Земна куля сьогодні нагадує порожні бджолині стільники – практично усі корисні копалини ми витягли для своїх, нерідко непомірних, потреб. Порожнечі, що утворилися, загрожують катастрофами для міст та селищ, побудованих на цих територіях. Мало того, речовини, а, вірніше, відходи, одержувані у результаті переробки добутих із надр цінних мінералів та руд, також небезпечні для людини. Особливо, коли відбуваються аварії на сховищах, у яких передбачалося їх утримувати до кращих часів. Яскравий приклад тому нещодавня катастрофа у сусідній Угорщині. Подібного «добра» багато і в Україні, зокрема, в Одеській області.

…Як відомо, уряд країни виділив 65,5 млн доларів, для ліквідації екологічного нещастя у місті Калуші Івано-Франківської області та подальшого вивезення 11,5 тисячі тонн гексахлорбензолу для остаточної його утилізації у Великій Британії. Гадають, через Одеський морський торговельний порт. Для інформації скажемо, що за класифікацією гексахлорбензол входить до числа дванадцяти найотрутніших речовин у світі. Як стверджують фахівці, досить півграма цієї речовини, щоб вбити людину, не кажучи вже про цілий шлейф негативних наслідків для організму при зіткненні з ним.

У зв’язку із цим Партія зелених України провела засідання круглого столу на цю болісну тему. У ньому взяли участь почесний голова партії Віталій Кононов, перший заступник голови Одеської обласної організації ПЗУ Валерій Осипов, начальника управління екологічної безпеки Одеської міськради Ігор Дербоглав, директор «Фонду охорони природного середовища» Юрій Старчевський, представники профільних управлінь міськради, екологічних та громадських організацій.

Почавши обговорення даної проблеми, Віталій Кононов окреслив запитання: «Відходи виробила приватна компанія чи державна? Якщо – приватна, то чому відходи вивозять за державний рахунок? Чому небезпечний вантаж везуть не через Європу, хоча шлях цей набагато ближчий? Хто буде відповідати, якщо станеться екологічна катастрофа? Чому транспортування планується провадити через Одеський порт, а не через Южний, який більше підходить для переробки хімічних вантажів?»

Наміченим транспортуванням через Одесу отруйної речовини стурбовані городяни і влада, заявив Ігор Дербоглав. За його словами, Міністерство охорони природи та навколишнього середовища вже поінформоване щодо цього.

У той же час представник міського управління з надзвичайних ситуацій Віктор Олійник повідомив присутніх, що його відомство не має інформації щодо проходження подібного вантажу через Одесу. Але наявні кошти у обласному та міському управліннях МНС дозволяють забезпечити безпеку проходження небезпечних речовин, зокрема, через порти області. Керівництво Одеського морського торговельного порту направило до усіх зацікавлених інстанцій звертання із проханням дати роз’яснення щодо даного питання. І жодна з них не повідомила, що відходи підуть саме через Одеський порт…

Однак квінтесенцією минулого круглого столу стала заява першого заступника голови Одеської обласної організації ПЗУ Валерія Осипова про те, що «зелені» не допустять провезення через Одесу гексохлорбензолу. Він також повідомив, що на сьогодні вже підготовлено велику автотехніку для оперативного блокування під’їзних колій, якими потяги із небезпечною хімічною речовиною можуть потрапити на територію області. При цьому він не уточнив, звідки його однодумці одержать інформацію щодо вантажу та схеми транспортування і як «зелені» будуть поводитися у випадку протидії з боку правоохоронних органів.

Втім, це другорядні питання. Дивує інше. Чому «зелені», зокрема, сам Валерій Осипов, який так наполегливо свого часу боровся за утилізацію хімічних відходів, що зберігаються на складі біля залізничної станції Затишшя, але, до слова, так і не довів почату справу до логічного завершення, сьогодні, коли з’явилася можливість вивезти та утилізувати калушський гексохлорбензол, вирішили активно противитися цьому? Адже нерозумно сподіватися на те, що їхні західні колеги дозволять транспортувати цей «екологічний небезпечний фрукт» територією Євросоюзу. Самі його виростили, самим доведеться і з’їсти.

Тому, на наш погляд, завдання громадськості полягає не в тому, щоб противитися вивезенню шкідливих речовин із території України, а в тому, що не допустити їх накопичення до критичного рівня. А ще краще домогтися спорудження потужностей щодо їх своєчасної утилізації.