Очевидне – неймовірне

Ось уже близько місяця невідома істота наганяє жах на жителів Болграда. Так, у родині Попових, що мешкає на околиці міста, біля яру, за одну ніч було задушено та розідрано 34 індички і 10 кролів.

Як це було, Марія Степанівна Попова розповіла кореспондентці Болградської районної газети «Дружба» Ользі Коптяковій.

Близько другої години ночі господиня почула крик індички і подумала, що птиця вийшла через нещільно зачинені двері загону. Вирішивши вийти і загнати втікачку, Марія Степанівна ввімкнула світло у дворі, і в хаосі пригоди встигла помітити трьох великих лискучих від угодованості псів. Або істот, що дуже їх нагадують, – двох темних і одну світлу. Звірі швидко ретирувалися, не спробувавши накинутися на жінку або налякати її гарчанням. Вони мовчки шаснули через сітку на сусідські городи. Те, що побачила Марія Степанівна, вжахнуло її: весь двір був у пір’ї нещасних індиків. Рятуючися від нападу, менші розміром птахи вилетіли на виноградник і на дах сараю.

Досить дивно поводилися цієї ночі сусідські пси, які здавалися раніше досить агресивними захисниками своєї території, – вони мовчали.

Наступного дня подружжя Попових пішло до сусідів, куди втекли нічні гості. Обстеживши огорожу, болградці не знайшли жодних слідів – сітка так само щільно прилягала до землі, як і раніше.

Ольга Коптякова побувала ще в одній родині, що мешкає по вулиці Перемоги і недавно займається розведенням кроликів.

– Від побаченого стало моторошно, – зізнається журналістка. – На дощатій основі стандартної клітки для кролів залишилися сліди пазурів невідомого звіра. Задня стінка клітки теж була чимало подряпана. Навпроти клітки – два трупи кроликів. На тілі одного з них я побачила відкриті переломи лап, а нижче шиї – отвір з рівними краями, як від кульового поранення. Все це я зняла на фотокамеру.

Від невідомого чудовиська постраждало і господарство родини Симіліді, причому тут напад стався двічі. «Почерк» нічного гостя і тут повторюється. Тільки на подвір’ї Симіліді звір вибив знизу дно кліток із кролями, зроблене зі зварених металевих пластин.

За словами журналістки, випадків нічних нападів у Болграді зафіксовано два десятки. Єдине, що поки що відомо напевне, – нічні гості мають неабияку силу, вони достоту кмітливі та завзяті.

Останніми днями з’явилися повідомлення про те, що жителі Болграда вже навіч бачили звіра зі звичками росомахи. Поспілкувавшись із цими людьми, кореспондентка районної газети намалювала такий портрет. Нічний розбійник схожий на собаку середнього розміру світлого забарвлення, який, ставши на задні лапи, сягає рівня обличчя людини. Писок видовжений, схожий на лисячий і вовчий водночас, із вузькими стирчущими іклами. Всіх очевидців уразив розмір очей: «...дуже великі – з куряче яйце». І оскільки всі зустрічі відбувалися в темний час доби, очі хижака світилися. Агресії до людини невідома істота поки що не виказувала.

І ще. Майже всі люди, господарства яких постраждали від нічного вбивці, говорять про те, що сторожові собаки під час погромів не подали ані звуку. Вранці собак знаходили дуже переляканими. Хвости піджали не тільки дворняги, але й зазвичай люті кавказькі вівчарки і ротвейлери.

ВІД КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ – ДО УКРАЇНИ

У дослівному перекладі з іспанської «чупакабра» – «той, що ссе кози», або «козячий вампір».

Уперше про чупакабру заговорили 1975 року в Пуерто-Ріко, де була хвиля непоясненної загибелі худоби. Гинули тварини через важкі каліцтва. У багатьох випадках худоба виявлялася геть знекровленою. Ці події так і залишилися загадкою.

З Пуерто-Ріко феномен чупакабри поширився по всій Латинській Америці.

На початку 1990-х років у Латинській Америці загадкова загибель тварин відновилася з новою силою і тривала кілька років. Сліди злочинів чупакабри фіксували в Аргентині, Болівії, Чилі, Колумбії, Сальвадорі, Панамі, Перу, Бразилії, а також у Сполучених Штатах. 2005 року монстр дався взнаки і в Росії. Причому чупакабра довго не затримується на одному місці, з’являючись у різних кінцях світу.

У ЗМІ України перша згадка про чупакабру з’явилася 2003 року: жителі Тернопільської області розповідали про якусь істоту, що душила кроликів.

Нова хвиля повідомлень про невідомого звіра піднялася у 2009 році – ЗМІ розповідали про невідомого хижака, що лютував у Львівській, Черкаській, Київській і Харківській областях. І ось на екранах з’явився болградський феномен.

ВЕРСІЇ ВЧЕНИХ І ОБИВАТЕЛІВ

Достовірних наукових відомостей, що підтверджують існування чупакабри, немає.

Вчені стверджують, що журналісти умовно називають «чупакаброю» тварин (лисиця, койот, шакал), видозмінених внаслідок мутацій або хвороб.

Як стверджують деякі джерела в інтернеті, посилаючись на думки окремих учених, на свійських тварин нападають «собаки особливої породи з величезними іклами або самці мавп, можливо, макак». У 2005 році фермер Реджи Лагов піймав у капкан безволосу схожу на собаку істоту, що нападала на його худобу. У результаті досліджень ДНК встановили: істота виявилася дуже старим лисим через лишай койотом.

Генетики схильні вважати чупакабру звіром-мутантом, що піддався генетичному експерименту і дивом вирвався на волю.

За деякими зовсім екзотичними версіями, що прозвучали на батьківщині чупакабри, у Латинській Америці, кровожерлива істота втекла з секретної військової бази США, де провадилися генетичні експерименти. Чилійський архітектор Дагоберто Коранте стверджував, що три такі істоти втекли з лабораторії NASA.

Уфологи (фахівці, що займаються НЛО), які досліджували роздобуті сліди, припустово залишені чупакаброю, помітили, що її поява в тій або іншій точці Земної кулі часто збігається з появою там же нерозпізнаних летючих об’єктів.

Вчені, що є супротивниками теорії про НЛО, висунули версію, що чупакабра з’явилася на Землі декілька мільйонів років тому, зберігши посьогодні незначну популяцію. Невідомий чинник (припустово – випробування ядерної зброї) викликав збільшення числа особин чупакабри, які вийшли зі свого ареалу з метою добування їжі.

І, нарешті, ще одна версія: чупакабра – інструмент залякування, застосовуваний для зручності маніпуляцій людиною. «Дитина, яка боїться бабайки, і дитина, яка нічого не боїться, – це дві великі різниці, – стверджують прихильники цієї версії. – Дитиною, яка чогось боїться, набагато простіше й ефективніше керувати. Те ж можна сказати і про дорослу людину. Висновок: людиною, яка чогось боїться, наприклад, чупакабри, простіше керувати».

Що б там не було, а факти наявні: у Болграді справді є випадки знищення свійських тварин. Стежитимемо за розвитком подій.