На початку цього року мешканці Саврані, та й цілого району, втішалися з того, що після дворічної перерви знову запрацював пологовий будинок. На урочистості з нагоди його відкриття прибули перші особи області, численні гості. На заваді не стало й те, що це найпівнічніший район і що була зима. Як годиться на таких заходах, виголошувалися промови, дарували подарунки і пологовому будинку, і немовляті, що першим з’явилось на світ Божий у вже оновленому, осучасненому закладі.

Не минуло й півроку як по селищу поповзли чутки про те, що Савранський пологовий будинок можуть знову закрити. Основною причиною називалося те, що у нас недостатня кількість породіль. Одна похилого віку жінка безапеляційно заявила: «Через те, що у нас не виконують плани з народжуваності, пологовий будинок закриють!»

Аби з’ясувати, що ж чутки, а що реальність, звернулася до завідувача пологового відділку Василя Андрійовича ПОЛІЩУКА.

– На жаль, всі ці розмови небезпідставні. Справді, згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я № 33, всі пологові відділення, в яких впродовж року народжують менше 300 породіль, передбачається закривати.

– А скільки ж немовлят з’являється на світ у нашому?

– За дев’ять місяців поточного року в Савранському пологовому відділку нороджували 76 жінок. До кінця року передбачається ще в межах тридцяти породіль.

– Тобто третина від передбаченого наказом?

– Так. І це не якась несподіванка. Адже останні 15 та навіть 20 років йде спад народжуваності. Якщо до закриття на ремонт у відділку за рік народжували 200–250 жінок, то тепер удвічі менше.

– А грошові виплати при народженні дітей посприяли збільшенню народжуваності?

– Я б не сказав, що це істотно вплинуло на дану ситуацію. Адже немає на кого впливати. Основна суть в тому, що в нашому районі за останнє десятиліття різко скоротилась кількість жінок дітородного віку. Тут уже жодними виплатами не зарадиш.

– То виходить, капітальний ремонт робили марно? І людям, які довго чекали на його завершення, не довго тішитися? Невже справді закриють відділення?

– Того, що це станеться найближчим часом, прогнозувати не беруся. Але можу сказати, що в країні взято курс на укрупнення медичних закладів. Тобто ті лікарні, чи окремі відділки, де немає належної матеріальної бази, де бракує фахівців, закриватимуться, а люди обслуговуватимуться в найближчих спеціалізованих лікарнях.

– В разі закриття нашого пологового відділку – де народжуватимуть савранські жінки?

– Найімовірніше, в Балті, можливо, в Любашівці, а з ускладненнями – в обласних клініках.

– Але ж усе це схоже на якийсь абсурд. Вкладено сотні тисяч гривень на капітальний ремонт, облаштування цього відділку – і все це для того, щоб знову його закрити?

– Справа в тім, що ремонт приміщення тут дійсно зроблено чудовий, гарні меблі, деяке обладнання. Та є дуже велике «але», щоб претендувати на сучаний пологовий будинок. У нас немає навіть операційної, бракує апарата штучної вентиляції легенів із наркозною приставкою.

До сказаного Василем Андрійовичем варто додати чи не найголовніше: в райлікарні він єдиний акушер-гінеколог. І зовсім немає анестезіолога. От і виходить: щоб зробити елементарний кесарів розтин, у нас немає ані операційної, ані другого акушера-гінеколога, ані анестезіолога.

Лікар-неонатолог працює на півставки.

Молоді люди, які шість років провчилися на контрактній основі у медуніверситеті, потім іще два роки інтернатури, не хочуть іти в село. І це не дивно, адже тут ані нормальних умов для мешкання, ані гідних зарплат. Якщо молодий лікар, який іще не має ані категорій, ані стажу, одержує зарплату трохи вищу від мінімальної, хіба він зможе прожити на неї? До того ж у селі немає такого поняття, як «відпрацював зміну». Сільського лікаря можуть викликати в будь-яку пору доби. А потім – обхід, прийом… Усе за розкладом, незалежно від того, що вночі він рятував комусь життя. Про це вже дуже добре знає молоде подружжя Рибаченків. Майже два роки тому Сергій Олександрович та Наталя Миколаївна приїхали до Саврані. Педіатрів радо зустріли, навіть забезпечили житлом. Та умови життя і заробітні плати молодих медиків змушують їх досить серйозно турбуватися про те, як вони житимуть на одну зарплату, коли дружина піде в декретну відпустку і народиться дитина.

Непокояться й ті, що готуються стати матусями. Їх турбує питання, чи встигнуть народити тут, до закриття пологового відділку.

Одна жінка, доньці якої через кілька місяців народжувати, сказала:

– Ми всі проти того, щоб Саврань знову залишилася без пологового будинку. Навіщо нам такі міністри та їхні міністерства, якщо вони навіть уявлення не мають, як люди в селах живуть і чи мають вони за що везти породіль до сусідніх районів. Їм би тільки реформи проводити. Ось поклали мою доньку на обстеження, то ми із зятем тричі на день навідувалися, їсти носили. А якби вона була в іншому місті, хто б її навідував? До Балти 50 кілометрів. Тричі на день не наїздишся. Та що там говорити, міністри своїх дітей взагалі лікують якщо не у Феофанії, то за кордоном. Яке їм діло до нас, пересічних громадян?