На останній, тридцять четвертій сесії обласної ради п’ятого скликання було затверджено регіональну програму «Зерно Одещини-2011 – 2015». Наш кореспондент звернувся по ширший коментар цього соціально значущого документа до начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації І.В. ПАНЧИШИНА.

– Іване Васильовичу, цей рік був досить важким для хліборобів області, але вони вийшли з усіх випробувань із честю. І за валовим збором зерна зайняли одне з провідних місць в Україні. Здається, бажаної мети досягнуто, і особливо турбуватися, як то кажуть, немає про що?

– Справді, область, за попередніми результатами, одержала 2,9 млн тонн зерна у фізичній вазі, або 2,8 млн – у заліковій. Це досить високий результат, якщо зважити на погодні умови. Трудовий подвиг, а інакше це не назвеш, іще буде відзначений у дні святкування Дня працівників сільського господарства вже цього місяця.

Але досягнуте не знімає з нас обов'язку знаходити невикористані резерви. Скажімо, за даними Головного управління статистики в Одеській області за минулі десять років валовий збір зерна в області коливався від 1,2 мільйона тонн до 3,6 мільйона. Тому середньорічний результат становить 2,379 тис. тонн, що явно недостатньо для продовольчого забезпечення постійно зростаючих потреб суспільства.

Другий момент, який нас турбує, – це низька рентабельність виробництва зерна, яка за останні п'ять років у середньому становить лише 14 відсотків. Знаю, що багато хто це пов'язує з низькими цінами на внутрішньому та зовнішньому ринку. І підстав для таких заяв є чимало. Але це лише видима частина айсбергу. Є й інші серйозні причини, які пов'язані з низькою врожайністю, якістю зерна, використанням сучасних маловитратних, інтенсивних технологій тощо.

– У новій Програмі докладно прописані способи розв’язання зазначених проблем. Чому Ви на перше місце ставите оптимізацію структури посівних площ?

– Попит на зерно сьогодні зростає в усьому світі у зв'язку з неврожаєм у країнах Західної Європи, в Росії, Китаї, Південній Америці. Отже, багато зерновиробників і надалі прагнутимуть нарощувати валові збори озимої пшениці, озимого ячменю, ріпаку. Але за такої ситуації слід суворо дотримуватися вимог сівозміни, щоб призупинити наростаючі процеси різкого падіння вмісту гумусу в ґрунті та багато інших негативних явищ.

Тому програмою обумовлено, що щороку під зернові культури виділятиметься один мільйон (або трохи більше) гектарів землі. Інакше кажучи, вони повинні займати не більше 50 – 60 відсотків ріллі. При цьому пріоритет має бути наданий озимій пшениці, озимому ячменю та гороху.

А валовий збір зерна треба збільшувати не екстенсивним методом, шляхом безмірного розширення площ під затребувану озиму культуру, а цілим комплексом стимуляторів високих урожаїв. А їх дуже багато. Це, насамперед, впровадження чіткої системи добрив та захисних засобів.

– Але в нашому південному степу багато що залежить від поливу. А він, як та шагренева шкіра, все скорочується та скорочується…

– Колись в області зрошування провадилося на площі 226 тисяч гектарів, а зараз до сезону готується лише 150 тисяч, але й ті не використовуються повною мірою. Та і як воно може бути інакше, якщо з потрібних сьогодні 1,4 тис. одиниць дощувальних машин наявні лише 340. Програмою передбачається часткова компенсація за купівлю таких машин. Проблему треба розв’язувати негайно ще й тому, що область повинна, незалежно від погодних умов, гарантовано вирощувати на поливних землях 250 – 300 тисяч тонн зерна, щоб забезпечити формування страхового насінництва та продовольчого фонду.

– Інтенсифікація зерновиробництва багато в чому залежить від насінництва. Чому ж іноді одержуване в наукових закладах та насінницьких господарствах елітне та високопродуктивне насіння залишається незатребуваним?

– Гадаю, що багато хліборобів переконалися: заощаджувати на насіннєвому матеріалі – значить істотно втратити і у врожайності, і в якості отриманого зерна. Тому передбачається надалі провадити сівбу лише насінням щонайнижче першої репродукції. А в області вже сьогодні є змога вирощувати 10 тис. тонн суперелітного та елітного насіння, а високорепродуктивного – до 70 тис. тонн.

Це дасть змогу збільшити валовий збір зерна на 150 – 200 тисяч тонн, що забезпечить зростання виробництва валової продукції ще на 200 млн грн.

– Високі врожаї ми навчилися одержувати. Але збирати їх вчасно не завжди вдається.

– Рівень забезпечення технологічних потреб господарств області в основних засобах виробництва не перевищує 65 відсотків. Основна частина техзасобів експлуатується за межами амортизаційного та економічно доцільного часу. Понад 70 відсотків тракторів і комбайнів перебувають в експлуатації понад 20 років. Цю сумну статистику можна продовжити.

Правда, за останні роки за допомогою коштів обласного бюджету вдалося придбати майже 200 комбайнів, 129 тракторів і 42 дощувальні машини. Надалі цю практику буде продовжено. Але потрібні й кардинальні заходи з боку Міністерства аграрної політики, нові законодавчі акти про допомогу селу.

– Як бачимо, допомога місцевих бюджетів проблему технічного оснащення села не вирішує. Якими ж мусять бути ефективні заходи допомоги аграріям?

– Багато хліборобів неодноразово заявляли на всіх рівнях, що селянам не потрібна всіляка разова допомога з Державного або обласного бюджету. Потрібно просто впорядкувати наявну політику ціно­утворення на зерновому ринку при реалізації тваринницької продукції. І зробити ефективнішою економічну допомогу аграрної галузі. Вона дасть змогу багатьом хліборобам піднятися з колін, успішно вирощувати хліб, забезпечувати продовольчу безпеку країни.

Тоді можна буде говорити не про 2,8 мільйона тонн зерна у 2015 році, але й про реальні 4 мільйони тонн хліба – і найближчим часом.

– Залишається побажати успішного виконання ухваленої програми «Зерно Одещини-2011 – 2015».

– Дуже дякую.