Відомо: у міжнародних рейтингах щодо рівня життя, добробуту людей Україна посідає одне з останніх місць. Отже — всі бідні, малоімущі? В теорії воно ніби й так. Однак у реальному житті наша суцільна бідність є якоюсь незбагненною. Кожному зрозуміло: придбати дорогий та ще й імпортний автомобіль незаможній людині не по кишені. Тоді звідки ж таке засилля приватного автотранспорту, що довкола нього нерідко зчиняються справжні війни?

Це, як кажуть, питання для роздумів. Ми ж зупинимося на красномовному прикладі і конкретній адресі: провулок Генерала Вишневського, будинок 13/1, куди запросила мешканка з восьмого поверху, педагог Віра Миколаївна Борисюк. Щонайперше, відшукати це архітектурне диво було справою не з легких. Бо, звісно, шукали на тім боці провулку, де позначені непарні номери. Проте серед суцільних «хрущовок» висотного будинку ніде не побачили. Люди підказали: треба перейти на інший бік. Там і виявили потрібну адресу.

Але це так, до слова. Суть конфлікту не в цьому, а в тому, як тут живеться людям. Новий одинадцятиповерховий будинок на кілька сотень квартир було здано в експлуатацію у червні 2005 року. Споруджували його будівельники товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехпостач». У людей, які придбали тут житло, до самих квартир претензій нема. Претензії — до прибудинкової території.

Кажуть, згідно з планом, будівельна компанія мала поставити у просторому дворі невелику капличку й висадити довкола дерева. Але на ділі виявилося все не так. Висотка складається з трьох корпусів у вигляді літери «П». Такий собі кам’яний «мішок», посеред якого на засипаному піском прямокутнику обладнано дитячий майданчик. Здавалося б, усе добре, чого ще бажати?

Однак влітку, коли неймовірно пече сонце (пригадайте минулий серпень), коли всі вікна розчинені, життя у цьому дворі стає нестерпним. Чому? Тому що поблизу майданчика ні деревця, ні кущика. Натомість — у чотири ряди впритул одна до одної стоять автівки та ще й проїзд поміж ними. Можете собі уявити, який той пісок, де граються діти, і чим вони дихають. Часто-густо посеред ночі спрацьовує автосигналізація — хоч з хати тікай.

Серед новоселів є такі, що мають по два-три автомобілі і вперто не бажають залишати їх десь у гаражі чи на платній парковці, що неподалік. Звісно, так зручніше: з ліжка — і за кермо. Але як почувається решта сусідів? Я побувала у дворі десь перед обідом і нарахувала сорок шість автомобілів. Скільки ж тоді їх тут уночі?

Люди почали бити на сполох зразу ж після заселення. І не просто писати скарги у різні інстанції, а намагалися діяти. Щоб зменшити зону автостоянки, власним коштом придбали і встановили вази-клумби, але їх увесь час хтось безжально нівечить. Нинішньої осені пішли далі. Вскладчину найняли техніку, щоб видовбати у бетоні обабіч дитячого майданчика шість квадратів (кожен обійшовся у 800 гривень) під дерева. Бозна звідки везли унікальні саджанці. Та до наступного дня вони не вистояли. Вночі чиїсь лихі руки їх попереламували. Саме в час моїх відвідин прийшов і молодий співробітник Малиновського райвідділу міліції. Всіх уважно вислухав, все занотував. Та навряд чи знайдуть тих вандалів.

Втім, ні дерева, ні клумби не зарадять проблемі. Ініціативна група з числа мешканців будинку вимагає кардинального її вирішення. Зробити це можна зовсім просто, звузивши забетоновані смуги навколо дитячого майданчика до ширини проїзду одного автомобіля, таким чином ліквідувавши місце для парковки. А натомість — або розширити майданчик, або облаштувати огороджену зелену зону.

Хто це має зробити? Жителі впевнені: той, хто споруджував будинок, тобто ТОВ «Будтехпостач». Бо дожилися до того, що «швидка допомога» мусить зупинятися за півтори сотні метрів, оскільки у переповнений автівками двір заїхати неможливо. Проте директор будівельної компанії Юрій Дмитрович Гендера на такі «дрібниці» не зважає. На всі звернення ініціативної групи він просто відмовчується.

Хоча для себе такого б не побажав. У лівому крилі літери «П» облаштовано офіс товариства з обмеженою відповідальністю. Ось де є чим помилуватися! Перед красивим ґанком розбито два просторі, огороджені ажурним металевим парканом палісадники, чи як їх ще назвати. Упродовж чотирьох років тут уже встигли вирости берізки, вкоренитися інші дерева й розкішні кущі троянд. Рай та й годі. Чому ж тоді малеча й дорослі мешканці будинку приречені пектися на розпеченому бетоні й постійно дихати загазованим повітрям?

Довкола цього питання весь час ведеться жваве листування. Ось кілька відповідей голови Малиновської райадміністрації О. Сироти: «КП ЖСК «Черемушки» направило листа директору ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс», на чиєму балансі перебуває ваш будинок, для вирішення вищевказаного питання». Це було у вересні. Схоже, адресат поклав того листа під сукно. Подібним чином відреагували санітарна та екологічна служби, куди зверталися заручники забетонованого двору. Яке їм діло до того, чим там дихають маленькі діти?

Зате майже у кожній відповіді пояснюється: згідно з розділом 15 Правил дорожнього руху стоянка автомобілів у дворах не заборонена. Правильно — стоянка (ну, скажімо, заїхав чоловік додому пообідати). Але ж не цілодобове паркування. Чому на це ніхто не звертає уваги?

Так і ворогують між собою люди і машини. Точніше, не самі машини, а їхні власники, котрі вперто не бажають зважати на здоров’я, зрештою на права тих, хто живе поруч...