В Одеському будинку-музеї імені М. Рериха пройшла ХІІІ Міжнародна науково-практична конференція «М.К. Рерих та його сучасники. Колекція і колекціонери. Художники зарубіжжя». У заході брали участь мистецтвознавці, культурологи, дипломати, науковці, працівники музеїв, бібліотек з різних країн. Варто зазначити, що тематичні міжнародні конференції, приурочені до дня народження Миколи Рериха, відбуваються в Одесі з 1997 року. Їх мета – об’єднання працівників культури найрізноманітніших професійних зацікавлень для практичного обміну знаннями та досвідом.

Розпочалась конференція музичним привітанням Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової.

– Національна ідея – в культурі. А без Миколи Костянтиновича Рериха у нашій діяльності не було б ніяких ідей, – наголосила директор Олена Петренко.

Для гостей міста, учасників конференції виступали відомі артисти: Петро Глубокий, народний артист Росії, соліст державного академічного Большого театру Росії, професор Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, та Олена Біхунова, солістка Національної опери України імені Тараса Шевченка.

Цьогоріч міжнародна конференція співпала ще з однією, не менш важливою, датою – Одеський будинок-музей імені Рериха працює ось уже десять років! Це один із 12 музеїв світу, який гордо носить ім’я видатного художника, і єдиний в Україні. Певна річ, поява таких установ зумовлена глибоким науковим зацікавленням до величезної спадщини художника та його родини. Засновник музею – Олена Григорівна Петренко розробила проект експозиції музейного простору. Початкова основа фонду – картини, етюди, рукописи спогадів про родину Рерихів, щоденники, листи, світлини.

Концепція діяльності Одеського будинку-музею імені М. К. Рериха відповідає безпосередньо уявленням Миколи Костянтиновича: «Люди произносят слово «музей» и остаються далеки от мысли, что музей есть музей, он, по-гречески, дом муз. Обиталище всех Муз прежде всего является символом объединения». Микола Рерих створив понад 7000 картин, його літературна спадщина становить понад 27 томів, не беручи до уваги нариси та статті. М. К. Рерих виступив автором та ініціатором створення Міжнародного договору про охорону художніх і наукових установ та історичних пам’яток, підписаного 15 квітня 1935 року Президентом США Т. Рузвельтом і представниками країн Панамериканського союзу, що отримав згодом назву Пакту Рериха.

Своє десятиліття Музей святкує скромно, в тісному колі однодумців. Досягнення директор не приховує – усе, що вдалось зібрати за ці роки, зберігається і охороняється тут, чи не у найдорожчому для неї місці. Проте, найбільший успіх, за словами Олени Петренко, – приміщення для музею, яке вдалось придбати за благодійні внески. Варто також зазначити, що Одеський будинок-музей унікальний тим, що тут розташована найбільша колекція робіт Б.А. Смірнова-Русецького, учня М.К. Рериха. В експозиції представлені цикли творів цього художника, у відділі рукописів зберігаються щоденники і листи. Треба сказати, що Смірнов-Русецький особисто був знайомий з Оленою Григорівною. Вона завжди з задоволенням допомагала йому, за що вдячна дружина художника зробила безцінний подарунок – роботи чоловіка передала музею.

Також в експозиції музею представлені твори Артура Фонвізіна, його учениці Віри Яснопольської, сучасних російських та українських художників. При музеї працює Культурний центр, в якому регулярно проходять презентації книжок, лекції, демонстрації фільмів, є бібліотека, де проводяться літературно-поетичні вечори.

Приємно усвідомлювати, що люди знов і знов повертаються у світ прекрасного – у мистецтво, де можна всьому знайти своє пояснення. І, певно, усупереч загальновідомому вислову, пророчими були слова Миколи Костянтиновича Рериха, що не власне краса, а «усвідомлення краси врятує»...