Саме таку суму, якщо врахувати в американських доларах вітчизняні інвестори вклали в модернізацію та розвиток ЗАТ «Троїцький молзавод». 29 жовтня його трудовий колектив святкував друге народження переробної та молочно-тваринницької галузей в Любашівському районі. Як годиться, при «спуску на воду» флагмана молокопереробної промисловості об його стіну було розбито пляшку шампанського.

– На сьогодні в Україні немає аналогів цьому підприємству, – сказав голова наглядової ради Олександр Іванович Дімітров. – Такої продукції не виготовляє жоден завод на території пострадянського простору. Але ця подія не відбулася б без голови правління ЗАТ «Троїцький молзавод» Сергія Васильовича Матіна. Його ідея нагодувати людей якісною молочною продукцією була нами втілена у життя. Розпочалася нова ера молочної галузі району, і сьогодні ми святкуємо день народження нашого підприємства.

Щасливого плавання в молочних ріках і розквіту побажав колективу заводу голова райдержадміні­стра­ції Олексій Вовк:

– Коли я прийшов працювати до Любашівського району, мені багато розповідали про Троїцький молокозавод, про нове обладнання, але я сумнівався, що його можна запустити. Та бачу, що помилявся, адже до справи взялися справжні бізнесмени, які вклали чималі кошти, щоб налагодити прибуткову для себе і нашого району справу.

Троїцький сільський голова Віктор Бондаренко і депутат обласної ради Олег Вахрушев зазначили, що відкриття молокозаводу – знакова подія в житті села та району. Це нові робочі місця, додаткові надходження до бюджету, а головне – випускатиметься корисна і поживна продукція. Це початок відродження економіки району. Запущено перший цех, будуть побудовані ще цехи, почне розвиватися і тваринництво.

Після перерізання традиційної стрічки екскурсію по новоспорудженому заводу провели його директор В’ячеслав Вареник та голова правління ЗАТ «Троїцький молокозавод» Сергій Матін, які також ознайомили гостей з асортиментом продукції, з планами на майбутнє.

Виробнича потужність міні-заводу – 3,2 тонни молока за зміну. Він обладнаний американським, італійським і частково вітчизняним устаткуванням і має власну баклабораторію. Продукція – кефір, йогурт, ряжанка і мацоні – сертифікована і пройшла експертну оцінку у відповідних інстанціях. Вона виготовлятиметься без додавання консервантів, стабілізаторів, ароматизаторів, пастеризації та інших домішок при найменшому механічному впливі на сировину і дозріватиме в автоклаві. Головна мета виробників – найвища світова якість і суворе дотримання радянських держстандартів, які залишаються найкращими у світі. Це все буде досягнуто на Троїцькому молокозаводі. До того ж, як зазначив Сергій Васильович Матін, їхня продукція розливатиметься виключно у скляну посуду, яка проходить обробіток кварцовими лампами у вакуумі. Адже термін зберігання йогурту становить 5 – 7 діб, а кисломолочних продуктів – 10 – 14.

Багато говорилося і про якість дешевої молочної продукції, яка сьогодні реалізовується на вітчизняному ринку. Вона викликає великі сумніви, бо виготовлена з усього, крім молока. Наприклад, щоб виробити кілограм вершкового масла, необхідно 22 кілограми молока, що закуповується по 3,5-4 грн за літр. Разом із затратами кінцева вартість продукції при продажу коливатиметься в рамках 120 – 130 гривень за кілограм. На жаль, сьогодні якісна продукція коштує дорого і доступна не всім.

Директор ЗАТ «Троїцький мол­завод» В’ячеслав Вареник розповів, що історія підприємства розпочалася у далекому 1957 році зі створення міжколгоспного пункту по заготівлі молока. У 80-ті роки ХХ століття було побудовано цех з виробництва козеїну, а у 2000-му налагоджено приймання та охолодження молока для відправлення на переробку на потужніші молочні заводи. Завдяки створеній новими власниками заводу мережі з 110 заготівельних пунктів, що поширювалася на 11 районів Одеської та Миколаївської областей, підприємство трималося на плаву. Але у зв’язку з погіршенням якості молока, завод два роки тому призупинив свою діяльність. Незатребуваним залишалося найсучасніше американське та італійське обладнання на сотні тисяч доларів, що простоювало на його подвір’ї у контейнерах. І лише з приходом нових інвесторів у заводу, як то кажуть, відкрилося друге дихання. Потрібно було небагато часу, щоб спорудити цех і налагодити лінію з випуску йогурту, кефіру, ряжанки та грузинського кисломолочного напою мацоні. Вже є домовленості про реалізацію в Одесі, Києві, Донецьку та Дніпропетровську.

Високоякісна сировина надходитиме з великотоварних молочних ферм Овідіопольського, Березівського районів Одещини та Нової Одеси Миколаївської області.

Через два роки інвестори планують перейти на виготовлення твердих і м’яких сирів. У перспективних планах – будівництво власного молочного комплексу на тисячу голів високопродуктивної великої рогатої худоби. Сьогодні на заводі працюють 25 осіб, до кінця року ця кількість зросте удвічі, а наступного року буде потреба ще у 60 фахівцях молочної галузі.

Перспектива очевидна, бо, як наголосив Олександр Дімітров, вони завітали на тилігульські береги не на один день, а поселилися тут назавжди.