єру продавалися за доступними цінами. А паралельно учасники фестивалю із задоволенням розповідали про своє улюблене заняття, ділилися досвідом, давали поради, як опанувати ту чи іншу техніку hand-made. Кожного з трьох фестивальних днів проходили різноманітні майстер-класи.

Скажімо, на одному з них психолог, арт-терапевт Інна Шипілова показувала, як виробити «ляльку-помічницю». За її словами, зазвичай цей оберіг творили до свята Покрови Пресвятої Богородиці. Спрадавен вважається, що така іграшка стає «помічницею» господині, налагоджує атмосферу в домі, сприяє добрим справам.

Любов Орлова — також арт-терапевт, майстер народної ляльки-оберега — розповіла: «Створення ляльок-оберегів стало невід’ємною частиною мого життя. Ось уже два роки я не розлучаюся з ними. Тривалість творення залежить від внутрішнього стану, настрою. На ляльку можна витратити кілька днів, а можна лише дві години. Якось моїй дитині сподобалася одна з ляльок, і на мене нахлинув творчий підйом — упродовж дня я зробила 10 ляльок. Малеча залюбки грається такою іграшкою, як з живою істотою, лягає з нею спати. Рукотворна лялька ніколи не нашкодить її здоров’ю (бо використовуються натуральні матеріали) і буде передавати лише позитивні емоції. Якщо робиться іграшка для рідної дитини, то бажано брати тканину зі свого одягу, адже вона просякнута материнською енергетикою та стає для малюка цінним оберегом. Якщо ж готується виріб на продаж, то, звісно, використовуються нові натуральні матеріали, щоб лялька мала чисту енергетику». А ще, зізналася майстриня, рукоділля, як будь-яка творчість, допомагає заспокоїтися, забути про якісь негативні моменти, заряджає позитивними емоціями. «Для мене, — додала Любов Орлова, — це ще й метод особистого духовного розвитку та самореалізації. І кожна жінка може навчитися не лише створювати такі ляльки, а й виховувати себе, набиратися мудрості й любові».

Своїми знаннями та навичками ділилася з відвідувачами фестивалю Ірина Федорова. З малечею вона декорувала у техніці «декупаж» лопатку-дарунок, а дорослим показувала, як можна оздобити інтер’єрне панно. Майбутніх мам і тих, що щойно ними стали, зацікавив майстер-клас із слінгоносіння, тобто урок з носіння немовляти у пов’язці. До речі, усе, що повідала майстриня, добре знали наші пра- і прапрабабусі. Прототипи подібних перев’язок для малюків є у культурах різних народів. На Русі малят також так носили — у подолі, хустках, полотнинах. І цьому є пояснення: так дитина не розлучається з матір’ю, доки та справляються з хатньою чи якоюсь іншою роботою. Слінгоносіння було забуте з розвитком цивілізації. У ХІХ столітті набула популярності думка про необхідність певної відчуженості між батьками та дітьми. Саме тоді в Англії з’явилися візочки і мода на няньок-повитух. Виховувати дитину самостійно, в буквальному сенсі — власноруч, вважалося не достойним успішної людини. Тільки бідні няньчили своїх дітей та носили їх на руках. Зараз же слінгоносіння відроджене. Мами та батьки по всьому світу залюбки носять малят на животі, на грудях, на спині — пов’язати дитячу перев’язь можна по-різному...

Майстер-класи «розбавили» показами хенд-мейд-колекцій місцевих майстринь. Зокрема, свої звірошарфики, зв’язані у вигляді свійських та диких тварин, показала Світлана Мельник. Олена Степанова представила розписані власноруч парасольки та дерев’яні прикраси. Найбільше ж оплесків зібрала Вероніка Полторак, автор «Параду тортів з підгузків». Визнана майстриня цієї оригінальної течії Вероніка Голубєва розповіла: «Пригадую, коли з’явилася ідея, вона не давала мені спати впродовж тижня. Як мати, що має двох дітей, прекрасно знаю потреби малюків та їхніх батьків. Тому і вирішила створити такі «торти» з підгузків, які можна дарувати на дитячі свята — родини чи хрестини. Ідея частково запозичена в американських майстрів, але у даному випадку повністю втілена у моєму оформленні і радикально відрізняється від того, що представлено в Америці. Зараз мої торти впізнавані у світі і є власним торговельним брендом... Спочатку були «торти» з памперсів, «букети» з дитячого одягу, зараз пропонуємо «торти» з рушників, працюємо над створенням нових подарункових витворів».

Поза сумнівом, усі, хто побував на «Рукотворній осені-2010», отримали масу позитивних емоцій, придбали щось для себе чи у дарунок, а то й опанували якісь корисні навички.

А його організатори запевнили, що наступна осінь в Одесі також буде «рукотворною»: фестиваль планують повторити.